Сріблястими ночами...коли повний місяць починає освітлювати непроглядні ночі, заливаючи все навкруги, все тим же срібним кольором...настає їх час...людські серця наповнюються жахом перед настанням ночі...бо там не пролягатиме їх шлях, не залишиться жодної живої душі..
.Кожної ночі, через невеликі поселення проносилися зграї пекельних створінь.... таких жахливих, що кожен хто бачив їх вже не міг розповісти про страхіття ночі...мертві ж бо не розмовляють...
Чим сильнішою ставала влада срібла над далекими землями...тим страшніші і не передбачуваними ставали нічні набіги...... кожного року, впадаючи в скажену лють, вони мчалися до густих лісів...через сотні кілометрів...
Цієї ночі вони вже бігли перед самим світанком...попереду лежало невеличке поселення, до нього залишалися лічені хвилини. Нічого не підозрюючи люди почали прокидатися... насувалося страшне лихо........
Вони відчували запах смерті...запах крові...запах живих.... мчали вперед неначе пекло гнадося за ними...вони й самі були пеклом...
його дітьми.
,...))))