Профіль

ZВладимир

ZВладимир

Україна, Харків

Рейтинг в розділі:

Юмореска (2)

Син до батька підійшов і питає з ходу.

Тату, звідки я узявся, звісно , не з городу.

Дійсно не з городу ,синку, та і річ не в тім.

 От сідай зі мною поруч, зараз розповім.

Мама кізочкой була , бігала, стрибала,

Ну а козликом мене ніжно називала.

Я навколо твоїй мами лагідно стелився,

От і ти тому на світ, божий  появився.

[ Читать дальше ]

________________

ПРО УКРАЇНКУ !!!))

Ох, і вийшла українка заміж за таджика…

Та він так собі, нічого, симпатична пика…

Тільки жіночці відразу ставить він умову…

… Знаєш  жінко, придивляйся, як прийду додому….

На потилицю як що, я тюрбан свій  двину…

Буду я тебе кохати, подарю хустину…

 А як що, тюрбан отой, я на лоба двину….

Буду лаяти тебе…. Ще й візьму дубину !!!

… Жінка каже, … любий мій, не сварись , не лайся….

І до мене , знаєш теж, трішки придивляйся….

Як побачиш руки в боки, а в очах  дурман….

 Знай, мені тоді начхати…. Де там твій тюрбан !!!!

 ___________________________________________________

Первый снег...

                                                                                                     Первый снег.

А первый снег такой сентиментальный,

Ресниц коснувшись, превратился в слезы.

И след оставив, на щеке прощальный.

Размыл в душе уже былые грезы.

 Лицо, подставив падающим хлопьям,

Ловлю снежинки влажными губами.

Вот если б время повернуть бы мог я,

Все было б по-другому между нами.

 Но прошлогодний снег ведь не воротишь, 

А этот вот расплакался со мною.

Ты по пороше навсегда уходишь.

Меня, оставив с раненой душою.

 Еще вот снег идет со мною рядом.

Да пустота накрыла пеленой.

Душа отравлена мне не понятным ядом.

Пойдем же  снег домой сейчас со мной.

 А снег решил вдруг взять и прекратиться,

Успев укрыть твой уходящий след.

А мне хотелось бы хоть раз тебе присниться.

Пусть через много, много долгих лет….

 

Юмореска (1)

Під пологовим будинком, молодий татуся….

 Тисне слухавку  до вуха… та кричить…. МАРУСЯ….

 Як моє там дитинча ? Та яке воно….

 Покажи мого синочка… хоч би у вікно….

[ Читать дальше ]

Одиночество...


Одиночество мое, не хотел чтоб ты вернулась,

Ты ж опять души коснулась, вновь напомнив о себе.

Для тебя закрыл я двери, радуясь такой потере,

Но теперь и сам я верю, что вернулась ты ко мне.

Да не стой ты у порога, проходи, побудь немного,

Может дальняя дорога ждет тебя уже сейчас.

Одиночество в ответ только хитро улыбнулась,

Ненадолго я вернулась, только точно, не на час....