Брехня державного секретаря, що веде до катастрофи

Держсекретар Мінкульту Карандєєв:

Сам у хаті, хтось набдів – музеї, пожежі і цирк на дроті

Зовсім нещодавно ініціативна група «комітет порятунку музеїв» отримала від Мінкульту чергову відписку, в якій Р. Карандєєв, користуючись мовною еквілібристикою, пише, що «…Підстави для дострокового припинення трудового контракту… передбачені кодексом та умовами контракту, відсутні». Нагадаю, «Комітет…» звертав увагу керівництва Мінкульту на кричущі порушення музейного законодавства керівниками Національного музею історії України та Національного музею архітектури та побуту України Тетяною Сосновською та Юрієм Бойком відповідно.

Пан Карандєєв, очевидно, вважає що він спілкується з дурнями, які не вміють вичитувати умови контрактів, не вивчали законодавство та вірить керівництву на слово. Можливо, він не зовсім усвідомлює, що означає висока посада Державного секретаря Міністерства культури України. З його подачі, виходить щось на кшталт юрисконсульта середньої руки дрібної фірмочки. Що він і чиновники Мінкульту повинні перш за все пильнувати інтереси Держави, для нього, думаю, новина. А в «Положенні про Міністерство культури…» все детально написано! Пане Держсекретар, вчіть матчастину! Не потрібно бездумно підписувати папірці, що вам підсовують клерки. –  Адже відповідати доведеться вам, в тому числі і перед нащадками!

Хочу відмітити неабияку сміливість як Держсекретаря, так і обох генеральних директорів вищеназваних музеїв. Адже призначити на надскладні посади закладів національного значення абсолютно неготових людей і вперто захищати їх на посадах – смілива авантюра, щоб не сказати афера. Не менші сміливці і директори – пані Тетяна Сосновська та пан Юрій Бойко. Вони сміливо взялись за зовсім не відому їм роботу та сміливо роблять дурницю за дурницею. Профспілки обох підприємств у яких, очевидно, більше державницького мислення, ніж у бувшого завідувача цирками Ростислава Карандєєва, зробили подання про розрив контракту з горе-керівниками. Тривають судові засідання.

Так ось, поки Мінкульт захищає невдах-директорів та творить ретро-відписки в стилі кінця минулого століття, музеї потихеньку зникають з мапи України. В безпосередній близькості від історичного музею починається будівництво, яке керівничка «в упор» не бачить, будівля руйнується, невміле втручання непрофесіональної директриси ледве не спричинило трагедію, сторонній працівник потрапив у реанімацію.

У музеї архітектури в Пирогові все набагато жорсткіше. Керівник зі своїми заступниками в черговий раз вирішили трохи заробити грошенят, здаючи в оренду територію музею та експонати. З порушенням всіх відомих норм та правил на території відділу «Карпати» організували напівлегальні зйомки серіалу. Гроші, звичайно, лише частково йшли до каси музею. Чергова серія «патріотичного» серіалу «Країна У», що знімалась групою «Кварталу 95», закінчилась нещастям. Спалахнула солом’яна стріха на унікальному об’єкті – хаті з села Мелведівці Мукачівського району Закарпатської області. В цей час на знімальному майданчику не було жодного представника музейної адміністрації (що абсолютно неприпустимо!) відсутні також були музейні пожежники та охоронці, які не отримали відповідних розпоряджень від директора Юрія Бойка та його заступника Ігоря Паньківа –  Кричуща недбалість! Незабаром після обіду дирекція музею, вмостивши свої сіднички у авто, безтурботно полишила музей, фактично кинувши його напризволяще. З двохсот(!) працівників музею ніхто (!!!) не був призначений відповідальним за зйомки.

Унікальний архітектурний об’єкт пошкоджений вогнем. Інтер’єр знищено. Директор-сміливець Юрій Бойко в інтерв’ю газеті «Сегодня» каже, що можна недорого хату відреставрувати. Знання в реставрації діючого попа автокефальної церкви приблизно такі самі, як і в музеєзнавстві – на рівні математичної похибки. Вважаю, що реставрацію потрібно починати з голови керівника – хто йому сказав, що він може керувати найбільшим скансеном Європи?! Реставрації також підлягає штат музею, з повною заміною керівництва та перезавантаженням.

А пану Р. Карандєєву, якщо він, замість прийняття негайних та невідкладних мір по заміні керівників-лузерів, знову почне їх опікати та захищати, біле називати чорним та навпаки, пропоную одружитись з кимось із вищеназваних персонажів. Інакше люди не зрозуміють всепрощенчества та тремтливої опіки керівників з боку Міністерства культури.

І. Корсун