17 червня - святого Митрофана, патріарха Константинопольського.

17 червня - святого Митрофана, патріарха Константинопольського.

В це число Церква Свята віддає честь пам'яті святого Митрофана, патріарха Константинопольського.

Праведний батько наш Митрофан жив в роки великого Костянтина, першого царя християнського. Син Дометіяна, римлянина, який був з царського роду, так як Дометій був братом Прова, який раніше був царем римським. Той Дометій розсудливий був, та побачивши красу і блуд ідолопоклонницький і пізнавши праведну і справжню віру християнську, відрікся оманливих богів і повірив у істинного Бога, Господа нашого Ісуса Христа. А тому, що в той час велике в Римі відбувалося нечестя куміробісся і наповнених незліченних християн щоденне винищення, - Дометій залишив Рим і прийшов із двома синами своїми, Провів і Митрофаном, до Візантії. Був тоді у Візантії єпископ Тит, чоловік богоугодний і праведний. При ньому Дометій з синами своїми жив, повчаючись у вірі Христовій і в законі Господньому й у добродійному бутті наставляючись. Єпископ, бачачи його, всім серцем і всією душею до Христа приєднався, духом горів і Господу підкорявся, долучив його до кліру церковного і поставив пресвітером.

Коли єпископ Тит преставився до Господа, прийняв після нього престол Дометій. Після кончини блаженного Дометія-єпископа прийняв престол святительський син його Пер. Після перестановки ж і Прова цього святого Митрофана, сина Дометія, а брата Прова, на престол візантійського архиерейства звели.

Прийшов великий Костянтин-цар в Тракійська край і у Візантії був, бачив цього святого Митрофана і розмовляв з ним, дізнався, що він великий угодник Божий, здивувався благодійному життю його і премудрості і полюбив його вельми. Бажаючи ж насолодитися богодухновенними словами його, привів його до Риму. Тоді захотів перенести престол особистий царський з Риму до Візантії: побачив, що місце це вельми хороше і добре бути на ньому царському граду; плодами земними щедре, при Евксінському Понте між Європою та Азією лежить, до нього ж і морем, і сушею дороги хороші. Заснував тому град великий, будівлями прекрасними його звеличив і нарік його новими іменами: і в свою честь Константинополем, і Новим Римом, і Царгородом. І його ж Митрофана зі старого Риму в новий Рим привів, і батьком своїм називав, і честь патріаршу йому серед святих отців трьохсот вісімнадцяти, які на перше, веління його царське, в Нікеї собор Вселенський скликали. І був він першим патріархом Константинопольським. Ніяк не зміг же святий Митрофан, перший патріарх Константинополя, Нового Рима, на собор той сам прийти по старості своїй і тілесній немочі. Послав замість себе єпископа свого Олександра, чоловіка чесного і святого, і старого, багато праць за мир церковний в Тракії і Іліріка підняв. Він на соборі тримав місце патріарха свого Митрофана і проти Арія боровся. Коли закінчувався Вселенський той собор, богобоязливий цар великий Костянтин просив усіх святителів піти з ним до святішого патріарха Митрофана, відвідати його хворого, на смертному одрі. І коли всі з царем до нього у вихідний день прийшли і бесіда була, сказав цар до святого: "Бачу тебе, всечесний отець, виснаженого старістю і хворобою, прошу тому тебе, скажи і покажи нам, після тебе пастирем стада хто бути гідний". Праведний Митрофан з радісним обличчям царю відповів: "Істинно Дух Святий зараз говорить устами твоїми, я про це сім днів думаю. Відкрив Господь бог, через десять днів піду звідси. Має після мене прийняти престол співслужник мій Олександр, гідний воістину обрання і дару Святого Духа. А після нього Павло, він зараз читець, престолу спадкоємцем має бути". Поглянувши на божественного Олександра, патріарха Олександрійського, сказав йому: "І ти, брат, кращого після себе спадкоємця залишиш". І, взявши за руку архідиякона його Афанасія, сказав: "Ось хоробрий воїн Христовий, він після тебе спадкоємцем буде, і не тільки разом з братом моїм Олександром проти нечестя арианскую твердо стане, але й у великі подвиги увійде. І великі з мужнім Павлом чекають його страждання". Так святий про майбутнє прорік і через десять днів з одкровення Господнього помер у світі, місяця червня в 4-ий день, проживши всіх років від роду сто сімнадцять. Зараз же в нескінченному живе житті, стоячи перед престолом Архиєрея Великого, що на небесах - Христа, Спасителя нашого, Йому слава навіки. Амінь.

Згідно з «Житія святих» Димитрія Туптала (Ростовського).

http://zarvanycia.cc.ua/articles/get/78/ ,
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/hdYgpxzSWnM