Я втомився від життя, Мені тісне це тіло... Немає в мене більш буття, І серце зкамяніло. Хотів би вмерти, Та не можу. Хотів би стерти, Та не гоже... Забути тих, кого любив, І хто любив мене... Та ні, я їх убив, І скоро все пройде. 

Сяду на ровер, виїду на світанку, і поїду ...поїду, не куда, а на скільки ...на скільки хватить сили, наскільки вистарчить часу ...часу життя, буду їхати поки не впаду знесиленим ...знесиленим настільки, щоб вже не до думок, тільки корчитись ...корчитись як риба на березі, і чекатиму ...чекатиму дощу, щоб оросив мої зябра, а далі ...а далі в небо.

Чи бачили ви посмішку коробки? Чи зазирали ви всередину? Чи бачили там ви безмовний скарб? Звичайне діло, тара, і не більше, з цим кожен зтикається десятками раз на день. Аж смішно. Смішно до того, що ви просто їх викидаєте. Чи працювали ви погрущиком, чи перекладали ці коробки, чи витирали їх і доглядали? Та чи хочете таке робити? Ні, ця робота не для вас, тай грошей заробиш небагато, на сімю не вистарчить... Так, на сімю. Коробки також треба любити і доглядати за ними, тоді й жити...

Читати далі...

Дуже хочеться дати деяким конкретним людям в морду, та так дати, щоб багато не дьоргались  В мене виникло питання, чим саме краще дати по морді, щоб тому, хто получить було дуже від того приємно 

Люди не звірі, а звірям не до людей. Що таке життя, це короткочасний процес у просторі, якому надають часового характеру. Що таке життя людини, думаєте це те саме що і попередня теза, ні, життя людини - це память, саме память, яка робить нас власниками життя. Тепер коли когось згадують, то швидше за все на цвинтарі, де згадуваний вже мертвий. А скільки зараз є таких трупів серед нас? Смерть таки перейшла у світ живих. Вона найперше віднімає у нас память, а потім потішається над нашим трупом....

Читати далі...

Я ... живу, я живу, я ... жи-ву, живу ! Я ж..и..в..у ... !!! Люди ! Я живий, живий як ніколи, як фенікс після смерті, як сонце на сході, як гроза на горизонті, як постріл на старті, як почата мелодія :))) Як ураган знесу всі труднощі, як хвиля цунамі обрушусь на них, землетрусом зруйную їх фундамент, вибухну в них динамітом.

Як гордо і радісно коли це перший, прима, кращий, переможець, єдиний, неповторний ... але ... самотній, одинокий, відлюдний, нікому не потрібний, відкинутий у бік, негідний і мізерний. Назвіть мене самотність, і попросіть у мене хліба ... Не дивись мені в лице, крізь монітор його не видно ... :(

От іду я тут, а ти ... там, на тій рейці, а я на цій. ... А я банально думав що такий парадокс як перетинання рейок існує, що він природній, а він неможливий, тому що поїзд не проїде!...

я ... після розмови з нею ... з пустотою :( Розмова - що може бути кращим за розмову, коли інше залишається неосяжним і бажаним в одну мить. Тільки подумати, розмова зі швидкістю електрона... Швидшою залишається тільки думка... Цей сигнал, у вигляді бітів, байтів, кіло-, мега-, гіга ударів серця, закодований, зашифрований, пересланий, перекинутий, переправлений і проаналізований тільки один раз... Сигнал, який побував у космосі, і повернувся назад, з привітом з другої сторони... Як...

Читати далі...

Танцює рябчик брачний танець на поляні, відкритий і безпечний, а мисливець його полює. Не вбє він його, танець гарний. Танцює перед потенційними нареченими. Їх тут багато ... думає рябчик. Мала здобич для мисливця один рябчик.