Пробіг з вірою в сердці
- 09.09.15, 00:42
Минулої неділі я вперше в житті прийняв участь у забізі по Києву. Не те, щоб у мене давно була така думка це зробити, але час від часу вона мене все-таки відвідувала.
А почалося це у вівторок, коли я поїхав на стадіон авійційного університету помотати кола. Пробіг заплановані десять кіл і поїхав додому. По дорозі на вулиці Жилянскій мені на очі потрапив бігборд з анонсом події благодійного пробігу. Дистанція 5 кілометрів виявилася заманливою. Я тільки но пробіг 4 кілометри і цілком мав сили на ще один кілометр. Тож ідея запала в голову. Але в мене залишалося ще дві умови. По-перше треба було щоб пробіг не перекрився з футбольним матчем в турнірі КАФ. По-друге я все-таки вирішив, що треба спершу пробігти 5 кілометрів на стадіоні, щоб відчути чи готовий я фізично до такого випробування. В п'ятницю обидві перешкоди були усунуті. Матч призначили на суботу, а пішовши на стадіон я далеко не з легкістю але пробіг 5 кілометрів.
В неділю на мене чекала ще третя перешкода - власні лінощі. Початок пробігу був назначений на 10-30, а треба було ще зарееструватися. Зранку ішов дощ і вставати ну дуже не хотілося. Пару разів я переносив час підйому, і піднявся, коли вже був крайній час. Поїхав на Софіївську площу. Приемно вразила організація заходу. Хоча людей, незважаючи на дощ, зібралося багатенько, але ніяких черг і все починалося вчасно. Мені видали фірмову жовту футболку пробігу, хоча в мене був номер 2167, а футболку гарантували тільки першим 2000 учасникам. На площі була встановлена сцена і перед пробігом організатори провели спільну розминку для всіх учасників. Потім почалися забіги. Спочатку замагалися діти в забігах на 100 і 250 метрів. Потому справа перейшла до основного забігу на 4 кілометри. Так, саме на чотири. Виявилося що дистанцію вкоротили (я потім ще звірився по карті і переконався, що дистанція дійсно була близько 4 кілометрів). Учасників забігу попросили зайти в загончик перед стартово-фінішною аркою. Пролунав стартовий постріл і народ став неквапливо вислизати із загончику і бігти. На перших хвилинах бігли великим натовпом я постійно когось обганав, а хтось спритніший обганяв мене. Складність ще полягала в тому, що на Володимирській вулиці бруківка і до того ж вона була волога через нещодавній дощ. Коли звернули на Богдана Хмельницького народу вже порідшало. Далі шлях пролягав по Хрещатику до Головпоштампу і назад. Коли ми знову звернули на Богдана Хмельницького, то я зрозумів, що зменшення відстані на один кілометр, це ніщо в порівнянні за цим підйомом до вулиці Володимирської. Під кінец підйому я вшент здох і навить пару разів вимушений був перейти на крок. Але я все ж такі подолав себе і добіг до фінішу на Софіївській площі. Це була моя маленька перемога! Далі ще був невеликий танцювальний урок для всієї Софійвської площі від Амадора Лопеса. Після чого я задоволений повернувся додому. І в мене вже є настрій прийняти участь в інших забігах.
А почалося це у вівторок, коли я поїхав на стадіон авійційного університету помотати кола. Пробіг заплановані десять кіл і поїхав додому. По дорозі на вулиці Жилянскій мені на очі потрапив бігборд з анонсом події благодійного пробігу. Дистанція 5 кілометрів виявилася заманливою. Я тільки но пробіг 4 кілометри і цілком мав сили на ще один кілометр. Тож ідея запала в голову. Але в мене залишалося ще дві умови. По-перше треба було щоб пробіг не перекрився з футбольним матчем в турнірі КАФ. По-друге я все-таки вирішив, що треба спершу пробігти 5 кілометрів на стадіоні, щоб відчути чи готовий я фізично до такого випробування. В п'ятницю обидві перешкоди були усунуті. Матч призначили на суботу, а пішовши на стадіон я далеко не з легкістю але пробіг 5 кілометрів.
В неділю на мене чекала ще третя перешкода - власні лінощі. Початок пробігу був назначений на 10-30, а треба було ще зарееструватися. Зранку ішов дощ і вставати ну дуже не хотілося. Пару разів я переносив час підйому, і піднявся, коли вже був крайній час. Поїхав на Софіївську площу. Приемно вразила організація заходу. Хоча людей, незважаючи на дощ, зібралося багатенько, але ніяких черг і все починалося вчасно. Мені видали фірмову жовту футболку пробігу, хоча в мене був номер 2167, а футболку гарантували тільки першим 2000 учасникам. На площі була встановлена сцена і перед пробігом організатори провели спільну розминку для всіх учасників. Потім почалися забіги. Спочатку замагалися діти в забігах на 100 і 250 метрів. Потому справа перейшла до основного забігу на 4 кілометри. Так, саме на чотири. Виявилося що дистанцію вкоротили (я потім ще звірився по карті і переконався, що дистанція дійсно була близько 4 кілометрів). Учасників забігу попросили зайти в загончик перед стартово-фінішною аркою. Пролунав стартовий постріл і народ став неквапливо вислизати із загончику і бігти. На перших хвилинах бігли великим натовпом я постійно когось обганав, а хтось спритніший обганяв мене. Складність ще полягала в тому, що на Володимирській вулиці бруківка і до того ж вона була волога через нещодавній дощ. Коли звернули на Богдана Хмельницького народу вже порідшало. Далі шлях пролягав по Хрещатику до Головпоштампу і назад. Коли ми знову звернули на Богдана Хмельницького, то я зрозумів, що зменшення відстані на один кілометр, це ніщо в порівнянні за цим підйомом до вулиці Володимирської. Під кінец підйому я вшент здох і навить пару разів вимушений був перейти на крок. Але я все ж такі подолав себе і добіг до фінішу на Софіївській площі. Це була моя маленька перемога! Далі ще був невеликий танцювальний урок для всієї Софійвської площі від Амадора Лопеса. Після чого я задоволений повернувся додому. І в мене вже є настрій прийняти участь в інших забігах.
