Доброго дня ! Я б хотів вам розповісти про мою подорож на цьогор

Доброго дня ! Я б хотів вам розповісти про мою подорож на цьогорічну прощу до Зарваниці.

Дорога до Зарваниці була досить важкою але загалом важкість полягала в тому що я йшов пішки і в тім що дуже сильно припікало сонечко.Дорога моя починалася з самого Тернополя і  вийшовши з міста я був сповнений радості і надії що пройду дорогу до Зарваниці сам без будь-якої допомоги. Та сонце припікало а ноги почали здавати. І саме в цю мить мені по дорозі трапився чоловік.який порався біля машини. Він підказав що краще йти через села  бо так можна значно скоротити шлях. Я йому подякував і пішов за його порадою іншим, коротшим, шляхом.
Звісно година часу, яку я скоротив йдучи тим шляхом, що мені підказали не надто багато та все ж за умови, що ноги починають сильно боліти а сонце витягує з вас всю воду  то це таки багато. Ви не уявляєте як я зрадів діставшись до Дружби,бо на той час мій шлунок вже почав собі бурчати а це означало що потрібно трохи відпочити і поїсти. Пройшовши трохи далі (десь зо сто метрів) попри Зарваницькі намети я присів собі в холодку . Під деревами було дуже добре, віяв легенький вітерець і це було просто чудово. Ноги почали помалу відходити а шлунок наповнювався всілякими смаколиками, що я приготував собі на дорогу. Я б там сидів і далі-надто вже добре мені було та я розумів що варто продовжувати свою подорож до Зарваниці.
Я захотів пити і раптом зрозумів що запаси води геть спорожніли і варто повернутись до наметів аби придбати кілька пляшок з водою. Я повернувся до наметів, спитав чи можна придбати води і на моє здивування мені воду дали безкоштовно. Мені якось стало навіть незручно бо я якось незвик що зараз можна щось отримати задарма та це було приємно. Сказавши спасибі я пішов далі. Спека була практично нестерпною та молитва і бажання дійти до цього святого місця додавали мені сил. Вода закінчувалась і досить скоро всі мої думки були лишень про те як же поповнити її запаси. На моє щастя за кілька хвилин на горизонті зявилося кілька криниць, проте придивившись я побачив напис що криниці були сьогодні продезинфіковані і пити з них можна лише за кілька годин. Як на мене то дезінфекція придорожніх криниць в час прощі є досить поганою ідеєю, адже  багато паломників розраховують саме на них. Пройшовши трохи далі я побачив підлітка,що саме набирав воду з однієї з цих продезинфікованих криниць. Ми трохи поговорили про воду і про причини дезінфекції цих криниць . Згодом до розмови приєднався ще один чоловік, який запросив мене до своєї господи аби набрати води. Я далі продовжував йти. Пройшовши ще кілька годин я відчув що ноги вже зовсім не хочуть йти але все ж йшов далі.В голові появлялись думки про те що якби хтось таки зупинився і підвіз мене до Зарваниці я б був зовсім не проти. Як на диво - так і сталося. За кілька хвилин біля мене спинився автомобіль і ось- я вже їду. Їхали ми не довго і за якихось двадцять хвилин були вже на місці. Жінка ,з котрою я їхав в авто все мені показувала і розказувала,хоч я був в Зарваниці не вперше та вона мені розповіла багато чого нового. Я дуже їй вдячний за те що мене підвезли і за цікаву інформацію. На жаль наші дороги розійшлись.
Людей було дуже багато, звісно в кожного свої турботи але тут в  Зарваниці ці турботи наче розчинились в молитві за наш нарід, за країну. Настрій був піднесений надзвичайно. Вражало все – Блаженніший Святослав що буквально підняв духовний стан всіх присутніх, похід з свічками , хресна дорога і освячення води а також фільм про Зарваницю, про виправлення людей на правильний, духовний шлях. Набравши цілющої води з джерела я пішов до ікони Зарваницької Божої Матері. Ніколи не забуду її очі,вони буквально бачать тебе з середини,твої думки, бажання ,мрії, гріхи...Це направду святе місце. Сюди направду варто їхати, йти  бо тут направду можна віднайти душевний спокій. Чесно кажучи я вже не відчував ні болю в ногах ні втоми. Це все пройшло. Я відчував присутність Бога і він мені дав віру в майбутнє, в те що на нашій землі все буде гаразд, що наш нарід переможе усе зле , головне вірити.
Під кінець було трохи негативу бо добратися назад було досить важко. Автобусів і автівок було дуже мало і люди мусли добиратись хто як міг, проте навіть цей факт не міг зруйнувати того духовного піднесення, що панувало в наших душах.

http://www.zarvanycia.cc.ua/articles/get/133/
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/eavK2s-XcYs