Наука про майбутнє (багато букв)

Все життя—людини, країни, планети—це постійні коливання і безкінечні повторювання. Для того, щоб в цьому переконатися, згадайте хоча б той факт, що щорічно в природі відбуваються однакові зміни, що кожні п’ять (іноді більше, іноді менше) років у країні змінюється влада… Як бачите, періодичність слід сприймати як аксіому життя. Не хочеться вдаватися до точних наук, але неможливо не прийти до висновку, що для того, щоб уявляти, яким буде майбутнє, необхідно знати, яким було минуле.

Кожний народ має свою історію існування, свою історію становлення як окрема нація. Мабуть, немає нічого такого неповторного, як історія. Саме вона зумовлює сьогодення і саме тому не можна її не знати. «Народ, що не знає своєї історії є народ сліпців.» Не знати історію свого народу значить не усвідомлювати до кінця, ким ти є. І тут історія не зводиться до дат заснування Львова або до освоєння територій «Дикого поля». Історія у даному випадку є єдиною наукою, яка може нам показати, з чого все почалося, чому так сталося і до чого це призвело.

Психологія людини вимагає підтверджень і я їх наводжу. Ви хочете знати про себе якнайбільше, чи не так? Уявіть на хвильку, що ви не знаєте про себе нічого. Чи впевнені ви, що були б в такому випадку такою ж людиною? Чи не здається вам, що дивилися б на світ іншими очами?

Є ще один приклад. За статистикою 4 із 10 випускників прагнуть або збираються жити не в Україні після закінчення ВУЗу. І у 3 із цих 4 знання з історії надзвичайно низькі і неточні. Тобто, заперечити той факт, що ситуація, яка склалася в країні, досить складна, не можна. Проте можна легко знайти цьому пояснення. Як то кажуть, Москва не відразу будувалася. Буде ще і наш час.

Знати історію значить розуміти до кінця, що відбувається і бачити або хоча б здогадуватися, що нас чекає попереду. Хіба хоча б цього мало для того, щоб вивчати цю науку? І, повірте, що більше знаєш про рідну Україну, тим більше  її любиш.