Святий мученик Севастіан

Святий мученик Севастіан

 Народився в місті Нарбоне ( Галлія ), а освіту здобув в Медіолані.

  При імператорах - співправителя Діоклітіане і Максиміані (284-305) він обіймав посаду начальника палацової варти. Святий Севастіан користувався авторитетом і любов'ю у воїнів і придворних, бо був людиною хоробрим, виконаним премудрості, правдивим в словах, справедливим в суді, завбачливим в раді, вірним на службі і у всіх дорученнях. Будучи сам таємним християнином, святий багато допомагав братам по вірі.

 Заточені в темницю брати- християни Маркеллін і Марк, спочатку твердо сповідували істинну віру, під впливом слізних умовлянь своїх батьків -язичників (батька Транквілліна і матері марка), дружин і дітей похитнулися у своєму намірі постраждати за Христа. Святий Севастіан прийшов до царського доморядник в будинку якого містилися у висновку Маркеллін і Марк, і виголосив натхненну проповідь. "Доблесні воїни Христові! Не кидайте прапора ваших перемог заради жіночих сліз і не давайте ослаблення позбавленому влади під ваші ноги ворогові, щоб він, отримавши знову силу, не почав з вами боротьбу. Збудуй ж над земними пристрастями славну корогва вашого подвигу. Якби ті, кого ви бачите плачучими, знали, що є інше життя - безсмертна і безболісна, в якій царює безперестанних радість, то неодмінно побажали б увійти в неї з вами і, зневажаючи тимчасове життя, намагалися б отримати вічне. Хто не хоче бути служителем вічного життя, той і цю тимчасову життя погубить даремно ".

 Святий Севастіан переконав братів йти на мученицький подвиг. Мова його потрясла всіх присутніх. Вони побачили, що обличчя святого сяє, як у ангела, що з'явилися сім Ангелів зодягли його в світлий одяг, а Прекрасний Юнак благословив проповідника і сказав: "Ти завжди будеш зі Мною ". Дружина царського доморядник Никострата, Зоя, 6 років тому втратила дар мови, припала до ніг святого Севастіана і знаками просила зцілити її. Святий осінив жінку хресним знаменням, - вона негайно ж заговорила і прославила Господа Ісуса Христа і сказала, що бачила Ангела з розкритою книгою, за якою святий Севастіян читав свою проповідь. Тоді всі присутні увірували в Спасителя світу. Нікострат зняв кайдани з Маркелліна і Марка і запропонував їм сховатися, але брати відмовилися.

 Марк сказав: "Нехай терзають наші тіла будь-якими муками; вони можуть вбити тіло, але душу, войовничу за віру, перемогти не в силах". Нікострат і його дружина просили Водохреща. Святий Севастіан порадив Никострата влаштувати так, щоб Хрещення здійснилося над максимальною числом людей. Тоді Нікострат попросив начальника в'язниць Рима, Клавдія, прислати до нього в будинок всіх ув'язнених. Розмовляючи з в'язнями, Севастіан переконався, що всі вони гідні Хрещення, і закликав пресвітера Полікарпа, який приготував їх до таїнства огласительні словом, наказав їм постити, призначивши здійснення таїнства на вечір.

 У цей час Клавдій сповістив Никострата, що його викликає римський єпарх Агресті Хромат для пояснення, з якої причини в його будинку зібрані в'язні. Нікострат розповів Клавдію про зцілення своєї дружини, і той привів до святого Севастіана своїх хворих синів, Сімфоріана і Фелікса. Увечері священик Полікарп хрестив Транквілліна, його рідних і друзів, Никострата і його сім'ю, Клавдія і його синів, а також 16 засуджених в'язнів. Всього новохрещених було 64 людини.

 Поставши перед єпархом Хромат, Нікострат розповів йому, як святий Севастіян звернув їх у християнську віру і багатьох зцілив від хвороб. Слова Никострата переконали єпарха. Він закликав до себе святого Севастіана і пресвітера Полікарпа, просвітився від них і увірував в Христа. Разом з Хромат прийняли святе Хрещення його син Тивуртій і всі домочадці. Кількість новопросвічених зросла до 1400 осіб.

 За порадою християн Хромат залишив посаду єпарха. У цей час єпископом Риму був святий Гай (згодом папа Римський, з 283 по 296 рік; пам'ять його 11 серпня). Святитель благословив Хромат, щоб він виїхав в свої маєтки на півдні Італії разом з пресвітером Полікарпом. Християни, які були не в силах йти на мучеництво, поїхали з ними. Священик Полікарп був посланий для затвердження новонавернених у вірі та здійснення таїнств.

 Син Хромат, Тивуртій, бажав прийняти мучеництво і залишився в Римі при святому Севастіаном. Залишилися також присвячений святителем Гаіем в сан пресвітера Транквіллін, Маркеллін і Марк, присвячені в диякони, Нікострат, дружина його Зоя і брат Кастор, Клавдій, син його Сімфоріан і брат Вікторин. Вони збиралися в палаці імператора у таємного християнина, сановника Кастула, але незабаром для них настав час постраждати за віру.

 Першою язичники схопили святу Зою, молівшуюся біля гробниці апостола Петра. На суді вона мужньо сповідала віру в Христа і почила, повішена за волосся над гниючими покидьками; тіло її було кинуто в річку Тибр. З'явившись в об'явленні Севастіану, вона повідомила про свою смерть.

 Після неї постраждав пресвітер Транквіллін: його язичники побили камінням біля гробниці святого апостола Петра, а тіло його також кинули в Тибр. Святих Никострата, Касторія, Клавдія, Вікторина і Сімфоріана схопили на березі річки, коли вони відшукували тіла мучеників. Їх привели до єпарха, і святі відмовилися виконати його веління - принести жертву ідолам. Тоді святим мученикам прив'язали камені на шиї і втопили в морі.

 Святого Тівуртія зрадив лжехрістіанін Торкват. Не добившись зречення від Христа, суддя велів поставити юного Тівуртія на розпечене вугілля, але Господь зберіг його: Тивуртій ходив по палаючим вугіллям, що не відчуваючи спека. Мучителі обезголовили святого Тівуртія. Невідомий християнин поховав святого.

 Торкват видав також святих дияконів Маркелліна і Марка і сановника Кастула. Після катувань Кастула кинули в рів і живого засипали землею, а Маркелліну і Марку прибили ноги до пня. Вони простояли всю ніч на молитві, а вранці їх прокололи списами.

 Останнім був узятий на муки святий Севастіян. Його допитував особисто імператор Діоклетіан і, переконавшись у непохитності святого мученика, наказав відвести його за місто, прив'язати до дерева і пронизати стрілами.

 Дружина сановника Кастула, Ірина, прийшла вночі, щоб поховати святого Севастіана, але знайшла його живим і принесла в свій будинок. Святий Севастіан незабаром вилікувався від ран. Християни вмовляли його із Риму, але він відмовився. Підійшовши до язичницького храму, святий побачив прямували туди імператорів і публічно викрив їх у лукавстві. Діоклетіан наказав відвести святого мученика на іподром і стратити. Святого Севастіана вбили, а тіло його кинули в сміттєвий рів. Святий мученик в сонному видінні з'явився християнці Лукін і повелів їй взяти тіло і поховати в катакомбах. Благочестива християнка з честю поховала тіло святого.