Чому російську співачку не варто пускати до Києва.

Минулого року зі сцени Євробачення ми нагадали світові про анексію Криму і злочини окупантів проти кримських татар. Тепер скористатися конкурсом намагається і Москва, підготувавши для України цинічну провокацію. У Києві явно вагаються, шукаючи оптимальний вихід з ситуації. Але цього разу найкращий спосіб зірвати провокацію – це піддатись на неї.

Московська «многоходовочка»

Російський план простий, як акорд на балалайці. Оскільки слоганом Євробачення-2017 є «Шануймо різноманіття», Москва відрядила на конкурс найбільш «різноманітну» співачку, яка в них знайшлася – прикуту до інвалідного візка Юлію Самойлову. Програма-мінімум – продемонструвати світові всю широту і толерантність російської душі, підрихтувавши імідж Російської Федерації. Мовляв, дивіться, як ми підтримуємо людей з особливими потребами! Та й хіба Імперія Зла послала б на конкурс таку тендітну дівчинку? Шах і мат, ліберальна Європо! Заразом можна попрацювати і з внутрішньою аудиторією, показавши їй, що в Кремлі полюбляють не лише Кобзона і хор імені Алєксандрова. У прес-службі Путіна вже напевне підбирають ракурси для зворушливої фотосесії з Самойловою.

Але все це – дрібниці. Програма-максимум – спровокувати Україну, «розкрутивши» її на гучний скандал. Саме для цього на конкурс виставили співачку, яку можуть не пустити до Києва. Нагадаємо, 27 червня 2015-го Самойлова виступила у окупованій Керчі, а отже, відповідно до українського законодавства, незаконно потрапила на територію України. СБУ вустами Василя Грицака озвучила цілком однозначну позицію: «Закон один для всіх, і він означає одне – якщо людина перетнула кордон окупованої території, це означає, що вона скоїла правопорушення, і це є підставою для того, щоб закрити їй в'їзд в Україну». Якщо Київ піде на принцип, Москва зможе звинуватити Україну у зриві Євробачення, нетолерантності і т.п., а головне – пред’явити світові заплакану дівчину на візку, чиї мрії розтоптав бандерівський чобіт. Ідеальна ілюстрація злочинної природи київської хунти!

Якщо ж Самойлову таки пустять до України, цим Київ засвідчить свою готовність іти на поступки Москві, зокрема у кримському питанні. Тим більше, що Самойлова – це не лише співачка на візку, а ще й особа, котра підтримала анексію півострова. Не вірите – дивіться її «справу» у базі «Миротворця». І навіть зараз, напередодні Євробачення, вона не змінила своїх поглядів. «Я виступала у Керчі… Я їхала туди так само, як в будь-яке інше місто. Чисто заспівати, порадувати людей, зарядитися новими емоціями. Може, якось мені скажуть: "Ой, навіщо ти їздила до Пєрмі, ти така погана!"», – розповідає Самойлова в інтерв’ю, вдаючи, що не розуміє різниці між Пєрмю та окупованою Керчю. Тож якщо її пустять до України, Мінкульт може скасувати свої чорні списки, а також вибачитись перед усіма артистами, яким заборонили гастролювати по Україні через концерти в окупованому Криму.

Корисний скандал

Отже, на терезах – гучний скандал або тиха поступка. І цього разу Україні краще вибрати скандал. Зрозуміло, що вічно стурбована міжнародна спільнота зажадає пояснень, чому Київ псує всім задоволення. І тут ми отримаємо змогу вчергове нагадати світові, що коїться в Україні і звідки береться наша укропська непоступливість. Бо мільйони європейців теж не розуміють, яка різниця між Пєрмю і Керчю, а частина західного політикуму вже давно хоче повернутись до «нормальних стосунків» з Росією, сподіваючись схилити Україну до необхідних компромісів. Однак сьогодні з Києва лунають цілком однозначні заяви: про Крим не забудемо, Донбас не віддамо. І недопуск Самойлової на територію України буде красномовним підтвердженням того, що Україна готова відстоювати свої принципи, не зважаючи на ситуативні іміджеві вигоди.

Можна зауважити, що європейська публіка цих пояснень не почує, зате побачить сльози дівчинки на візку – і зробить цілком передбачувані висновки про самодурство української влади. Щоб цього не сталося, ми маємо нагадати світові, що наші принципи написані кров’ю 10 тисяч загиблих і 23 тисяч поранених на Донбасі, а також вбитих окупантами у Криму. Якщо наші глибоко стурбовані союзники вважають, що не варто змішувати політику і мистецтво, то нехай так і скажуть, наприклад, Оксані Нежальській – вчительці з Луганської області, яка пересіла на інвалідний візок після того, як підірвалася на російській міні. Або комусь із сотень АТОвців, скалічених російськими окупантами. Піддаючись на російську провокацію, ми отримуємо чудову нагоду поставити Захід перед незручним фактом нашого існування, активізувавши публічний діалог, який давно деградував до безкінечного «мінського процесу».

Вочевидь, Україні давно пора відмовитись від стратегії максимальної зручності для наших союзників. Ідеально зручною для Заходу була б капітуляція України за «планом Пінчука»: відмовитись від Криму, членства в НАТО і ЄС, легітимізувати в «особливому статусі» ЛНР та ДНР і т.д. Список європейських лідерів, які б зітхнули з полегшенням, кожен може уявити сам. Проте, на щастя, Київ – при всій непослідовності нашої влади – і досі не погодився на втілення найбільш ганебних компромісів. Лише завдяки цьому ще жевріє надія на деокупацію. Але якщо ми перестанемо бути скабкою у совісті міжнародної спільноти, її стурбованість вщухне, і тоді ми залишимося з Росією сам-на-сам.