Мізки в Україну не повернуться

Реанімувати українську науку і вивести її на європейський рівень можна одним указом міністра освіти та науки. Наказ лише має змінити критерії, за якими держава виділяє кошти на цю галузь. Усе інше зроблять час та самі науковці. У цьому переконаний Андрій Лужецький — 36-річний український вчений-генетик, керівник наукової групи в Інституті фармацевтичних досліджень Гельмгольца землі Саарланд, що в Німеччині.

Понад десять років Лужецький працює в німецькій науці. Кілька років тому за вислідами конкурсу для молодих науковців Європейської Спільноти отримав ґрант для досліджень на 1,5 мільйона євро. Це дозволило йому створити власну наукову групу при інституті Гельмгольца. До слова, такі ґранти отримали лише 4% з понад 4 500 науковців із різних країн Європи. Протягом 10 років український вчений також отримував відзнаки Фрайбурзького університету та престижного біотехнологічного товариства «Дехіма». Нагороду від зазначеного товариства, до речі, щорічно вручають лише одному науковцю, досягнення якого визнає еліта галузі.

Про нову загрозу життю людей від бактерій, які виробили імунітет до антибіотиків. Про фармацевтику, яка перестала бути наукою і стала бізнесом. Про відмінності між наукою в Німеччині та в Україні. Про те, що треба зробити, щоб українська наука стала на один рівень з європейською і зупинилася еміґрація «мізків». Про те, як Україні зробити прорив у розвитку, про роль у цьому Майдану та російської воєнної аґресії. І, нарешті, про персональні санкції, які науковець застосував до своїх російських колеґ і журналістів. Про все це — у розмові «Z» з вихідцем із села Бусовисько Старосамбірського району Львівщини Андрієм Лужецьким. 

Андрій ЛУЖЕЦЬКИЙ: ЩОБИ РЕАНІМУВАТИ УКРАЇНСЬКУ НАУКУ, ДОСИТЬ ОДНОГО УКАЗУ З МІНІСТЕРСТВА 

Наше завдання — знайти антибіотики нового типу 

– Ви виграли ґрант і створили свою наукову групу при Інституті фармацевтичних досліджень Гельмгольца. Розкажіть, з кого вона складається і що робить. 

– Точна назва: група метаболічної інженерії актинобактерій. Ми працюємо з бактеріями, які синтезують чи продукують різні біологічно активні речовини. Ці речовини мають дуже широкий спектр застосування у медицині, сільському господарстві, екології. Це й антибіотики, і протипухлинні препарати, й імуносупресанти, й пестициди-гербіциди... Ми працюємо з бактеріями, які синтезують ці речовини. Наша основна задача — це пошук чи модифікація бактерій, щоби вони могли продукувати ці речовини в більшій кількості або продукувати нові речовини з покращеними властивостями. Ця робота вимагає дуже широкого спектру методик. Тому в мене в групі є і комп'ютерні спеціалісти, які займаються виключно моделюванням, і генетичні інженери чи молекулярні біологи, які безпосередньо конструюють бактерії в лабораторії. 

– Яке практичне застосування ваших винаходів? Яка користь людям з того, що Ви знаходите і конструюєте нові бактерії? 

– Один з аспектів — це антибіотики. Зараз є величезна проблема, яка лише поглиблюється, і рішення її наразі немає. Йдеться про величезну кількість патогенних бактерій, які спричиняють летальні випадки. Проблема в тому, що на ці бактерії не діють антибіотики. Центральна мета нашого інституту — пошук нових антибіотиків, які будуть ефективними. 

– Як це відбувається? 

– Ми знаходимо якусь нову бактерію, яка може синтезувати потрібну сполуку. Але вона зазвичай синтезує її дуже мало. Часто це мізерні кількості, з якими економічно необґрунтовано працювати. Окрім того, ця сполука часто є досить токсичною або має якісь інші фармакологічні властивості, які роблять її неприйнятною для використання як медикаменту. Тому наша задача — модифікувати бактерію так, щоби вона, по-перше, продукувала багато цієї сполуки, а по-друге, щоб сполука була трішки видозмінена і була менш токсичною. Інколи треба, щоб сполука мала кращу розчинність у воді. Різні аспекти бувають. Окрім того, ми розробляємо методики, закони, перевіряємо робочі гіпотези. 

– Є ще якісь проблеми, окрім стійкості бактерій до антибіотиків, які Ви намагаєтеся вирішити? 

– Це основна проблема, але у нас є багато суміжних робіт, які пов'язані з цими сполуками. Наприклад, ми маємо проект з ґлобальним хімічним концерном BASF, який займається пестицидами. Там працюють більше сотні тисяч співробітників. Ми шукаємо для них гени, які продукують білки, що можуть руйнувати ці пестициди. Ці пестициди продукуються бактеріями, з якими ми якраз працюємо, відповідно маємо величезний досвід і певне ім'я в цій галузі. Натомість вони нам дають кошти на дослідження. Але це вторинна робота. Ми робимо її за рахунок того, що у нас є величезний досвід і технологічна платформа. Але основна задача — модифікація антибіотиків. 

– Що це за антибіотики? Які хвороби вони можуть вилікувати? 

– Наприклад, дуже поширена проблема — туберкульоз. Є багато штамів туберкульозної палички, які не піддаються лікуванню сучасними препаратами. Є різні стрептококові, стафілококові інфекції. Наприклад, синьогнійна паличка (псевдомонада) — це величезна проблема зараз в Європі і США. Вона є абсолютним бичем, бо жодних ліків проти неї нема. У Німеччині нині працює величезна програма за рахунок бюджету — Центр інфекційних досліджень. Ми координуємо роботу цього центру, де об'єднані медики, науковці, менеджери. Центр створений, щоби боротися з такими хворобами. І все це — з бюджету держави. 

Наука — це бізнес із надприбутками 

– Чому такі дослідження не фінансують фармацевтичні фірми? Вони ж отримують прибутки з продажу медикаментів. 

– Справа в тому, що виробництво антибіотиків не приносить надприбутків. Воно приносить прибутки, які є для фармацевтичних гігантів не надто привабливими. 

– Чому? 

– Бо коли людина захворює на якусь інфекцію, то вживає антибіотики впродовж 5–10 днів. Інфекцію виліковують, і все. Купувати препарат немає жодної потреби. А фармацевтичні корпорації орієнтуються на хвороби, які вимагають пожиттєвого прийняття медикаментів, наприклад, діабет чи серцево-судинні захворювання. Тому, звичайно, набагато вигідніше займатися тими препаратами, які людина змушена вживати перманентно. Тож це велика проблема. Вони не отримують на свої інвестиції достатньо прибутків. Тому вони закривають дослідження на ці теми. От минулого року величезна французька фірма «Санофі», з якими ми теж працюємо, закрила цілий відділ природних сполук. Було звільнено багато працівників. 

– Чому так? 

– Бо рішення приймаються менеджерами, для яких основна задача — отримання прибутку. Якщо вони бачать, що прибуток буде недостатній, то закривають цілу гілку досліджень. Тому, враховуючи це все, німецький уряд зробив доволі нетиповий крок і виділив величезні кошти на дослідження, щоб врятувати ситуацію. Бо експерти кажуть, що вже пізно, але якщо зараз не почати дослідження, то буде катастрофа. Тому зараз відкривають дуже багато державних програм для фінансування такого типу досліджень.

http://zbruc.eu/node/23369