------40-------

Вже сорок років топчу землю, Хоча і юний мій народ, Та все виходить, що пустелю, Відкрив я п`яний ідіот.

Виходив - грандіозні плани, І армія позад стоїть, Тепер лиш попіл від пошани, Я загублюсь в тіні століть.

Ну що ж поробиш, їхня карма, Сильніша, за мої слова, Такі, як я, велося з давна, Самотні в полі як трава.

Навколо неї є мільони, Такої, як вона сама, Aле її самотні стони, Почують тільки небеса.

За сорок обертів планети, Я знаю - правильно росту, Відкинувши її тенети,

Що я знайшов, лиш пустоту.