zarvanycia.cc.ua 13 вересня - покладення пояса Пресвятої Богород

  • 14.09.14, 14:02

zarvanycia.cc.ua 13 вересня - покладення пояса Пресвятої Богородиці

Згідно передання, Пресвята Богородиця Марія Сама виплела Свій пояс із верблюжої шерсті та передала його Апостолу Томі, коли возносилася на Небеса. Цим потішила його, бо ж він запізнився на її Успіння.

Оскільки мощей Пресвятої Богородиці немає, бо Вона, згідно церковного передання, взята до Неба всеціло, то пояс, як і її риза, – залишилися нам на згадку про Неї та як доказ того, що Вона жила на землі.

Пояс переховували інші учні після мученицької смерті святого апостола Томи, а тоді поклали його у церкві Влахернській у Константинополі, - там же, де появилася Божа Мати, тримаючи Свій Омофор над народом Константинополя у 9-му столітті, як це бачили святий Андрій Христа Ради Юродивий і його ученик, святий Єпіфаній (це ж - і джерело Свята Покрови). Це - перше Покладення Чесного Пояса відбулося в часі правління Імператора Аркадія (395-408 рр.). Він привіз пояс до Константинополя із Єрусалиму, а його дочка Пульхерія сховала пояс у золотому кивоті в церкві Пресвятої Боородиці. Там він зберігався 5 століть.

Друге Покладення чесного пояса відбулося в церкві Халкопратійській в Константинополі через 500 років. Тоді Константинополем правив імператор Лев Мудрий (або Філософ, 886-911 рр.). Його дружина Зоя була опанована злим духом, який її сильно мучив. У видінні вона дізналася, що зможе видужати, коли на неї покладуть пояс Пресвятої Боородиці. Тоді всі почали шукати його і знайшли в кивоті церкви Пресвятої Богородиці. Правлячий Патріарх поклав пояс на імператрицю і та в той же час видужала. Із вдячності Богові за це чудо зцілення вона оздобила Пояс золотими нитками і положили його назад у кивот та закрила.

Свято Покладення Чесного Пояса встановили в 12-му столітті. А в столітті 14-му імператор Іван Катакузінос передав пояс до монастиря Ватопедського на святій Горі Афон. На даний час Пояс поділений на три частини, одна з яких зберігається у тому ж монастирі, друга - в монастирі в Трієрі (Німеччина), а остання - в Грузії.

Візантійський імператор Аркадій (395-408 рр.) привіз із Єрусалима до Царгорода дорогоцінну реліквію - пояс Матері Божої. Його донька Пульхерія сховала його у золотому кивоті в церкві Пресвятої Богородиці. Там він зберігався п'ять століть.

Згодом, майже через 500 років, Царгородом правив імператор Лев Філософ (886-912 рр.). Його дружина Зоя була опанована злим духом, який її сильно мучив. Вона мала об'явлення, що звільнеться від нечистого духа і видужає, коли обв'яжеться поясом Пресвятої Богородиці.

Тоді всі почали шукати цю дорогоцінну пам'ятку і знайшли неушкодженою в церкві.

Пояс поклали на хвору царицю, яка одразу видужала, а потім знову сховали його у кивот.

Як пам'ять про цю подію у Церкві встановили свято Покладення пояса Пресвятої Богородиці.

Християнські новини таі розповіді, молитви:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/vptwAEhlsgE

zarvanycia.cc.ua ДЕВ'ЯТНИЦЯ В ЧЕСТЬ РІЗДВА

  • 12.09.14, 20:32

zarvanycia.cc.ua ДЕВ'ЯТНИЦЯ В ЧЕСТЬ РІЗДВА
ПРЕЧИСТОЇ ДІВИ МАРІЇ
(Щодня на початку висловлюємо наші прошения і подяки)

Перший день
Різдво Марії

Вступна молитва

Прибігаємо під Твій Покров, люба Матінко Божа. Не погорди нашими благаннями в потребі, і вибави нас від усіх небезпек. Преславна і Преблагословенна Діво! (Відмовляти щодня.)

Розважання:
Марія народилась. Вже близько світанок, що звіщає прихід спасення людства. Доленосне значення Різдва Марії виявляють слова Церкви: "Твоє Різдво, о Діво, Мати Божа, приносить світу радість; бо від Тебе сходить Сонце Справедливості, Христос наш Господь, щоб зняти прокляття й подати благословення, щоб перемогти смерть і подати нам непроминаюче життя. В цей день вистрільнуло світло, щоб осяяти стежки людей по всі часи. Тому радіймо з приходу Марії.
Подібно тішиться в розважаннях великий Доктор Церкви, Св. Августин: "Заблиснув світанок, день, якого довго виглядали - благословенної і славної Діви Марії. Радій ця наша земле і ликуй, що тебе вшанувала і освятила своїм Різдвом така Дівиця."
Практика:
Отже радіймо, що Марія прийшла. Вітаймо Різдво Тої, що осягнула гідність Матері, не втративши достославного привілею дівицтва. Тож наслідуймо її святе життя, щоб Вона зістала нашою Заступницею перед Троном її Сина, що є нашим Суддею і Відкупителем. Ставши Матір'ю Бога, Вона стала й нашою Матір'ю. Як Матір Відкупителя, вона є також і Матір'ю відкуплених. Як мовить Св. Альфонс: "Всі ласки і дари, які Бог вирішив нам уділити, Він подає нам через руки Марії."
Молитва церкви:
Благаємо Тебе, Господи, даруй нам, Твоїм слугам, велику ласку: щоб ті, що величають Різдво Пречистої Діви Марії, як передвісника спасення, сподобились при святкуванні цієї події великого миру. Через Христа, нашого Господа.
Амінь
                   
Християнські новини таі розповіді, молитви:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/vptwAEhlsgE

zarvanycia.cc.ua 12 вересня Церква вшановує пам'ять святих: Олек

  • 12.09.14, 20:16

zarvanycia.cc.ua 12 вересня Церква вшановує пам'ять святих: Олександра, Іоанна і Павла - патріархів Константинополя

Святі Олександр, Іоанн та Павло були патріархами в Константинополі. Святий Олександр спочатку був священиком при Митрофані, єпископі Константинопольському; після його смерті заступив на його місце і був зроблений патріархом. Він був присутній на I Вселенському соборі. Під час правління Константинопольською церквою йому доводилося боротися і з аріанами, і з язичниками-філософами, хоча сам він і не мав філософської освіти. По молитві святого Олександра був покараний єретик Арій. Арій погодився вступити в спілкування з православними, як би змінивши свої переконання. Святий Олександр, передбачаючи вдавання єретика, не погоджувався прийняти його в церковне спілкування. Імператор Костянтин наполіг, і призначений був день для прийняття Арія. Всю ніч святий Олександр молився Богу, щоб Він або взяв його душу, або не допустив єретика до цього. Настав ранок; Арій урочисто йшов до церкви, але раптом відчув себе недобре і незабаром помер. Святий Олександр помер в 340 г. Іван був сином бідних батьків, і отець готував його до роботи ремісника. Він жив у одного інока-подвижника, трудячись разом з ним. Патріарх Євтихій, дізнавшись про таке життя Іоанна, висвятив його в диякони великої Константинопольської церкви. За свою особливу стриманість Іоанн скоро отримав назву постника. Дізнавшись про своє обрання в патріархи, він хотів врятуватися від високого призначення втечею, але був утриманий небесним видінням. Крім подвигу постування, святий Іоанн відрізнявся щедрістю до бідних. Він помер в 595 році. Після смерті знайдені були у нього тільки дерев'яна постіль, лляна сорочка і старий верхній одяг. Святий Павло, родом кіпріот, був поставлений в патріархи при імператорі-іконоборців Льві Копронимі. Він був чоловік дуже доброчесний і благочестивий, але боязкий. Він бачив, що багатьох православних піддають мукам за іконошанування, але приховував своє православ'я і спілкувався з іконоборцями. Після смерті Копронима він хотів було відновити іконошанування, але не міг знайти помічників собі, бо іконоборство було ще в силі. Розуміючи, що він не може принести користі для Церкви, святий Павло вирішив залишити патріарший престол. Він пішов у монастир і помер схимником в 784 році. "УНІАН-Релігії" Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.

Християнські новини із більшим вмістом. Цікаві розповіді та молитви:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/vptwAEhlsgE

zarvanycia.cc.ua 3 вересня - святого апостола Тадея, святої муче

  • 03.09.14, 19:18

zarvanycia.cc.ua 3 вересня - святого апостола Тадея, святої мучениці Васси

Апостол Тадей із числа 70-ти апостолів, за походженням єврей, народився в сирійському місті Едесі. (Святого апостола від 70-ти Тадея слід відрізняти від апостола з числа 12-ти Юди Тадея).

Прийшовши в Єрусалим на свято, він почув проповідь святого Івана Предтечі і, прийнявши від нього Хрещення в Йордані, залишився в Палестині. Побачивши Спасителя, він зробився Його учнем, і був обраний Господом до числа тих 70-ти учнів, яких Він послав по два на проповідь у міста і місцевості, які Сам мав намір відвідати (Лк.10,1).

Після Вознесіння Спасителя на Небо, апостол Тадей благовістив в Сирії та Месопотамії. Він прийшов з проповіддю Євангелія в Едессу і навернув до Христа князя Авгаря, народ і жерців.

Проповідь свою він стверджував багатьма чудесами (про які Авгарь писав асирійському цареві Нарсесу); поставив священиків і влаштував Едесскую Церкву.

Князь Авгарь хотів нагородити апостола Тадея багатими дарами, але той відмовився і пішов з проповіддю в інші міста, звертаючи багатьох язичників до християнської віри.

Дійшовши з проповіддю до фінікійського міста Віріта (Бейрута), він заснував там Церкву і в тому ж місті помер у 44-му році.

Свята мучениця Васса була дружиною язичницького жерця, однак сама була глибоко віроючою християнкою. Жила в місті Едесси у Македонії разом із трьома своїми синами.

З дитинства вона була вихована в християнській вірі, яку і передала синам.

Під час правління імператора Максиміана Галерія (305-311 рр.), який переслідував християн, її чоловік доніс правителеві на свою дружину і дітей. Усі вони, незважаючи на погрози, відмовилися принести жертву ідолам. Тоді на очах у матері стали катувати дітей. Старшого, Феогнія, підвісили і стругали залізними кігтями. Юнакові Агапієві здерли з голови до грудей всю шкіру, але мученик не проронив ні звуку. Нарешті, почали мучити й молодшого сина Писта. Мати не переставала надихати їх до терпіння страждань за Христа. Тоді юнакам відрубали голови.

Святу Вассу ув'язнили і морили голодом, але Ангел підкріплював її небесною їжею. При наступних муках вона залишилася неушкодженою від вогню, води та звірів. Коли її привели в язичницьке капище, вона розбила статую Зевса. Тоді мученицю кинули в морську безодню. Але несподівано для всіх підплив корабель, і святу підняли на нього троє світлоносних юнаків (преподобний Никодим Святогорець вважав, що це були її діти, раніше замучені). Через 8 днів свята Васса сама зійшла з корабля до правителя острова Апон, недалеко від Кизику, в Препонтиді або Мармуровому морі. Там її знову зловили язичники та після биття палицями їй відрубали голову.

Так закінчилося земне життя святої мучениці Васси, та почалося вічне небесне життя у Домі Бога.

Набагато більше християнських новин та розповідей за адресою:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/cgrPuM_vd3Y

zarvanycia.cc.ua Cвятий Пій Х, Папа Римський (1903-1914)

  • 02.09.14, 19:58

zarvanycia.cc.ua Cвятий Пій Х, Папа Римський (1903-1914)

Катехеза Бенедикта XVI, проголошена на Генеральній аудієнції 18 серпня 2010 р.

Сьогодні я хотів би затриматися поряд з постаттю мого попередника – св. Пія Х, літургійний спомин якого випадає 21 серпня, підкреслюючи деякі його риси, які можуть бути корисні також для душпастирів і вірних наших часів.

Джузеппе Сарто, саме так він називався, народився в Рієзе (провінція Тревізо) у 1835 р. в сільській родині. Після навчання у семінарії в Падуї отримав сан священика, маючи лишень 23 роки.

Спочатку він був вікарієм в Томболо, згодом настоятелем в Сальцано, пізніше став каноніком кафедрального храму в Тревізо, виконуючий обов’язки єпископського канцлера та духовного отця дієцезіальної семінарії. У ці роки, які були багаті на душпастирський досвід, майбутній Папа виявляв глибоку любов до Христа і Церкви, смирення і простоту, а також велику любов до найбільш нужденних, яка була характерна для всього його життя. У 1884 р. його призначили єпископом Мантуї, а у 1893 р. – патріархом Венеції. 4 серпня 1903 р. його обрали Папою. Це служіння він прийняв з ваганням, оскільки не вважав себе гідним такого піднесеного завдання.

Понтифікат св. Пія Х залишив незабутній знак в історії Церкви і характеризувався великим зусиллям реформи, яка виражена в його єпископському заклику: „Instaurare omnia in Christo” – все відновити в Христі. Його ініціативи огортали різні церковні середовища. Насамперед Пій Х взявся за реорганізацію Римської Курії, згодом розпочав працю над редакцією Кодексу Канонічного Права, який затвердив його наступник Бенедикт XV. Підтримував пізніше реформу навчання і формації майбутніх священиків, засновуючи багато місцевих семінарій, які були оснащені добрими бібліотеками і мали відповідно приготованих викладачів. Іншим важливим полем його діяльності було доктринальне формування Божого народу. Ще будучи настоятелем, він уклав Катехизм, а як єпископ Мантуї працював над редакцією єдиного катехизму, якщо не всезагального, то принаймні італійського. Як справжній пастир він розумів, що в ситуації тих часів, хоча б лише з огляду на явище еміграції, необхідний був катехизм доступний для кожного вірного, незалежно від місця і обставин його життя. Ставши Папою, він приготував текст християнської доктрини для римської дієцезії, яка пізніше поширилася на всю Італію та весь світ. Цей катехизм, названий його ім’ям, став для багатьох надійним провідником у пізнанні правд віри, завдяки простій, виразній і конкретній мові, а також з огляду на ефективність пояснення.

Багато уваги присвячував Пій Х реформі літургії, зокрема сакральної музики, щоб вести вірних до глибшого життя молитвою і до повнішої участі в Таїнствах. У motu proprio „Tra le Sollecitudini” (1903, перший рік його понтифікату) він стверджує, що першим і незаперечним джерелом істинного християнського духу є активна участь в Святих Таїнствах, а також в урочистій і публічній молитві Церкви. Тому рекомендував часто приступати до Таїнств, заохочуючи до щоденного св. Причастя з умовою доброго приготування. Сприяв також, і то успішно, ранньому Першому Причастю дітей у віці 7 років, „коли дитина починає думати”.

Вірний завданню утверджувати братів у вірі, св. Пій Х щодо деяких тенденцій, які появилися в теологічному середовищі на зламі XIX i XX ст. рішуче відреагував, осуджуючи „модернізм”, щоб захистити вірних від помилкових ідей і підтримати наукове поглиблення Об’явлення згідне з наукою Церкви. Апостольським листом „Vinea electa” від 7 травня 1909 р. він установив Папський Біблійний Інститут.

Останні місяці його життя були позначені воєнними відлуннями. Звернення до католиків світу, оголошене 2 серпня 1914 р., щоб виразити „гіркий біль” того часу, було переповненим стражданням криком батька, який бачить своїх синів, що стоять один напроти другого.

Незабаром він помер – 20 серпня 1914 р., а його слава святості почала відразу ж розходитися серед християнського народу.

Дорогі Брати і Сестри! Св. Пій Х вчить нас усіх, що основою кожної нашої апостольської діяльності, яка здійснюється у багатьох аспектах, повинен бути завжди глибокий зв’язок з Христом, який потрібно доглядати і розвивати день за днем. Лише тоді, коли будемо любити Господа, ми зможемо вести людей до Бога і відкрити їх на Його милосердну любов, а таким чином відкрити світ на Боже милосердя.

Набагато більше християнських новин та розповідей за адресою:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/cgrPuM_vd3Y

zarvanycia.cc.ua Святой пророк Самуил

  • 02.09.14, 19:35

zarvanycia.cc.ua Святой пророк Самуил

Память 20 августа / 2 сентября

Святой пророк Самуил1 был уроженцем Рамы (Рамафаим-Цофима), города колена Ефремова2. Его мать Анна, одна из двух жен Елканы, оставалась бездетной и должна была выносить оскорбления от своей соперницы, когда они каждый год ходили всей семьей в святилище в Силом, дабы там совершить жертвоприношение. Но Бог услышал ее молитвы – она дала жизнь сыну, которого назвала Самуил, что означает «услышал Бог»3. Когда ребенок был отнят от груди, его посвятили Господу. Мать доверила его священнику Илию в Силоме, дабы Самуил в святилище перед ковчегом Завета служил Богу во все дни своей жизни.

Самуил возрастал телом и благодатью пред лицом Божиим. Каждый год мать приносила ему малую верхнюю одежду, которую сама делала для него. Частые беседы со священниками и благочестивыми людьми позволили Самуилу обучиться Закону Моисееву, свободному от всякого влияния со стороны языческих культов, которые развращали народ, недавно обосновавшийся в земле Ханаанской.

В те времена вероотступничества редко случалось, чтобы Бог являл Себя, и видения случались нечасто. Но вот, когда Самуилу было 12 лет, он лег спать в храме, где горел светильник, обозначавший присутствие Божие. Мальчик услышал голос, который позвал его по имени. Подумав, что его зовет священник Илий, он подбежал к его изголовью, но тот отправил отрока снова спать. Когда призыв повторился, Илий понял, что это глас Божий, и ответил: «Говори, Господи, ибо слышит раб Твой». Как только Самуил дал такой ответ, Бог невидимо предстал перед ним и объявил, что собирается покарать род Илия за нечестивое поведение его сыновей, которые присваивали себе то, что народ приносил для всесожжения Богу. Утром, по настоянию Илия, мальчик рассказал все, что Бог явил ему, ничего не скрыв.

Впоследствии Господь продолжал открывать Себя Самуилу; весь народ Израилев признал его пророком, называя Видящим, и чтил слово пророка, как слово Самого Бога.

Когда же сыновья Илия совершенно развратились, приговор Божий не замедлил осуществиться. После того как филистимляне нанесли тяжелое поражение Израилю, евреи послали за ковчегом, который войско встретило громким криком. Враги испугались, но вместо того чтобы бежать, бросились вперед с силой отчаяния. 30 тысяч евреев пали в битве, и филистимляне захватили ковчег завета. Один из уцелевших прибежал в Силом с известием о полном поражении. Он нашел престарелого священника Илия, которому тогда было 98 лет, сидящим в тревоге на пороге своего дома. Когда ему сказали, что его сыновья погибли в битве, а ковчег похищен, Илий при упоминании ковчега, упав на спину, сломал себе позвоночник и умер.

Между тем филистимляне внесли ковчег в храм бога Дагона. Однако на следующий день они обнаружили, что идол лежит на земле разбитым. Рука Божия отяготела на их народе, и Он наказал их наростами на телах. Посоветовавшись, князья филистимлян решили вернуть ковчег израильтянам. Но святилище в Силоме было разрушено, народ израильский оказался лишенным религиозного центра, так что ковчег был поставлен в Кириаф-Иариме, в доме Аминадава, где он и оставался 20 лет.

Самуил стал преемником священника Илия – судьей Израиля, то есть верховным вождем, обязанностью которого было руководить народом, страдавшим под игом филистимлян. Он принялся за дело духовного возрождения, призывая по всей стране к покаянию, к соблюдению Закона и отказу от поклонения Ваалу и Астарте. «Расположите сердце ваше к Господу… и Он избавит вас от руки филистимлян» (1 Цар. 7: 3) – таковы были задачи его правления. Он созвал большое собрание в Массифе (Мицпе), во время которого израильтяне постились и всенародно признавали свою вину пред Богом, а пророк молился об их спасении. Филистимляне, узнав о собрании израильтян, напали на них. Тогда пророк по просьбе народа принес ягненка во всесожжение и воззвал к Господу – Бог тотчас ответил, возгремев громом на небе. Филистимляне, пораженные ужасом, были разбиты, а израильтяне вернули себе во владение захваченные врагами города.

После установления мира Самуил продолжал судить Израиль в Раме, где воздвиг жертвенник. Каждый год он объезжал страну, дабы разрешать споры и призывать народ к благочестию и соблюдению закона. Состарившись, Самуил передал свои обязанности сыновьям – Иоилю и Авии, которых поставил судьями в Вирсавии. Но они показали себя недостойными отца, принимали подарки и искажали правду. Старейшины Израиля пришли к Самуилу в Раму с жалобой и попросили поставить им царя, как у прочих народов, чтобы он судил их. Пророк был опечален этой просьбой и молился Богу. «И сказал Господь Самуилу: Послушай голоса народа во всем, что они говорят тебе; ибо не тебя они отвергли, но Меня, чтоб Я не царствовал над ними» (1 Цар. 8: 7). Тогда судья торжественно объявил, что с установлением царской власти они потеряют прекрасную дарованную Богом свободу, ведь израильтяне – единственный народ, у которого царем и вождем является Сам Создатель.

После этого Бог послал Самуила к Саулу, сыну Киса, из колена Вениаминова, блистательному воину, превосходившему всех мужей своего народа как статностью, так и храбростью. Самуил, отведя его в сторону, возлил на его голову миро и объявил, что Бог выбрал его вождем Израиля и избавителем от врагов. Вскоре блистательная победа над аммонитянами подтвердила это божественное избрание, и ликующий народ провозгласил Саула царем в Галгале. Самуил объявил, что отныне он прекращает свое служение и оставляет во главе народа царя, а сам предается с этого момента молитве и наставлениям. Пророк призвал их быть верными Богу и Его помазаннику. Дабы запечатлеть свои слова, он помолился и вызвал гром и дождь, хотя небо было сияющим.

Саул начал войну против филистимлян. В то время, когда он находился в отчаянном положении, а Самуил запаздывал прийти и ободрить войско, готовое разбежаться, царь сам принес жертву всесожжения, превысив свои полномочия и присвоив себе священнические обязанности. Он заканчивал жертвоприношение, когда внезапно появился Самуил. Человек Божий отверг все доводы Саула и объявил, что, поскольку тот захотел действовать в одиночку и не соблюл закон Божий, царство отнимется у него.

Далекий от раскаяния, Саул упорствовал в гордыне. В другой раз, приготовившись дать сражение, он изгнал священника, которого позвали вопросить Бога, и начал битву. Саул развернул военные действия во всех направлениях: против моавитян, аммонитян, против Едома, Амалика и филистимлян – и благодаря своей доблести освободил Израиль. Однако эти победы были непрочными, поскольку в основании их лежали человеческие усилия. Отправившись против Амалика по повелению Бога, Который говорил через Самуила, Саул одержал новую победу. Но вместо того чтобы предать анафеме весь этот народ, он пощадил царя Агага и лучшую часть скота и принес Богу лишь малоценных животных. Снова выступив бескомпромиссным толкователем воли Божией, Самуил объявил царю, что это новое неповиновение скрепило его отстранение от власти. В нескольких словах подведя итог тому, что он проповедовал всю свою жизнь, Самуил сказал Саулу: «Послушание лучше жертвы, и повиновение лучше тука овнов… За то, что ты отверг слово Господа, и Он отверг тебя, чтобы ты не был царем (над Израилем)» (1 Цар. 15: 22–23). Тщетно Саул умолял о прощении. Самуил, своими руками казнив Агага, вернулся в Раму.

Когда святой пророк оплакивал участь царя Саула, Бог послал его в Вифлеем к Иессею, из колена Иудина, чтобы он втайне помазал юного и прекрасного лицом Давида на царство Израильское. Дух Божий отступил от Саула, а злой дух овладел царем – он начал страдать припадками безумия. Именно в это время Давид поступил к нему на службу оруженосцем. Когда царем овладевал злой дух, он успокаивал Саула игрой на кифаре. Благоволение правителя доставляло ему радость, но после того как Давид одержал блистательные победы и вызвал восхищение народа, привязанность Саула обратилась в смертельную ненависть. Давид бежал и нашел убежище в Раме, у Самуила.

Пророк Самуил почил некоторое время спустя, насыщенный днями, и весь израильский народ собрался в Раме, чтобы его оплакать. Впоследствии его почитали в числе великих ветхозаветных заступников пред Господом, в той же степени, что и Моисея и Аарона: «Моисей и Аарон в иереех Его, и Самуил в призывающих имя Его; призываху Господа, и Той послушаше их» (Пс. 98: 6).

Во времена императора Аркадия останки пророка Самуила были торжественно перенесены из Палестины в Константинополь (19 мая 406 г.). Первоначально их положили в Святой Софии, а затем (7 октября 410 г.) перенесли в церковь, которую освятили в его честь в квартале Евдомон, в предместье Константинополя.

Набагато більше християнських новин та розповідей за адресою:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/jE4PMujFhEg

zarvanycia.cc.ua Мученик Андрей Стратилат

  • 01.09.14, 19:18

zarvanycia.cc.ua Мученик Андрей Стратилат

Мученик Андрей Стратилат был военачальником в римских войсках в правление императора Максимиана (284–305). За его храбрость, непобедимость и справедливость святой был любим в римских войсках. Когда многочисленное персидское войско вторглось в сирийские пределы, правитель Антиох поручил святому Андрею руководство римскими войсками, дав ему титул «Стратилат», т. е. главнокомандующий. Святой Андрей выбрал себе небольшой отряд храбрых воинов и выступил навстречу противнику. Его воины были язычниками. Сам святой Андрей еще не принимал Крещения, но уверовал в Иисуса Христа. Перед сражением он убеждал воинов, что языческие боги – бесы и помощи в сражении оказать не могут. Он проповедовал им Иисуса Христа, всесильного Бога Неба и земли, подающего помощь всем верующим в Него. Воины вступили в сражение, призывая на помощь Спасителя. Небольшой отряд обратил в бегство многочисленное войско персов. Святой Андрей вернулся из похода со славой, одержав полную победу. Но завистники донесли правителю Антиоху, что он – христианин, обративший в свою веру подчиненных воинов. Святой Андрей был вызван на суд, и там он подтвердил свою веру во Христа. За это его подвергли пытке. Он сам лег на раскаленное медное ложе, и, как только обратился за помощью к Господу, ложе остыло. Воинов распяли на деревьях, но ни один из них не отрекся от Христа. Заточив святых в темницу, Антиох послал донесение императору, не решаясь сам предать смерти прославленного победителя. Император знал, как войско любило святого Андрея, и, опасаясь возмущения, послал приказ освободить мучеников, а тайно велел под каким-либо предлогом казнить каждого порознь.

Освободившись, святой Андрей вместе с дружиной воинов пришел в город Тарс. Там их крестил местный епископ Петр и епископ Верийский Нон. Затем воины перешли в местность Таксанаты. Антиох написал письмо правителю Киликийской области Селевку, чтобы тот под видом погони за оставившими знамена настиг дружину святого Андрея и умертвил их. Селевк нагнал мучеников, остановившихся в ущельях горы Тавра, где им по откровению предстояло пострадать. Святой Андрей, называя воинов своими братьями и детьми, призвал их не бояться смерти. Он молился за всех, кто будет чтить их память, и просил Господа послать людям целебный источник на месте, где прольется их кровь. Во время этой молитвы несопротивляющиеся мученики были усечены мечами († ок. 302). В тот же миг из земли истек источник. Епископы Петр и Нон, которые с клириками тайно следовали за дружиной святого Андрея, погребли их тела. Один из клириков, с давнего времени страдавший от злого духа, напился из источника воды и сразу исцелился. Молва об этом разнеслась среди окрестных жителей, и они стали приходить к источнику и, по молитвам святого Андрея и пострадавших с ним 2593 мучеников, получали благодатную помощь от Бога.

Зарваниця та новини, святі мученики та більше за адресою:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/jE4PMujFhEg

zarvanycia.cc.ua 31 серпня - святих мучеників Флора і Лавра

  • 31.08.14, 12:55

zarvanycia.cc.ua 31 серпня - святих мучеників Флора і Лавра

Святі мученики Флор і Лавр були рідними братами та вірними християнами. Вони жили в II столітті у Візантії, потім переселилися до Іллірії (нині Югославія).
По ремеслу брати були каменярами (їх вчителями у цьому мистецтві були християни Прокл і Максим, від яких брати навчилися й віри та святого життя).
Правитель Іллірії Лікаон послав братів у сусідню область для будівництва язичницького храму. Святі трудилися на будівництві, роздаючи зароблені гроші жебракам, самі ж дотримувалися суворого посту й безперестанно молилися Богові. Одного разу син місцевого язичницького жерця Мамертіна необережно підійшов до будівництва і уламок каменя потрапив йому в око, сильно пошкодивши його.

Святі Флор і Лавр обнадіяли розгніваного батька, що син його отримає зцілення. Вони взяли юнака до себе і розказали йому про Христа. Юнак увірував і почав сповідувати Ісуса Христа істинним Богом, а брати помолилися над ним, і око зцілилося.
Під враженням такого Господнього чуда батько юнака також увірував у Христа.

Коли будівництво храму була закінчено, брати зібрали християн, що допомагали при будівництві, розтрощили ідолів і поставили в східній частині храму святий хрест. Всю ніч вони провели в молитві.

Дізнавшись про це, начальник області засудив до спалення колишнього жерця Мамертіна з його сином і 300 християн. Святих братів Флора і Лавра відправили до правителя Лікаона, де їх було засуджено за сповідування християнства та кинуто в порожній колодязь і засипано землею.

Через багато років святі мощі мучеників Флора і Лавра були знайдені нетлінними і перенесені до Константинополя.

Релігійні бесіди, Зарваниця, розповіді про святих та мучеників:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/EXbTeQbN1UA

zarvanycia.cc.ua Святой мученик Мирон пресвитер

  • 30.08.14, 19:32

zarvanycia.cc.ua
Святой мученик Мирон пресвитер

Во времена Дециева гонения (ок. 250) правитель Ахайи Антипатр ворвался в церковь, где христиане праздновали Рождество Христово1. Он желал схватить наиболее видных из них и пыткой принудить принести жертвы богам империи. Мирон – священник, которого все любили за кротость и благородство, бывший некогда другом Антипатра, – бросился к магистрату и начал резко обличать его. Затем, обратившись к верующим, он убеждал их твердо стоять на камне веры, не сомневаясь в том, что Христос не только дарует им мужество противостоять тирану, но также и откроет врата в Царство Небесное. Разгневанный Антипатр приказал арестовать святого и удалился.

Святого Мирона привели на форум, расположенный рядом с храмом Диониса (Вакха). Когда магистрат потребовал от него принести жертвы этому богу, Мирон ответил, что не знает иного владыки, кроме Всемогущего Бога, Который пребывает на Небесах. Его растянули на дыбе, чтобы с живого снять кожу. Святой, побеждая страдания, пел псалмы и отвечал: «Я – христианин и не буду приносить нечестивые жертвы». Затем правитель приказал бросить его в раскаленную печь, пламя которой поднималось более чем на 23 метра. Доблестный мученик, осеняемый благодатью Божией, не почувствовал никакого жара и вскричал: «Проидохом сквозе огнь и воду, и извел ecи ны в покой» (Пс. 65: 12). По его молитве пламя вырвалось наружу и обратило в пепел 150 идолопоклонников, стоявших рядом. Правитель бежал, прокричав стражникам, чтобы они отвели святого в тюрьму.

Наступил вечер, и Антипатр, поговорив с советниками, приказал привести мученика на торговую площадь. Поначалу он не узнал Мирона, настолько его лицо сияло светом, но мученик заверил, что это точно он. Тогда Антипатр вынес решение: срезать со святого всю кожу, от плеч до ног, на ремни. В то время как палачи исполняли приказ, доблестный мученик пел: «Терпя, потерпех Господа, и внят ми, и услыша молитву мою» (Пс. 39: 2). Затем, взяв в руку ремень из окровавленной кожи, он бросил его в лицо тирану со словами: «Нечестивый, ты получаешь удовольствие от этого зрелища. Знай, однако, что я легко перенесу мучения, потому что возложил надежду на Господа. А твоим приобретением будет лишь вечное проклятие». Мучители старались усилить его страдания, но святой оставался невозмутимым, обратив взгляд к небесам. В ответ на молитву Мирона раздался голос, который слышали все: «Твоя битва скоро завершится. На небесах тебе уготован престол».

Мирон был отведен в тюрьму, а затем предан на съедение зверям в амфитеатре. Осенив себя знаком креста, он встал перед хищниками – и они не осмелились приблизиться к нему, но выказали уважение, словно Адаму до грехопадения. Против него была выпущена дикая львица – она подошла, простерлась у ног святого и перегрызла его веревки. Затем она заговорила человеческим голосом, дабы возвестить магистрату его близкий конец. Это чудо вызвало у присутствовавших громкие возгласы удивления. Антипатр перед лицом стольких чудес впал в неистовство и причинил себе смерть собственными руками.

Святой Мирон был затем перевезен в Кизик и там обезглавлен, перед этим выказав правителю неколебимую веру в Бога.

Розповіді про святих та душевні розповід а також новини із Зарваниці:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/mjixI50dEZk

www.zarvanycia.cc.ua Нерукотворний образ Господа нашого Ісуса

  • 29.08.14, 19:17

www.zarvanycia.cc.ua Нерукотворний образ Господа нашого Ісуса Христа

29 серпня Православна Церква молитовно згадує перенесення з Єдеси до Константинополя Нерукотворного Образа Господа Ісуса Христа (944).

Передання свідчить, що за часів проповіді Спасителя в сірійському місті Едессі правив Авгарь. Він був уражений по всьому тілу проказою. Чутка про великі чудеса, що творяться Господом, розповсюдився по Сирії (Мф. 4, 24) і дійшла до Авгаря. Не бачивши Спасителя, Авгарь увірував в Нього, як в Сина Божого, і написав лист з проханням прийти і зцілити його. З цим листом він послав до Палестини свого живописця Ананію, доручивши йому написати зображення Божественного Вчителя.

Ананія прийшов до Єрусалима і побачив Господа, оточеного народом. Він не міг підійти до Нього через велике зібрання людей, що слухали проповідь Спасителя. Тоді він став на високому камені і спробував здалека написати образ Господа Ісуса Христа, але це йому ніяк не вдавалося.

Спаситель Сам покликав його, назвав по імені і передав для Авгаря короткий лист, в якому, похвалив віру правителя, обіцяв прислати Свого учня для зцілення від прокази і для наствлення на шляху спасіння. Потім Господь попросив принести воду і убрус (полотно, рушник). Він умив лице, обтер його убрусом, і на ньому відбився образ Його обличчя.

Убрус і лист Спасителя Ананія приніс в Едессу. З благоговінням прийняв Авгарь святиню і отримав зцілення; лише мала частина слідів страшної хвороби залишалася на його обличчі до приходу обіцяного Господом учня. Ним був апостол від 70-ти святий Фаддей, який проповідував Євангеліє і хрестив Авгаря, що увірував, і всіх жителів Едесси.

Написавши на Нерукотворному Образі слова «Христе Боже, всякий, хто сподівається на Тебе, не посоромиться», Авгарь прикрасив його і встановив в ніші над міськими вратами. Багато років жителі зберігали благочестивий звичай поклонятися Нерукотворному Образу, коли проходили через ворота. Але один з правнуків Авгаря, правитель Едесси, впав в ідолопоклонство. Він вирішив зняти Образ з міської стіни. Господь повелів у видінні Едесському єпископові сховати Його зображення.

Єпископ, прийшовши вночі зі своїм кліром, запалив перед ним лампаду і заклав глиняною дошкою і цеглою. Пройшло багато років, і жителі забули про святиню. Але, коли в 545 р. персидський цар Хосрой I оточив Едессу і стан міста здавався безнадійним, єпископу Євлавію з’явилася Пресвята Богородиця і повеліла дістати із замурованої ніші Образ, який врятує місто від ворога. Розібравши нішу, єпископ знайшов Нерукотворний Образ: перед ним горіла лампада, а на глиняній дошці, що закривала нішу, було подібне ж зображення. Після звершення хресного ходу з Нерукотворним Образом стінами міста персидське військо відступило.

У 630 році Едессою оволоділи араби, але вони не перешкоджали поклонінню Нерукотворному Образу, слава про який розповсюдилася по всьому Сходу. У 944 році імператор Костянтин Багрянородний (912-959) побажав перенести Образ в тодішню столицю Православ’я і викупив його у еміра – правителя міста.

З великими почестями Нерукотворний Образ Спасителя і той лист, який Він написав Авгарю, були перенесені духовенством до Константинополя. 16 (29 н.ст.) серпня Образ Спасителя був поставлений у Фаросськой церкви Пресвятої Богородиці. В пам’ять про цю подію і встановлене щорічне церковне святкування.

Про подальшу долю Нерукотворного Образу існує декілька переказів. За одним – його викрали хрестоносці за часів їх владарювання у Константинополі (1204-1261), але корабель, на який була взята святиня, потонув у Мармуровому морі. За іншими переданнями, Нерукотворний Образ був переданий близько 1362 року до Генуї, де зберігається в монастирі на честь апостола Варфоломія. Відомо, що Нерукотворний Образ неодноразово давав з себе точні відбитки. Один з них, т.зв. «на керамії», відбився, коли Ананія ховав образ біля стіни дорогою в Едессу; інший, відбившись на плащі, потрапив до Грузії. Можливо, що різниця переказів про первинний Нерукотворний Образ грунтується на існуванні декількох точних відбитків.

За часів іконоборчої єресі захисники іконошанування, проливаючи кров за святі ікони, співали тропар Нерукотворному Образу. На доказ істинності іконошанування папа Григорій II (715-731) надіслав лист до східного імператора, в якому указував на зцілення володаря Авгаря і перебування Нерукотворного Образу в Едессі, як на загальновідомий факт. Нерукотворний Образ з давніх часів шанувався в Русі – його зображення навіть вміщалося на військових прапорах.

Розповіді про святих та душевні розповід а також доповнення по теміі:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/mjixI50dEZk