17 квітня згадуємо преподобного Йосифа Піснеписця
- 21.04.16, 17:31
17 квітня згадуємо преподобного Йосифа Піснеписця
Йосиф народився на острові Сицилія в побожних батьків. За кілька років ця сім’я рятуючись від навал варварів втікає до Пелопонесу. Там же, досягнувши пятнадцятирічного віку, Йосиф вирішує піти у монашество і зібравши речі йде до Фессалонік і вступає до монастиря.
Через свій добрий і благочестивий характер він стає улюбленцем усієї братії монастиря і скоро його освячують у пресвітери.
Коли до обителі цієї завітав Григорій Декаполіт то звернув увагу на цього юнака і вирішив взяти його з собою в Константинопіль де згодом і поселилися вони при церкві двох святих.
Це було в часи коли імперією правив жорстокий іконоборець якого звали Левом Вірменином.
Як Григорія так і його молодого товариша Йосифа дуже турбувало те, що іконоборча єресь дуже розповсюджувались тож виходили вони на площі і проповідували вони там слово Боже, захищаюч ікони та викривали єресь імператора та патріарха. Та все було даремно. Тоді вони та інші священники надумали попросити допомоги у Папи, який ніяк не залежав від імперії і зміг би допомогти православній церкві.
Для подорожі було обрано саме Йосифа,адже він був неймовірно стійким а також добре володів красномовством. Та на жаль під час подорожі до Риму Йосифа схопили араби і закрили його в темниці де він перебуваючи 6 років багато страждав аж поки в різдвяну ніч 820 року по Різдві Христовім йому не зявився святий Миколай Марликійський.
Святий повідомив йому що імператор-іконоборець помер і всі переслідування скінчилися.
Також святий дав йому сувій і сказав щоб той його проковтнув а слова з нього проспівав і щойно Йосиф це зробив як кайдани, що були на ньому,впали а двері вязниці самі відчинилися. Він вийшов і опинився на шляху, що вів до Константинополя.
Прийшовши в місто він не застав живим Григорія Декаполіта а лиш учня його Івана,що також скоро представ перед Господом.
Через деякий час він поставив церкву імені Миколая і поховав там мощі Григорія та Івана.
Якось до нього потрапили мощі і святого апостола Варфоломія і він вирішив поставити храм в його честь та дуже побивався що не має ніяких пісень щоб прославити його а сам він не наважувався їх створювати. Протягом сорока днів він мучився,молився та плакав та тут зявився йому апостол цей і поклавши на груд Євангеліє сказав йому що відтепер він може створювати церковні пісні.
Та тут знову до влади прийшов іконоборець-єретик. За протистояння іконоборству його було вигнано на одинадцять років до Херсону. Повернувся він вже після того як на престол зійшла імператриця Теодора і навіть отримав певну роботу при Софійському соборі. Правда ненадовго, бо після відкриття позашлюбних стосунків брата імператриці Варди його знову було вигнано. Повернули його аж по смерті Варди.
За сприяння патріарха Фотія він був поставлений духовником кліру константинопільського, де прослужив аж до своєї смерті у 883 році, яку передбачив за кілька днів до неї.
Перед смертю він безнастанно молився.
http://www.zarvanycia.cc.ua/
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557
https://www.youtube.com/embed/y8U9f3fxWgM
Йосиф народився на острові Сицилія в побожних батьків. За кілька років ця сім’я рятуючись від навал варварів втікає до Пелопонесу. Там же, досягнувши пятнадцятирічного віку, Йосиф вирішує піти у монашество і зібравши речі йде до Фессалонік і вступає до монастиря.
Через свій добрий і благочестивий характер він стає улюбленцем усієї братії монастиря і скоро його освячують у пресвітери.
Коли до обителі цієї завітав Григорій Декаполіт то звернув увагу на цього юнака і вирішив взяти його з собою в Константинопіль де згодом і поселилися вони при церкві двох святих.
Це було в часи коли імперією правив жорстокий іконоборець якого звали Левом Вірменином.
Як Григорія так і його молодого товариша Йосифа дуже турбувало те, що іконоборча єресь дуже розповсюджувались тож виходили вони на площі і проповідували вони там слово Боже, захищаюч ікони та викривали єресь імператора та патріарха. Та все було даремно. Тоді вони та інші священники надумали попросити допомоги у Папи, який ніяк не залежав від імперії і зміг би допомогти православній церкві.
Для подорожі було обрано саме Йосифа,адже він був неймовірно стійким а також добре володів красномовством. Та на жаль під час подорожі до Риму Йосифа схопили араби і закрили його в темниці де він перебуваючи 6 років багато страждав аж поки в різдвяну ніч 820 року по Різдві Христовім йому не зявився святий Миколай Марликійський.
Святий повідомив йому що імператор-іконоборець помер і всі переслідування скінчилися.
Також святий дав йому сувій і сказав щоб той його проковтнув а слова з нього проспівав і щойно Йосиф це зробив як кайдани, що були на ньому,впали а двері вязниці самі відчинилися. Він вийшов і опинився на шляху, що вів до Константинополя.
Прийшовши в місто він не застав живим Григорія Декаполіта а лиш учня його Івана,що також скоро представ перед Господом.
Через деякий час він поставив церкву імені Миколая і поховав там мощі Григорія та Івана.
Якось до нього потрапили мощі і святого апостола Варфоломія і він вирішив поставити храм в його честь та дуже побивався що не має ніяких пісень щоб прославити його а сам він не наважувався їх створювати. Протягом сорока днів він мучився,молився та плакав та тут зявився йому апостол цей і поклавши на груд Євангеліє сказав йому що відтепер він може створювати церковні пісні.
Та тут знову до влади прийшов іконоборець-єретик. За протистояння іконоборству його було вигнано на одинадцять років до Херсону. Повернувся він вже після того як на престол зійшла імператриця Теодора і навіть отримав певну роботу при Софійському соборі. Правда ненадовго, бо після відкриття позашлюбних стосунків брата імператриці Варди його знову було вигнано. Повернули його аж по смерті Варди.
За сприяння патріарха Фотія він був поставлений духовником кліру константинопільського, де прослужив аж до своєї смерті у 883 році, яку передбачив за кілька днів до неї.
Перед смертю він безнастанно молився.
http://www.zarvanycia.cc.ua/
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557
https://www.youtube.com/embed/y8U9f3fxWgM
0
Коментарі