Взаемодопомога.

Сиджу в центрі міста на зупинці. Жара, а лавка в тіні, тому іде така легенька конкуренція. Хтось встае і потрібно встигнути сісти. Я забігався і присів ( старшим, вагітним чи немічним віддав би). Одним словом сиджу...
Тут прибігае такса. Проста руда такса. Видно, що не молода (чомусь у такс це особливо видно) і сідае поряд зі мною. Ну я як? Погладив її, вона так гордо це перенесла і сидить. Ну і я сиджу.
В цей момент підходить дідок. Старенький, сивий, кволенький з палечкою і повільний. Такса каже ГАВ , зпригуе і дідок присідае коло мене!
Уявляете? Ця сука хазяхну місце в тіні зайняла! Ні, справді, якби поряд не сиділа такса , там хтось би сів.
Але це не все.
  Дід явно чекав тролейбус (у нас там пінсіонерам безкоштовно) і я теж, просто маршруток нема в тому напрямі. Так ось...
Приїзджае тролейбус. Відкривае усі три двері ( певно водій розуміе про контингент) і таса біжить до передніх дверей. Передніми лапами стае в трлейбус і чекае, обертаеться. Дідок тим часом піднімаеться і чемчикуе до тролейбуса. Неквапливо. Такса погавкала ( так легенько) водію, але той і так чекав.
Дід сів, такса за ним і вони поїхали.
  Була б в мене така собака я б не жинився.