Флешмоб. Кулінарія. Гарбуз

Єдина страва яку я не їм ніколи і ні під яким виглядом. От не можу і все, мене починає нудити від самого запаху, а коли я відчуваю в роті його волокнисту структуру то найчастіше не можу стримати рвотного рефлексу.

Я не знаю з чим пов"язана така стійка огида, але гарбуз я не сприймаю ні в якому вигляді, батьки і бабусі вважаючи що це мої примхи маскували його під моркву і абрикоси в пирогах, варили з нього варення, проте я була здатна розпізнати в страві мінімальні його кількості. Ще будучи маленькою я плювалася дитячими пюре якщо у їх склад входив гарбуз.

Гарбуз у мене стійко асоціюється з сніданками перед школою. Мати спеціально готувала на ранок гарбузову кашу бо знала що у мене по-перше не буде часу сперечатися, а по-друге що я не можу піти в школу голодною...вже почувши запах з кухні я починала подумки готуватися до тортур - треба було запихати в себе якомога більшу ложку, проковтнути її не жуючи і таким чином не дати шлунку висловити протест і хоча б втримати кашу в собі до виходу з дому. По дорозі в школу я її всеодно вивертала...Ще, гарбуз асоціюється у мене з дорослістю, коли я одного дня нарешті набралася хоробрості, відставила у бік тарілку з кашею і приготувала собі на сніданок яєшню. З тих пір я гарбуза в рот не брала ні разу...