Тишина. Вірш.

Тишина наповнить душу,
Осінь листям шелестить,
Я пшеничну просто змушу,
Біль і спрагу потушить.

У шипшини плід вже спілий,
Краплі крові на шипах,
Розум осінню шкідливий,
Він породжує лиш страх.

Краще шум не розуміти,
Краше бути в тишині,
Що б завчасно не зомліти,
У порушеній пітьмі.

Тож коли шуршання листя,
У душі знаходить відгук,
Ви не вздумайте молиться,
Й шепотать до неведимок.

Осінь шле широкім жестом,
Спокій шанс знайти нарешті,
Ти у себе під арештом,
Ти себе ведеш до смерті.