Обережніше з власними бажаннями)

Ми завжди чогось бажаємо? Ну поки там дихаємо, кохаємо, живемо) От і я так! Котрий рік поспіль мріяла про відпустку та ще й на морі. І ось цього року під бій курантів загадала, що обов'язково поїду на море влітку. Загадано - зроблено. На обох роботах підігнала все термінове і на цілих п'ять днів поподорожувала на омріяне море. А варто сказати, що останній раз на морі була років з одинадцять тому і дикунами, верніше у приватному секторі із зручностями на дворі. Але в ті часи цей факт зовсім не напружував та й гаманець дозволяв тільки такі умови. За одинадцять років багато чого змінилось, в тому числі я розлучилась. І цього року орендувала приємну двокімнатну квартиру із усіма можливими зручностями. Але на цьому вигоди скінчились. В перший же день по приїзду мій внутрішній мізантроп сконав багаторазово і у великих муках, бо такої щільності голої, пітної, їдящої, горлаючої, плачущої людської плоті я не бачила ще в своєму житті. На другий день у мого дитинча війшов з ладу шлунок і видав нам гострий гастрит із температурою. На третій день я доєдналась до кровиночки. В середині такої довгочікуваної відпустки ми вже боролись із алергією на водорості та легкою нажиттю. І на останій, п'ятий, день свята волі, саме коли ми напланували поїздку у аквапарк - ну ви зрозуміли. Тому зі всього міста я краще за все вивчила розташування аптек) Єдине чого я молила Всесвіт - це щоб потяг таки доїхав додому))) Але! Всі ці лікарняні пригоди наштовхнули мене на нове бажання. Наступного літа тре їхати на море, але кудись за кордон, в пріоритеті Чорногорія - не так прикро буде складати карту найближчих аптек)))