Головні новації реформи
30 вересня одночасно зі змінами до Конституції України щодо правосуддя набирає чинності нова редакція Закону «Про судоустрій і статус суддів», який Верховна Рада прийняла 2 червня. Судову систему чекають насправді серйозні зміни – фактично всі рівні судів будуть реорганізовані, зміниться порядок призначення суддів, а їх недоторканність буде обмежена. Що це означатиме на практиці і чи отримаємо ми в результаті нову якість судочинства – з’ясовувала інформагенція ZIK.
Можна виділити кілька основних новацій, передбачених судовою реформою.
Замість чотирьох судів – три
Насамперед, це перетворення чотирирівневої судової системи на трирівневу (місцеві/окружні суди – апеляційні суди – новий Верховний Суд). Вищий господарський суд, Вищий адміністративний суд, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ліквідуються, але спеціалізація судочинства залишиться. Так, у складі нового Верховного Суду будуть діяти такі інституції:
Велика Палата Верховного Суду;
Касаційний адміністративний суд;
Касаційний господарський суд;
Касаційний кримінальний суд;
Касаційний цивільний суд.
Формування складу нового Верховного суду відбуватиметься на конкурсній основі. При цьому до конкурсу на посаду судді ВС будуть допускати не лише діючих суддів, а й кандидатів із не менш як 10-річним стажем наукової роботи у сфері права або адвокатської діяльності. З одного боку, це дасть можливість залучити нову кров у судову систему і, можливо, змінити ті негативні практики, які в ній поширені. З іншого боку, існують побоювання, що призначення на посаду судді цього найвищого судового органу людей без досвіду може негативно позначитися на якості його роботи.
Усі районні, міжрайонні, міські суди замінять на окружні суди. Апеляційні суди, які утворюються в апеляційних округах, розглядатимуть цивільні та кримінальні справи. Відповідно до закону, у складі апеляційного суду можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ.
Також у рамках реформи планується створення окремих Вищого антикорупційного суду та Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Ці суди будуть діяти як суди першої інстанції, а їх рішення зможе переглядати тільки Верховний суд України.
Перехід до трирівневої судової системи фахівці пояснюють тим, що це давня рекомендація Венеціанської комісії і пов’язана вона з тим, що чотирирівнева система, яка існує в Україні зараз, забирає значно більше часу для остаточного вирішення тієї чи іншої справи. Між цими інстанціями справи можуть гуляти багато років. Відповідно, це порушує розумні терміни розгляду проваджень, а також це доволі дорого як для самої особи, яка судиться, так і для держави, яка змушена утримувати ці чотири рівні судів. Тому такі зміни мають сприяти прискоренню розгляду справ й економії державних ресурсів.
Водночас відкритим залишається питання, чи не зависнуть у часі справи, які вже є на розгляді в нинішніх судах, поки відбуватиметься трансформація цієї системи і передача повноважень від одних судів до інших.
На формування нового Верховного суду передбачено півроку після набрання чинності законом. Тобто до кінця березня має бути призначено не менше, як 65 суддів (із приблизно 200, передбачених законом). Вони повинні налагодити можливості для функціонування цього органу, сформувати апарат і т. д. І коли вони будуть готові здійснювати правосуддя – зроблять відповідне оголошення. Закон не встановлює чітких термінів для цього, зазначає заступник голови правління Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда.
«Поки законодавець не найкраще прописав цей момент, але я не виключаю, що це може бути змінено пізніше під час внесення змін до Процесуального кодексу. У цьому законі зазначається, що як тільки-но починає працювати новий Верховний суд, вищі суди разом з попереднім Верховним судом припиняють свою діяльність і передають усі справи на розгляд уже нового суду. Як на мене, це вбивча норма для нового Верховного суду, тому що він просто втоне в цих справах. По-перше, кількість суддів там буде значно меншою. По-друге, величезну кількість справ спеціально можуть не розглядати, щоб передати їх Верховному суду. Тому кращим було би рішення, якби ці суди ще певний термін працювали паралельно з новим Верховним судом і розгребли ті справи, які вже є в них на розгляді, а до новоствореного органну вже би надходили лише нові заяви», – вважає експерт.
Нові вимоги до суддів і нові зарплати
Принциповим нововведенням є зміна порядку призначення і переведення суддів. Тоді як зараз суддів призначає на посаду спочатку на п’ять років Президент, а потім обирає безстроково Верховна Рада, реформою передбачено призначення суддів одразу безстроково. При цьому Президент тільки призначатиме на посаду і не матиме жодного стосунку до подальшої кар’єри судді – так само, як і парламент. Судді призначатимуться виключно за результатами публічного конкурсу та кваліфікаційного оцінювання. За задумом авторів реформи, це дозволить служителям Феміди не потрапляти в залежність від політичних органів.
Також законом підвищується з 25 до 30 років вік кандидата на посаду судді. При цьому кандидат має бути не старше шістдесяти п’яти років. Він повинен мати вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права не менше п’яти років.
Повноваження суддів, призначених на п’ять років ще до набрання чинності нового закону, припиняються із закінченням строку, на який вони були призначені.
Рішення про звільнення судді тепер прийматиме Вища рада правосуддя, яка утворюється замість Вищої ради юстиції. «Це значно прискорить час звільнення. Зараз, наприклад, ми маємо ситуацію, коли на розгляді Президента чи парламенту впродовж багатьох місяців чи навіть понад рік перебувають заяви суддів про звільнення їх з посади або подання Вищої ради юстиції про звільнення суддів за порушення присяги, і впродовж тривалого часу ці подання не розглядаються», – каже Роман Куйбіда.
На його думку, цей закон створює умови для суттєвого оновлення суддівського корпусу і для підвищення незалежності суддів, а також їхньої відповідальності.
Зокрема, планується, що всі судді будуть проходити кваліфікаційне оцінювання, за результатами якого вони можуть бути звільнені з посади. Тоді як зараз таких суддів, які не проходять це оцінювання, відправляють на навчання, а потім повторно проводять оцінювання.
При Вищій кваліфікаційній комісії суддів України буде створено Громадську раду доброчесності, яка буде допомагати комісії у встановленні відповідності судді або кандидата на посаду судді критеріям професійної етики. Щоправда, її висновки будуть мати лише рекомендаційний характер.
Окрім того, передбачено нову підставу для звільнення судді з посади, якої раніше в законодавстві не було, – це якщо суддя не зможе довести легальність походження свого майна, тобто якщо його статки перевищують легальні доходи.
Як один із чинників, що також мав би запобігати корупції в судовій владі, декларується і поступове збільшення посадових окладів суддів:
Із 1 січня 2017 року:
а) для судді місцевого суду – 15 мінімальних заробітних плат;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду – 25 мінімальних заробітних плат;
в) для судді Верховного Суду – 75 мінімальних заробітних плат.
Із 1 січня 2018 року:
а) для судді місцевого суду – 20 мінімальних заробітних плат;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду – 30 мінімальних заробітних плат.
Із 1 січня 2019 року:
а) для судді місцевого суду – 25 мінімальних заробітних плат;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду – 40 мінімальних заробітних плат.
Із 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду – 30 мінімальних заробітних плат;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду – 50 мінімальних заробітних плат.
Науковий консультант з правових питань Центру Разумкова Віктор Мусіяка вважає, що в ухвалених законодавчих змінах достатньо положень для «створення ситуації, максимально несприятливої для корупції». Водночас експерт констатує, що одних лише законодавчих норм недостатньо і, звісно ж, усе залежить від того, як ці положення будуть реалізовані на практиці.
Обмеження суддівської недоторканності – ще один довгожданий момент судової реформи. Однак про повне зняття недоторканності йтиметься лише в тих випадках, коли суддю застали на місці злочину.
«Зараз без згоди парламенту затримати суддю неможливо. Коли вступлять в силу зміни до Конституції, потрібна буде згода лише Вищої ради правосуддя. А це орган неполітичний і працюватиме він практично постійно, на відміну від Верховної Ради, яка працює сесійно. Нагадаю, коли виникла необхідність зняти недоторканність з судді Чауса, депутати були на канікулах. Тобто Вища рада правосуддя зможе розглядати ці питання набагато оперативніше.
Більше того, якщо суддю, наприклад, застали на місці вчинення тяжкого чи особливого тяжкого злочину (а отримання хабара з боку судді – це є тяжкий злочин), то в цьому випадку на затримання не потрібно буде якихось додаткових згод», – пояснює заступник голови правління Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда.
Усе в руки адвокатам
Ще однією важливою складовою судової реформи, яка чи не найбільше стосується безпосередньо громадян, які захищають свої інтереси у судових спорах, є поступове впровадження адвокатської монополії на представництво в судах. Це означає, що адвокати отримають виключне право представляти сторони в суді. Відбудеться це не одразу з 30 вересня, а впродовж трьох років – із 1 січня 2017, 2018 і 2019 років відповідно у Верховному суді, в апеляційних і в місцевих судах.
Експерт «Реанімаційного пакету реформ» Михайло Жернаков називає таке нововведення, щонайменше, контроверсіним, оскільки воно закріплено не просто у новому законі, а в змінах до Конституції. А отже, в разі, якщо це принесе негативні наслідки, скасувати таку норму буде набагато важче.
«Стан нашої адвокатури, на жаль, не набагато кращий, ніж стан усієї судової системи. Вона й надалі доволі централізована, там також є питання з доброчесністю і з мотивацією в багатьох адвокатів. Окрім того, в нас існує виключно одна асоціація – Національна асоціація адвокатів України, яка фактично диктує адвокатам, що їм робити, а що ні. Тобто ситуація така, що не вселяє оптимізму.
Разом з тим, зменшити негативний вплив таких змін можна, якщо провести реформу адвокатури, По-перше, її треба децентралізувати і надати можливість адвокатам вільно обирати собі асоціації, які би формували відповідні кваліфікаційні органи і видавали відповідну ліцензію. Тому що на сьогодні є ризик, що торгівля адвокатськими ліцензіями перетвориться у ще більший бізнес, ніж є на сьогодні. І по-друге, потрібно унормувати систему доступу до правничої професії, в тому числі до професії адвоката, щоб ці свідоцтва не видавалися і ними не торгували, а щоб можна було отримати будь-яку правничу професію – судді, адвоката, прокурора чи нотаріуса – тільки після складання зовнішнього незалежного оцінювання на рівні держави, як це є практично у всіх розвинених країнах», – зазначає експерт.
Водночас він не вважає, що варто сильно драматизувати з цього приводу, адже адвокатська монополія запроваджується поступово, а тому є час повести відповідні зміни в закон про адвокатуру, аби подолати можливі негативні наслідки.
Закон – добрий, але яке буде виконання?
Правники підсумовують, що законодавчі зміни, які стосуються судової системи і вступають в силу 30 вересня, загалом позитивні і можуть бути ефективними, але за умови їх добросовісної реалізації.
«На жаль, у нашій судовій системі дуже сильно сидять такі неформальні практики як вибіркове застосування або незастосування якихось заходів відповідальності, практики впливів і тому подібне. Якщо знову ці практики будуть використовуватися, то ті прогресивні положення, які є в новому законі, можуть бути знівельовані», – попереджає Роман Куйбіда.
Одного закону для функціонування оновленої судової влади буде не достатньо. Потрібно також привести у відповідність з цими змінами і процесуальний кодекс, і закон про Конституційний суд та інші законодавчі акти, нагадує науковий консультант з правових питань Центру Разумкова Віктор Мусіяка.
«Зрозуміло, що для цього потрібен якийсь час. Хоча зараз Рада з питань судової реформи при Президентові працює інтенсивно, і кілька законопроектів уже фактично готові. Я думаю, що вони будуть швидко ухвалюватися. Але найголовніше – це, звичайно, реалізація цих змін. Громадськості потрібно контролювати і реагувати на все, що буде відбуватися у цій сфері. Тому зараз можна говорити тільки про те, що в цих змінах є немало положень, які можуть мати позитивний результат і принести зміни на краще у функціонуванні судової влади. А як це вийде – будемо дивитися і будемо намагатися якимось чином позитивно впливати на цей процес», – додає він.
Тетяна Штифурко,
Петр I Великий (прижизненный портрет Пётра I. 1672-1725), основатель Российской империи. См. 
Россия. Женщина в двурогом кокошнике с фатой. Начало XX века.
Беларусь. Литвинка в национальной одежде. Начало XX века.
Беларусь. XXI век.
