Чому девальвація неминуча

Споглядаючи за діяльністю чинної влади в економічній сфері, складається враження, що над Україною проводять досліди на тему "яку економічну політику НЕ треба проводити і чому". Однак найгірше – що експеримент ставиться не навмисно. Справа в дуже низькому фаховому рівні "команди професіоналів".

Кожен може пригадати, за допомогою Google, як були сформовані девальваційні очікування і хто розпалив курсову паніку в Україні. Її запустила сама влада. 12 січня голова НБУ Сергій Арбузов заявив про неактуальність прив'язки гривні до долара. 29 червня нагадав населенню, що в разі гострої нестачі валюти девальвація точно відбудеться. 13 листопада підтвердив, що гнучкий курс гривні не має альтернатив. І це лише найбільш знакові заяви. Запуск девальваційної  теми був помилкою №1. Чисто психологічно населення не очікувало подальшого знецінення гривні вже через три року після обвалу 2008-го. Арбузову знадобилося 9 місяців, щоб його "розкачати".

Очевидно, з найкращих міркувань втрутився пан Азаров, почавши розповідати мантри про те, що в бюджеті на наступний рік закладено 8,11-8,20, а сам він тримає заощадження в національній валюті. Якщо про те, хто такий Арбузов, знають здебільшого люди, які цікавляться новинами, то прізвище Азаров знає вся країна. Спростування майбутньої девальвації було другою помилкою. Враховуючи довіру населення до чинної влади, зрозуміло, що Азаров "переконав" населення остаточно і кожен, у кого було 800 гривень поніс їх зрозуміло куди. Тільки за вересень населення купило 2,9 млрд. дол.

Проте найсерйознішою є помилка №3 – затягування девальвації. Річ у тім, що знецінення гривні продиктовано не спекулятивним, а фундаментальним чинником – дефіцитом зовнішньоторговельного балансу (за 9 місяців – 6,5 млрд. дол.). Іноземний капітал, з відомих причин, надходить в країну в мінімальному обсязі. Резерви НБУ впали нижче психологічно важливих 30 млрд. і, за останніми даними, складають близько 26 млрд. дол. США. За даних обставин штучне втримування курсу призведе лише до його неконтрольованого падіння в майбутньому. Так, міжнародне рейтингове агентство Fitch прогнозує девальвацію на 10% уже до кінця року, а аналітики одного з найбільших міжнародних банків HSBC оптимальним вважають курс 11 гривень за долар.

Таким чином, українська економіка потрапила в пастку девальваційних очікувань. Суть цього явища полягає в тому, що купівля іноземної валюти вважається більш доходним вкладенням, ніж інвестиції в реальний сектор. Купуючи валюту, населення гарантує собі доходність та уникає ризиків, пов'язаних із розміщенням коштів на депозиті при нестабільній економічній ситуації. За даних нестабільних умов банки не дуже воліють видавати кредити – адже не виключено, що за валютною почнеться банківська паніка і їм не буде чим повертати депозити. В сумі маємо, що вся готівкова гривня спрямовується на валютний ринок, а кредитування економіки повністю припинено, що призводить до подальшого руйнування виробничої бази та деградації реального сектору. Круг замкнувся.

Постає питання про шлях виходу із ситуації, що склалася. Тут можна згадати про створення сприятливого інвестиційного клімату, насамперед через боротьбу з корупцією та вихід з міжнародної ізоляції, відмову від популізму, активне те кваліфіковане відстоювання торгових інтересів України як на східному, так і на західному напрямку. Очевидно, що для цього у чинної команди немає ані бажання, ані фахового потенціалу. Тож що можна зробити сьогодні, щоб загальмувати розпад економіки? Необхідно невідкладно здійснити девальвацію гривні – до того рівня, який у середньостроковій перспективі зможе привести до вирівнювання торгового балансу та ліквідації девальваційних очікувань. Гривня повинна бути девальвована настільки, щоб і населення, і інвестори відчули, що у найближчі декілька років курс буде стабільним, і перші здали долари і поклали гривню в банк, а другі – відновили кредитування реального сектору. За суб'єктивною оцінкою автора – необхідний курс знаходиться в діапазоні від 10 до 12 гривень за долар. В подальшому можливе незначне коливання курсу, але він в будь якому разі повинен бути економічно обґрунтованим. Загадаємо, що низький курс юаня уже протягом десятиліть є предметом невдоволення США та Європи. Експерти називають його одним з факторів, що зробив Китай другою економікою світу.

Необхідно розуміти, що девальвація – не панацея, а лише вимушений захід для гальмування розпаду економіки, і за умов збереження нинішнього курсу ми всі станемо гривневими мільйонерами набагато скоріше, ніж хотілося б.