Вірш. Знову зливи...

Знову зливи мені кажуть,

Зачекай, пройдем і ми,

Поки злаки не поляжуть,

Маєш їх перемогти.

Знову зливи подарують,

Те, чого не може сонце,

Лиш приходять, як намокнуть,

Потойбічні незнайомці.

Знову зливи, так бажанні,

Для відродження душі,

Бо улітку лиш бархани,

Та бур'яни на межі.

Знову зливи, знову осінь,

Вересень мене родив,

Хмари й небо ми попросим,

Щоб весь час цей дощик лив,

Знову злива, чистий лист,

Проявляються слова,

Це потреба, це не хист,

І ця мука не нова.