про вічні цінності

-... Представляєш, ані даже целуются...
- Фу.
- Ну да, ім навєрноє уже по сорок, а ані язикамі вотето вот.
- Фууу прєкраті, мєня сєйчас стошніт.

Бггг дівчаткам років по тринадцять, ростом з мого племінника, тоість щигля я їм можу дати тіки в прижкє. Вважають що старість наступає після двадцяти, а сорок то дрімуча древность.
Колись ми возмущалися 27 річною дівчиною, яка ходила на дискотеку)) Ну типу в її воздрасті плести коврики, і сидіть дома, а вона ич яка намайдарила собі стильну зачіску і пішла стрибать - ужас. Стосунки з хлопцем за 25 років колись прирвнювалися до тяжкої геронтофілії.
Але з часом воно попускає. Возраст тисне на гіпоталамус, чи то довжина волосся відкриває очі, хз чого, але ніжні стосунки між сорокалітніми викликають млосні іскорки під щоками, поцілунок між пятдесятилітніми породжує думку про істинність щастя. А на районі ходять старенькі, ну дуже старенькі, я навіть віку їх відгадати не можу. І от вона заливисто сміється на його жарти і називає "Полковніком". А він так ніжно тримає її долоню і перебирає пальчики. І це зовсім не викликає "фу", тільки захоплення.
Цілуйтеся сорокалітні і столітні, обнімайтеся, тримайтеся за руки, звідкись же мають брати канони любові такі як я і такі як ті тринадцятилітки.
Татуся Бо