Сир по типу камамбер, купаний у винній ванні...
Все почалось років чотири тому, просто натрапила в мережі на інтерв'ю молодої жінки-сировара, вона так натхненно розповідала про своє захоплення...
Далі більше - почала шукати інформацію, читати вузкопрофільні паблики...
І ось, в самой розпал карантину, у повній невизначеності щодо фінансового стану, я пізно вночі холодного січня придбала он-лайн курс по сирам з білою пліснявою... І першим в переліку був Камамбер - король французьких сирів. І я подумала - от навіщо я в це вв'язуюсь?! Я ж ненавиджу цей сир, в мене гіпертрофований нюх - мене нудить від його запаху?!
І знов ярлики, да?! Яке ж було моє здивування, коли зварила, коли він визрівав. Носилась з ним як з немовлям, щовечора обнюхувала, все чекала той штин брудних шкарпеток... І в ітозі - цей сир просто приголомшлевий - він пахне осіннім грибним лісом, вмитим дощем! Він текучо-творожнистий, він неймовірний))))
Але на фото не він))))))