Сварка звичайна жіноча...

Сьогодні посварилась...Ні не посварилась , а наверещала. Бити кулаком себе в груди,що я права не буду.Але таки не стрималась.
Проводжала сестру до маршрутки ,до одного з обласних центрів.Народу на станції чимало.Особливо колоритно виглядала група дамочок 65+.Всі при невеличких дорожніх сумках,вдягнуті стильно.
Під"їхала маршрутка-мікроавтобус( ліворуч перший ряд три сидіння,починаючи з другого ряду по два, ряд одинарних сидінь праворуч і "гальорка"). В салон зайшов диспетчер ,на першому одинарному сидінні залишив табличку "заброньовано" і оголосив посадку.
До салону першими увірвались дамочки,всі п'ятеро. Заблокували вхід в маршрутку і досить довго вирішували де сідати.Троє сіло на потрійне місце,одна на друге одинарне, а сама нервова ,закинувши табличку "заброньовано"на сусіднє місце окупувала перше одинарне.Диспетчер зробив зауваження на,що отримав відповідь :"Я так хочу".Більше проблем не було.Люди займали місця,залишали речі на сидінні й виходили,бо в салоні було душно.Сестра відійшла по справах, а я з її дамською сумкою залишилась біля маршрутки.Чого мене смикнуло подивитись в салон не знаю.Але картина вразила : нервова дамочка підійшла до сидіння ,де сестра залишила білу кофтину, скидає її на підлогу сідає на сидіння і починає розмову з подружайкою. Заходжу в салон питаю чому вона дозволяє собі розкидати чужі речі? Відповідь феєрична : "Мне поговорить надо".З цензурних слів,що я сказала було слово "стара".Дамочка встає,повертає на місце кофту,сідає на неї й продовжує розмову.Зрозуміло,що це мені теж не сподобалось.Тому дама вилетіла на своє місце попереду свого вереску.Але,що дивно замовкла майже зразу і більше на скандал не наривалась.
Ото таке...