Святий Арсеній Великий

Святий Арсеній Великий народився в 354 році в Римі, в благочестивій християнській сім'ї, що дала йому гарну освіту та виховання. Вивчивши світські науки і володіючи досконало латинською і грецькою мовами, святий Арсеній придбав глибокі знання, сполучені з благочестивим і доброчесним життям. Глибока віра спонукала юнака покинути заняття науками і обрати церковну службу Богу. Коли він вступив до складу кліриків однієї з римських церков, то був зведений в сан диякона.

Правитель Феодосій (379-395), що правив східною половиною Римської Імперії, почув про його освіченість благочестя і доручив Арсенію освіту своїх синів Аркадія і Гонорія. Навпроти волі, підкоряючись лише велінню римського папи Димаса, святий Арсеній був змушений розлучитися зі служінням святому вівтаря, в той час йому було 29 років.

Прибувши в Константинополь, Арсеній був з чималою честю зустрінутий імператором Феодосієм, який дав йому наказ виховати царевичів не тільки мудрими, а й благочестивими, охороняючи їх від захоплень юності. «Хоча вони і царські сини, - сказав Феодосій, - але повинні тобі в усьому коритися, як батьку свому і вчителю».

З ретельністю зайнявся святий освітою юнаків, одначе піднесений шаною, якою він був оточений, обтяжував його душу, який прагнув до служіння Богу в безмовності чернечого життя. У гарячих молитвах просив Господа святий вказати йому шлях спасіння. Господь почув його прохання і одного разу він почув Голос, що говорив йому  «Арсеній, бігай людей і спасешся». У той час, знявши з себе розкішний одяг і надівши одяг подорожуючого, він таємно пішов з палацу, сів на корабель і відплив до Олександрії, звідки негайно поспішив у Скитську пустелю. Повернувшись до церкви, він просив пресвітерів прийняти його в число ченців, називаючи себе убогим мандрівником, одначе вигляд вказував в ньому не простого, а знатного чоловіка. Братство відвело його до славнозвісного бездоганним життям преподобному авве Йоану Колова(пам'ять 9 листопада). Той, бажаючи дізнатися смиренність прийшов, під час трапези не посадивши Арсенія Посеред ченців, але кинув йому сухарик, сказавши: «Якщо хочеш, їж». З великим смиренням святий Арсеній упав на коліна, підповз де лежав сухарик і з'їв, відійшовши в кут. Бачачи це, чернець Іоанн сказав: «Він буде великим подвижником!» З любов'ю прийнявши Арсенія, він здійснив постриг у чернецтво початківця подвижника.

З ретельністю почав святий Арсеній проходити смиренність і незадовго перевершив у подвижництві багатьох батьків пустельників. Раз на молитві святий знову почув Голос: «Арсеній, бігай людей і перебувай у безмовності - це корінь безгрішний». - Відтоді святий Арсеній оселився поза Скиту, в відокремленій келії, прийнявши подвиг безмовності, рідко виходив із затвору, приходячи в божий храм лише у святкові та недільні дні, ні з ким не розмовляв, дотримуючись повного мовчання. На запитання одного інока - навіщо він так ховається від людей, подвижник відповідав: «Бог бачить, що я люблю всіх, але не можу бути відразу з Богом і людьми. Сили Небесні всі мають одну волю і разом славлять Бога, на землі ж кожна людина має свою волю і думки людей різні. Ніяк не можу, залишивши Бога, перебувати з людьми».

Перебуваючи в безперервній молитві, святий, одначе, не відмовляв прихожим ченцям в порадах та із знанням, коротко але мудро відповідав на їхні запитання. Колись прийшов до великого старця інок зі Скиту побачив його через віконце що стояв на молитві, оточений полум'ям. Рукоділлям преподобного Арсенія було плетіння кошиків, для цього листя фінікових пальм, з яких плелися кошики, він розмочував у воді. По цілому році святий Арсеній не міняв в посудині воду, від якої виходив гнильний запах. На питання - навіщо він так чинить, святий відповідав, що цим гамує себе, так як, живучи в миру, він був оточений запашними запахами, а зараз терпить сморід, щоб не відчувати після смерті смрадності пекла.

Слава про великого подвижника поширилася далеко, багато хто бажав його бачити і тим порушували мовчання подвижника, через що святий змушений був переходити з місця на місце. Одначе, які жадали почерпнути повчання і благословення знаходили його.

Святий Арсеній учив: багато хто приймає на себе великі подвиги приписи постів та чування, але мало хто дотримується душевної ненавинності а перебуває у гніву, злопам'ятності, засудженні і гордості, такі подібні до гробів побілених, наповнені в глибині смердючих кісток. Один чернець запитав преподобного, що йому робити, коли він, читаючи псалми, не розуміє їх значення. Монах відповів, що повинно продовжувати читання псалмів, так як злі сили біжать від нас, не терплячи сили Слова Божественних писань. Ченцям доводилося чути, як святий часто примушував себе самого до подвигів словами: «Працюй, Арсеній, не лінуйся, ти прийшов не на спокій, але на працю». Також святий говорив: «Багато разів каявся я про свої слова, а про мовчання - ніколи».

Великий подвижник і безмовник здобував дар благодатних сліз, якими безперестанку були наповнені його очі. У чернечих подвигах він провів 55 років, заслуживши від сучасників назву Великого, і помер у віці 95-ти років в 449 або 450 році.

http://zarvanycia.cc.ua/articles/get/36/ ,
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/Rfbs0JTNdXE