Завтра, мабуть, я це видалю
- 03.02.17, 22:20
Бувають вечори, колти ти втомлюєшься бути вітриною: самодостатньою, впевненою, позитивною та рухливою.
Коли за вікном в лютому дощ, темно і тускло горять ліхтарі. Коли вдома лише коти та тиша.
Коли нічого нехочеться, немає ніякого бажаня жити, продовжуватись.
Коли чай за смаком нагадує вчорашній радісний день, а яблуко хрумтить на зубах, як спогад про сміх літнього дня.
От в такий вечір ти розумієшь що таке самотність. В такий вечір ти береш в'язаня, вмощуєшься на дивані,
закутуєшься в ковдру, обкладаєшься котами і дивишься на екран, де життя вирує, де люди відчувають,
сміються, кохають, ненавидять, живуть та помирают. Ти смієшься з вдалих жартів, плачешь,
коли другорядний герой помирає, співчуваєшь, коли люди розходяться.
Ти підзаряджаєшься, відпочиваєшь, не думаєшь. Бо після ночі настане завтрашній день,
такий же похмурий і з дощем (якщо синоптики не збрешуть), і ти підешь доробляти,
те на що не вистачило часу цього тижня. І ти доробишь, бо іншого варіанту немає.
І ти будешь задоволена тим, що вмієшь, занєшь, можешь.
Надобраніч))
Коли за вікном в лютому дощ, темно і тускло горять ліхтарі. Коли вдома лише коти та тиша.
Коли нічого нехочеться, немає ніякого бажаня жити, продовжуватись.
Коли чай за смаком нагадує вчорашній радісний день, а яблуко хрумтить на зубах, як спогад про сміх літнього дня.
От в такий вечір ти розумієшь що таке самотність. В такий вечір ти береш в'язаня, вмощуєшься на дивані,
закутуєшься в ковдру, обкладаєшься котами і дивишься на екран, де життя вирує, де люди відчувають,
сміються, кохають, ненавидять, живуть та помирают. Ти смієшься з вдалих жартів, плачешь,
коли другорядний герой помирає, співчуваєшь, коли люди розходяться.
Ти підзаряджаєшься, відпочиваєшь, не думаєшь. Бо після ночі настане завтрашній день,
такий же похмурий і з дощем (якщо синоптики не збрешуть), і ти підешь доробляти,
те на що не вистачило часу цього тижня. І ти доробишь, бо іншого варіанту немає.
І ти будешь задоволена тим, що вмієшь, занєшь, можешь.
Надобраніч))
13
Коментарі
R_Сірко
13.02.17, 22:35
Красиво написано, але чому так сумно на душі?
Лиса_ ТА
23.02.17, 22:37
похудеть не пробовали?
Zovsi
33.02.17, 22:38Відповідь на 1 від R_Сірко
погода винна)
Zovsi
43.02.17, 22:39Відповідь на 2 від Лиса_ ТА
радите? допомогає?))
Гість: чеБуран
53.02.17, 22:42Відповідь на 4 від Zovsi
обкладайтесь не котами , а студентами - це дешевше
Гість: чеБуран
63.02.17, 22:45Відповідь на 5 від Гість: чеБуран
кстати , лучше не врать .. особенно про возраст.
helga_
73.02.17, 22:45
очень грустно...
но мне понятно то о чем вы пишете...для того. чтобы не страдать от одиночества время от времени надо идти в люди. для добрых дел...всегда есть те кому хуже нас...места где тяжелее чем нам...можно конечно время от времени подзаряжаться путешествиями. но если нет возможности ищите места куда вы сможете отдать часть душевного тепла
Золото 750*
83.02.17, 22:46
Гість: сім на вісім
93.02.17, 22:47
ввсигда шо то видаляяю
Лиса_ ТА
103.02.17, 22:48Відповідь на 4 від Zovsi
ну, може буть)
якщо я б обкладалась котиками та переймалась сериалами, то поперше дала б соби таку пораду)