Я закінчувала школу у 1997 році. Це були роки новенької гривні, свіженької Конституції, і бурхливий розквіт кучмівства, кумівства і корупції. У випускному класі нам дали завдання написати твір про щось типу того, «ким я хочу стати після школи». І ми писали, кому, що на думку спадало. Тоді майже всі до 11 класу знали куди вступатимуть, адже спроба була лиш одна на рік. Абітурієнт міг подати документи лиш в один вуз, ніяких запасних варіантів. Не вступив? Гуляєш рік, або йдеш пересидіти його в ПТУ, якщо встигнеш, звичайно.
Найцікавішим виявився твір мого однокласника Гриші. На жаль, я не пам’ятаю його дослівно, але там було щось таке: «Я дуже хочу стати льотчиком. Але у мого батька замало свиней. І я реаліст. І добре уявляю скільки свиней може коштувати тільки спроба вступити у льотне училище». Ми тоді всі, звичайно ж, сміялися, але разом з тим прекрасно розуміли, що якраз твір Гриші найчесніший.
Гриша так і не став льотчиком. Він навіть не спробував. Серед моїх однолітків і досі є звичка уточнювати, — «вступила на бюджет, без блату, без грошей». І я вже помітила, що люди, які стали студентами в часи ЗНО взагалі не розуміють про що йдеться. На історію про те, як батьки змушені були роками возити гусей, свиней і подаруночки дяді Колі, який працював у якомусь вузі і міг порішати вступні іспити, або вивести на людей, яким треба занести конвертик за безпічальні іспити, сучасні студенти дивляться як на якусь небувальщину, яка відбувалася в тріасовому періоді.
Звичайно і в ті пекельні часи вступали абітурієнти без блату і кабана, але коштувало це завжди нервів, поту і сліз. І щастило тоді так одиницям.
Я не знаю в кого, окрім червоних університетських динозаврів може лишитися ностальгія за тими часами іспитів, співбесід і виключно ручного рішалова. Це мабуть феномен ідентичний до того, як молоді люди, яким не довелося застати ні піонерію, ні комсомольські збори, ні ковбасу по 2.20, відверто ностальгують за радянським союзом. Нічим іншим ніж прагненням повернутися в дрімучі дев’яності я не можу пояснити сьогоднішнє бажання зелених відмінити зовнішнє незалежне оцінювання — ЗНО.
Я намагалася розібратися в аргументах, які наводять противники ЗНО. Серед них якраз не звучать актуальні проблеми тестування. Найчастіші аргументи — небезпека розповсюдження коронавірусу і «діти в стресі». Небезпека коронавірусу? Ви серйозно? Нічні клуби відкрити, ресторани запустити, а ЗНО не можна? На початку цієї коронавірусної історії, формуючи стабфонд вони зрізали в освіти майже 5 мільярдів гривень із них ні копійки не повернулося в галузь. ЖОДНОЇ, вашумаму, КОПІЙКИ!!! Ні на маски, ні на санітайзери, ні на облаштування аудиторій, ні на що! При цьому вони минулого тижня ввалили 2,7 мільярди гривень тільки на доплати, довбані доплати, ментам вічного Авакова. Небезпека є, звичайно ж. Але ви боретесь із нею, так як і працюєте, так як і творили, Володимире Олександровичу — через сраку. Позбавляючи талановитих дітей шансу на вступ. І ви можете до всирачки розказувати про те, що це все тимчасово — вам ніхто не повірить. У ваших реваншистських кроках — ніхера тимчасового немає.
Що ж стосується стресу, то я, як людина, яка пройшла 6 років щорічних іспитів у школі, випускні іспити в 9 і 11 класах і двічі вступну кампанію з іспитами і співбесідами, можу сказати, — дітки, та що ви знаєте про стрес?!
Стрес — це, коли тебе ганяють по всім трьом десяткам білетів, в надії підловити хоч на чомусь і зрізати, бо тебе немає в “особливих” списках. І ти можеш знати на рівні бога свій предмет, але тобі поставлять трієчку, бо… бо можуть. Стрес, це бачити, як твій тупезний сусід по аудиторії, “здає” іспит на відмінно хоч ні слова не сказав по суті і взагалі своє власне прізвище пише з помилками. Стрес — це не оці ваші кілька тестів, де нікого не цікавить колір очей, розмір одягу, і професія батьків — це 4 іспити випускних в школі і ще десь стільки ж вступних у вузі і це майже без перерви. Оце стрес, мої, кошенята. Ви точно цього хочете?!
До ЗНО може бути багато претензій в частині якості тестів, нелогічності питань і відповідей, організації тестування і оцінювання, та будь в чому, і над цими проблемами слід працювати, а не перекреслювати всю систему одним махом на догоду ректорській мафії, яка й досі певно ностальгує за тим давнім і потужним потоком живого готівкового бабла у вступні кампанії. Саме ЗНО, яким би воно не було, дало змогу вступити у вуз і отримати вищу освіту талановитим і наполегливим дітям, незалежно від зв’язків і статків їхніх батьків.
Про відміну ЗНО намагалися заговорити кожен рік. І «чомусь» саме цього року, за підтримки зеленсько-єрмаківської команди, за потужного впливу ректорів-плагіатчиків — про відміну ЗНО заговорили всерйоз і до того ж, як про вже вирішену справу. У владних кабінетах вже відверто звучить, що далі буде нова стара система, в якій 800 баксів перетворюють навіть відвертого ідіота на генія.
Найімовірніше, вже сьогодні країну познайомлять з новим міністром освіти. Найімовірніше це буде Шкарлет, бо президентові і його команді, пофіг не те, що хтось у когось краде. У нього під носом міністри крадуть як чорти, міністр юстиції роздає олігархам мільярди, то які претензії у Зеленського-Єрмака можуть бути до міністра плагіатора?!
Найімовірніше, вже сьогодні, буде прийняте рішення щодо відміни ЗНО. І, звичайно ж, це буде для зелених звичне, закономірне рішення. Але щось таки має стати соломинкою, яка зламає верблюдові хребта.
Хоча, може, хай і відмінять… Цей пиз@ець має стати абсолютним.
Татуся Бо.
