Перше і друге віднайдення голови Іоанна Предтечі

Перше і друге віднайдення голови Іоанна Предтечі

9 березня Православна Церква відзначає перше і друге віднайдення голови Іоанна Предтечі. З церковної історії відомо про три віднайдення голови святого Іоанна Предтечі. Перше відбулося в IV столітті, друге - у V столітті, а третє - в IX столітті. Ці події відзначені святковими датами в святцях: 9 березня - перше і друге віднайдння, а 7 червня - третє віднайдення.

Святий Іоанн Хреститель (Предтеча) або «посланець» Христа, який передбачив його прихід, самий шанований святий після Діви Марії, був обезголовлений через підступи іудейської царівни Іродіади та її дочки Соломії.

Після того як Іоанн Предтеча хрестив Ісуса, він був кинутий у темницю Іродом Антипою, правителем Галілеї, оскільки викривав Ірода у співжитті з Іродіадою - дружиною свого брата, та ще при живій законній дружині.

Якось прийшла дочка Іродіади Саломія та й танцювала на бенкеті Ірода, чим викликала захоплення гостей. Захмелівши, Ірод присягнув виконати будь-яке її бажання. І вона, за порадою матері, негайно зажадала подати на блюді голову Іоанна. Ірода миттю полонив сум, адже він і сам вважав Іоанна Хрестителя пророком і прислухався до нього. Знав він, що і народ любив Предтечу. Але гордість не дозволила йому порушити клятву, дану при безлічі вельмож і пророку відрубали голову.

За переказами, суд Божий відбувся над Іродом, Іродіадою і Саломією ще за життя. Саломія, переходячи взимку річку Сікоріс (північний схід Іспанії), по шию провалилася під лід, який зімкнувся над її плечима, і вона, немов танцюючи на тому злощасному бенкеті, борсалася у холодній воді. Так тривало, доки тонкий лід не перерізав її шию. Її тіло віднесло течією, а голову принесли Іроду з Іродіадою, як колись принесли їм голову Предтечі.

Після усікновення голови Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна, тіло його було поховано учнями в самарійському місті Севастії, а чесна голова прихована Іродіадою в безчесному місці. Благочестива Іоанна, дружина царського урядника Худзи (про неї згадує святий євангеліст Лука - Євангеліє від Луки 8:3), таємно взяла святу голову, поклала її у посудину і поховала на горі Оливній - в одному з маєтків Ірода. Через багато років маєток цей перейшов у володіння благочестивому вельможі Інокентію, який став будувати там церкву. Коли копали рів для фундаменту, була знайдена посудина із чесною головою Іоанна Хрестителя. Інокентій дізнався про велич святині за колишніми від неї благодатними ознаками. Так сталося Перше віднайдення голови Іоанна Предтечі. Інокентій зберігав її з великим благоговінням, але перед своєю смертю, боячись, як би святиня не була зганьблена невірними, він знову приховав її в тому самому місці, де знайшов. Після смерті його церква прийшла в запустіння і зруйнувалася.

У дні рівноапостольного царя Костянтина Великого (+ 337), коли християнська віра стала процвітати, двом ченцям, які прийшли до Єрусалиму на поклоніння святим місцям, двічі з'явився сам святий Предтеча і відкрив місце знаходження своєї чесної голови. Іноки відрили святиню і, поклавши її у мішок з верблюжої вовни, пішли до себе додому. По дорозі вони зустріли незнайомого гончаря і дали йому нести дорогоцінну ношу. Не знаючи, що саме він несе, гончар спокійно продовжував путь, Але йому з'явився сам Святий Предтеча і велів бігти від недбайливих і ледачих іноків разом з тим, що було у нього в руках. Гончар сховався від ченців і вдома з почестю зберігав чесну главу. Перед смертю він запечатав її у водоносну посудину і передав сестрі. З тих пір чесна голова була спадкоємно збережена благоговійними християнами, поки її володарем не став священик Євстафій, заражений аріанської єрессю. Він спокусив безліч недужих, котрі зцілилися від святої голови, приписуючи благодать єретицтву. Коли його блюзнірство відкрилося, він був змушений тікати. Закопавши святиню в печері, біля Емесси, єретик розраховував згодом повернутися і знову оволодіти нею для розповсюдження псевдовчення. Але Бог не допустив цього. У печері оселилися благочестиві ченці, а потім на цьому місці виник монастир. У 452 р. архімандриту цієї обителі Маркеллу святий Іоанн Хреститель у баченні вказав місце приховання своєї голови. Це віднайдення стало святкуватися як друге. Святиня була перенесена до Емессу, а потім до Константинополя.