Сестра Маргарита Марія Алякок і набоженство до Пресвятого Ісусов
- 17.10.13, 21:37
Сестра Маргарита Марія Алякок і набоженство до Пресвятого Ісусового Серця
"Набоженство до Серця Христового не нове. Воно зародилося ще у період становлення християнської релігії. Відколи Бог через воплочення Своє подарував нам Свою любов, відтоді розпочинається історія Його любові, а отже, і Його Серця", – так написав у підручнику для священиків великомученик за Українську Греко-Католицьку Церкву Кир Григорій Хомишин.
Проте це набоженство, що було офіційно затверджене Апостольською Столицею у 1856 році, відтак поширене по всій Католицькій Церкві, виникло лише у XVII столітті.
Апостолкою цього набоженства Ісус Христос обрав с. Маргариту Марію Алякок (1647- 1690), Чину Посіщення Пречистої Діви Марії (або як їх називають Візитки), в монастирі Паре лє Моньяль у Франції.
Христос, об’являючись с. Маргариті Марії Алякок з 1673 року по 1675 рік, мав на меті проголосити та поширити через неї на цілий світ це нове набоженство. Перш ніж об’явитися с. Маргариті Марії Алякок і відкрити їй Своє Серце, наш Спаситель підготував її душу до такого великого діла. Це приготування полягало насамперед у тому, що Маргарита особливо дбала про чистоту серця і мала велику боязнь перед найменшим гріхом. Плодом цієї чистоти серця с. Маргарити став надзвичайний дар молитви і постійне єднання з Богом. Окрім того, вона повністю зреклася себе і всього земного, її душа звільнилася від усякого самолюбства та марнославства. Монахиня дійшла до такого ступеня самозречення, що все приємне і невинне для інших, стало для неї гірким та прикрим. Маргарита пройшла школу Хреста і полюбила терпіння та упокорення. Якось їй з’явився Спаситель у кривавому виді Своїх Мук і пророче вказав їй на Хрест, що сяяв красою найкращих квітів. Ісус почав зривати з нього квітку за квіткою, аж поки не залишилося жодної, натомість виднілося тільки повно терня і гострих кілець. Цей Хрест мав стати її дарунком, до того Хреста вона мала бути прибита, щоб згоріти в полум’ї любові. Це видіння наповнило душу Маргарити такою жадобою терпіння, що кожну годину вважала втраченою, якщо вона не принесла їй страждань. І тільки після цього Христос відкрив с. Маргариті Марії Алякок таїнства Свого Божого Серця. З-поміж них найголовнішими є три. Перше об’явлення відбулося у 1673 році на свято Євангелиста Йоана. Спаситель показав Маргариті Своє Серце і сказав, що більше не в змозі ховати в грудях полум’я Своєї любові до людей і хоче відкрити їм скарби Свого Серця, щоб врятувати їх від вічної загибелі. Саме безмірна любов Христа до людей стала джерелом мук і упокорень, котрі Він задля нас перетерпів.
У 1674 році під час другого об’явлення Маргарита почула від Спасителя сумні та гіркі нарікання на те, що люди невдячні Богові. Христос домагався винагородження від людей, тобто, щоб вони кожної першої п’ятниці упродовж дев’яти місяців приступали до св. Сповіді та св. Причастя, а кожного тижня з четверга на п’ятницю вночі цілу годину молилися на честь Його Серця, опущеного і страждаючого в Оливному Городі. Третє об’явлення Спасителя с. Маргариті відбулося у 1675 році, коли вона під час восьмиденного попразденства торжества Пресвятої Євхаристії молилася перед Найсвятішими Тайнами. Саме тоді Христос визначив предмет набоженства – Серце, запалене любов’ю до людей, і встановив першу п’ятницю для винагородження за гріхи. Під час цієї з’яви Ісус показав Своє Серце с. Маргариті та сказав: "Ось те Серце, що так сильно полюбило людей. Воно не пошкодувало нічого. Воно вичерпало та знищило Себе, щоб довести, як сильно любить їх! Однак як відплату від більшості не отримую нічого, крім невдячності, зневаги, святокрадств, байдужості та погорди, які Мені в цій Тайні любові виявляють. Ще болючіше ранить Мене те, що змушений зносити образи від тих, які Мені посвятилися. Проте вимагаю від тебе, щоб п’ятниця після восьмиденного торжества Мого Тіла була присвячена почитанню Мого Серця. Вірні зобов’язані в цей день приступити до святої Трапези. Кривди, яких завдають Моєму Серцю в Найсвятіших Тайнах, коли Я привселюдно виставлений для почитання, необхідно надолужувати через винагородження. А Я обіцяю, що всіх, які віддаватимуть шану Моєму Серцю та інших до цього будуть заохочувати, обдарую після щедрот самого Божого Серця багатьма небесними ласками." Ці три об’явлення поступово, крок за кроком, відкривають щораз з більшою ясністю усю суть, предмет, мотив та спосіб виконання набоженства. У 1689 році, за рік до смерті с. Маргарити, Ісус Христос дав їй Велику Обітницю, в якій запевнив, що найбільше добро, яке людина може осягнути в житті, — це спасіння душі.
У цій обітниці Спаситель прирік, що правдиві почитателі Його Серця не помруть у стані смертельного гріха, а вийдуть з цього світу обдаровані освячувальною ласкою, яка дає людям право на небесне щастя: "Обіцяю тобі, ради превеликого милосердя Мого Серця, що Його всемогутня любов подасть ласку остаточної витривалості тим, хто прийме без перерви святе Причастя в першу п’ятницю упродовж дев’яти місяців. Вони не помруть у Моїй неласці або без Святих Тайн."
Від самого початку існування це набоженство наштовхувалося на великий опір, нерозуміння, люту ненависть як з боку духовних осіб, так і звичайних віруючих. Але незважаючи на всі несприятливі умови, любов почитателів до Найсвятішого Серця Ісуса долала ці перешкоди. Ще у XIII ст. св. Гертруді під час візії з’явився св. Євангелист Йоан. Свята запитала у нього, чому він, одержавши ласку покласти свою голову на Серце Ісуса, нічого не написав про це? Апостол відповів їй, що йому було довірено проповідувати правду про несотвореного Бога-Слово, а щодо Серця Ісуса, то це набоженство Господь залишив Собі на останні часи, коли світ буде в найбільшому упадку, щоб остиглий жар любові людського серця знову розігріти. Що ще можна додати до цих пророчих слів апостола? Тільки той зможе по-справжньому оцінити вартість цього набоженства, хто сам почне його практикувати, бо воно має єдину мету: прожити життя з любов’ю Ісуса. Яким же чудесним є життя, коли кожна мить буде віддана служінню любові та Царству Ісуса. Це – вища культура людини, бо ніщо більше не в змозі подолати беззмістовність та неповноту буття без Спасителя. Уже сьогодні Україна була б квітучим садом, коли б ми, українці, відкрили в Ісусові джерело своєї свободи, добра і сили. Яке ж це щастя відчути, що Спаситель живе в нас, що це Він любить у нашому серці, молиться в нашій душі, говорить нашими вустами. Знати, що кожен порух у нас добра, краси, святості, покори, лагідності, послуху, радості — це Він Сам: Бог всемогутній, безмежний, єдиний Господь, єдина Любов.
Св. Маргарита Марія стверджувала: "Не знаю, чи є в духовному житті інше набоженство, котре зуміло би так скоро потягнути душу до високої досконалості й дати їй пізнати істинну радість, яку приносить служіння Христові. О, як солодко вмирати в тім переконанні, що ми постійно плекали набоженство до Серця Того, хто буде нас судити". І, накінець, великою спонукою до почитання Найсв. Серця є те, що воно відповідає потребам наших часів. Хіба не видно, як багато людей байдуже, холодно, а навіть з легковажістю і погордою ставляться до Божих законів і до св. Церкви? Щоб заново оживити віру, розпалити в серцях людей пригаслу любов, притягнути остиглі душі до високих прагнень, духовних цінностей, Спаситель об’явив людям скарби Свого Божого Серця. Це, справді, останній могутній засіб відновити все в Ісусі Христі.
О, Найсвятіше Серце Ісуса, нехай прийде Царство Твоє!
"Набоженство до Серця Христового не нове. Воно зародилося ще у період становлення християнської релігії. Відколи Бог через воплочення Своє подарував нам Свою любов, відтоді розпочинається історія Його любові, а отже, і Його Серця", – так написав у підручнику для священиків великомученик за Українську Греко-Католицьку Церкву Кир Григорій Хомишин.
Проте це набоженство, що було офіційно затверджене Апостольською Столицею у 1856 році, відтак поширене по всій Католицькій Церкві, виникло лише у XVII столітті.
Апостолкою цього набоженства Ісус Христос обрав с. Маргариту Марію Алякок (1647- 1690), Чину Посіщення Пречистої Діви Марії (або як їх називають Візитки), в монастирі Паре лє Моньяль у Франції.
Христос, об’являючись с. Маргариті Марії Алякок з 1673 року по 1675 рік, мав на меті проголосити та поширити через неї на цілий світ це нове набоженство. Перш ніж об’явитися с. Маргариті Марії Алякок і відкрити їй Своє Серце, наш Спаситель підготував її душу до такого великого діла. Це приготування полягало насамперед у тому, що Маргарита особливо дбала про чистоту серця і мала велику боязнь перед найменшим гріхом. Плодом цієї чистоти серця с. Маргарити став надзвичайний дар молитви і постійне єднання з Богом. Окрім того, вона повністю зреклася себе і всього земного, її душа звільнилася від усякого самолюбства та марнославства. Монахиня дійшла до такого ступеня самозречення, що все приємне і невинне для інших, стало для неї гірким та прикрим. Маргарита пройшла школу Хреста і полюбила терпіння та упокорення. Якось їй з’явився Спаситель у кривавому виді Своїх Мук і пророче вказав їй на Хрест, що сяяв красою найкращих квітів. Ісус почав зривати з нього квітку за квіткою, аж поки не залишилося жодної, натомість виднілося тільки повно терня і гострих кілець. Цей Хрест мав стати її дарунком, до того Хреста вона мала бути прибита, щоб згоріти в полум’ї любові. Це видіння наповнило душу Маргарити такою жадобою терпіння, що кожну годину вважала втраченою, якщо вона не принесла їй страждань. І тільки після цього Христос відкрив с. Маргариті Марії Алякок таїнства Свого Божого Серця. З-поміж них найголовнішими є три. Перше об’явлення відбулося у 1673 році на свято Євангелиста Йоана. Спаситель показав Маргариті Своє Серце і сказав, що більше не в змозі ховати в грудях полум’я Своєї любові до людей і хоче відкрити їм скарби Свого Серця, щоб врятувати їх від вічної загибелі. Саме безмірна любов Христа до людей стала джерелом мук і упокорень, котрі Він задля нас перетерпів.
У 1674 році під час другого об’явлення Маргарита почула від Спасителя сумні та гіркі нарікання на те, що люди невдячні Богові. Христос домагався винагородження від людей, тобто, щоб вони кожної першої п’ятниці упродовж дев’яти місяців приступали до св. Сповіді та св. Причастя, а кожного тижня з четверга на п’ятницю вночі цілу годину молилися на честь Його Серця, опущеного і страждаючого в Оливному Городі. Третє об’явлення Спасителя с. Маргариті відбулося у 1675 році, коли вона під час восьмиденного попразденства торжества Пресвятої Євхаристії молилася перед Найсвятішими Тайнами. Саме тоді Христос визначив предмет набоженства – Серце, запалене любов’ю до людей, і встановив першу п’ятницю для винагородження за гріхи. Під час цієї з’яви Ісус показав Своє Серце с. Маргариті та сказав: "Ось те Серце, що так сильно полюбило людей. Воно не пошкодувало нічого. Воно вичерпало та знищило Себе, щоб довести, як сильно любить їх! Однак як відплату від більшості не отримую нічого, крім невдячності, зневаги, святокрадств, байдужості та погорди, які Мені в цій Тайні любові виявляють. Ще болючіше ранить Мене те, що змушений зносити образи від тих, які Мені посвятилися. Проте вимагаю від тебе, щоб п’ятниця після восьмиденного торжества Мого Тіла була присвячена почитанню Мого Серця. Вірні зобов’язані в цей день приступити до святої Трапези. Кривди, яких завдають Моєму Серцю в Найсвятіших Тайнах, коли Я привселюдно виставлений для почитання, необхідно надолужувати через винагородження. А Я обіцяю, що всіх, які віддаватимуть шану Моєму Серцю та інших до цього будуть заохочувати, обдарую після щедрот самого Божого Серця багатьма небесними ласками." Ці три об’явлення поступово, крок за кроком, відкривають щораз з більшою ясністю усю суть, предмет, мотив та спосіб виконання набоженства. У 1689 році, за рік до смерті с. Маргарити, Ісус Христос дав їй Велику Обітницю, в якій запевнив, що найбільше добро, яке людина може осягнути в житті, — це спасіння душі.
У цій обітниці Спаситель прирік, що правдиві почитателі Його Серця не помруть у стані смертельного гріха, а вийдуть з цього світу обдаровані освячувальною ласкою, яка дає людям право на небесне щастя: "Обіцяю тобі, ради превеликого милосердя Мого Серця, що Його всемогутня любов подасть ласку остаточної витривалості тим, хто прийме без перерви святе Причастя в першу п’ятницю упродовж дев’яти місяців. Вони не помруть у Моїй неласці або без Святих Тайн."
Від самого початку існування це набоженство наштовхувалося на великий опір, нерозуміння, люту ненависть як з боку духовних осіб, так і звичайних віруючих. Але незважаючи на всі несприятливі умови, любов почитателів до Найсвятішого Серця Ісуса долала ці перешкоди. Ще у XIII ст. св. Гертруді під час візії з’явився св. Євангелист Йоан. Свята запитала у нього, чому він, одержавши ласку покласти свою голову на Серце Ісуса, нічого не написав про це? Апостол відповів їй, що йому було довірено проповідувати правду про несотвореного Бога-Слово, а щодо Серця Ісуса, то це набоженство Господь залишив Собі на останні часи, коли світ буде в найбільшому упадку, щоб остиглий жар любові людського серця знову розігріти. Що ще можна додати до цих пророчих слів апостола? Тільки той зможе по-справжньому оцінити вартість цього набоженства, хто сам почне його практикувати, бо воно має єдину мету: прожити життя з любов’ю Ісуса. Яким же чудесним є життя, коли кожна мить буде віддана служінню любові та Царству Ісуса. Це – вища культура людини, бо ніщо більше не в змозі подолати беззмістовність та неповноту буття без Спасителя. Уже сьогодні Україна була б квітучим садом, коли б ми, українці, відкрили в Ісусові джерело своєї свободи, добра і сили. Яке ж це щастя відчути, що Спаситель живе в нас, що це Він любить у нашому серці, молиться в нашій душі, говорить нашими вустами. Знати, що кожен порух у нас добра, краси, святості, покори, лагідності, послуху, радості — це Він Сам: Бог всемогутній, безмежний, єдиний Господь, єдина Любов.
Св. Маргарита Марія стверджувала: "Не знаю, чи є в духовному житті інше набоженство, котре зуміло би так скоро потягнути душу до високої досконалості й дати їй пізнати істинну радість, яку приносить служіння Христові. О, як солодко вмирати в тім переконанні, що ми постійно плекали набоженство до Серця Того, хто буде нас судити". І, накінець, великою спонукою до почитання Найсв. Серця є те, що воно відповідає потребам наших часів. Хіба не видно, як багато людей байдуже, холодно, а навіть з легковажістю і погордою ставляться до Божих законів і до св. Церкви? Щоб заново оживити віру, розпалити в серцях людей пригаслу любов, притягнути остиглі душі до високих прагнень, духовних цінностей, Спаситель об’явив людям скарби Свого Божого Серця. Це, справді, останній могутній засіб відновити все в Ісусі Христі.
О, Найсвятіше Серце Ісуса, нехай прийде Царство Твоє!
2
Коментарі