"Вітаємо всіх Римо-Католиків і всіх хто святкує, з наступаючим Різдвом Христовим"

Десь падає сніжок тихенько,
Плеяда зірочок засяяла маленьких.
В грубці потріскують полінця,
Ангелики враз стали на колінця.
Ісусика вони вітають,
І чемно рученьки складають.
І ми спішімо привітати,
І найцінніші дари дати,
І віру, і любов свої
Даруємо Дитяточко тобі
Христос Рождається!

http://vk.com/zarvanycia?w=wall174147137_1901%2Fall

Сьогодні День пам'яті преподобного Даніїла Стовпника

Різдвяний піст приписує їсти сьогодні страви із рослинним маслом.

Преподобний Даніїл Стовпник народився в селі Віфара , поблизу міста Самосад в Месопотамії. Мати його Марфа довго була безплідною і в молитвах дала обітницю , якщо народиться дитина , присвятити її Господу. Молитва була почута , і Марфа незабаром народила сина , який до 5 років ріс без імені. Батьки хлопчика хотіли , щоб народжений за вподобанням Бога також від Бога отримав би і ім'я. Вони привели сина у монастир і звернулися до ігумена . Ігумен звелів подати одну з Богослужбових книг , і навмання розгорнувши її , знайшов у ній слова пророка Даніїла. Так отрок отримав ім'я.

Батьки просили , щоб хлопчик залишився в монастирі , але ігумен не прийняв його , так як той був ще дуже малий. У 12 років , нікому не кажучи , отрок пішов з дому в монастир. Батьки зраділи , коли дізналися , де знаходиться син , і прийшли в монастир. Побачивши , що він ще ходить у мирському одязі , вони ублагали ігумена постригти його в Ангельський чин . У недільний день ігумен виконав їх прохання, але заборонив їм часто відвідувати сина. Братія обителі дивувалася подвигам ченця. Одного разу разом з ігуменом монастиря Данило відвідав святого Симеона Стовпника, який передрік юному ченцеві , що і він понесе подвиг столпничества.

Преподобний Даниїл продовжив подвижницьке життя в затворі . Коли у видінні йому було вказано місце нового подвигу , він пішов у Фракійську пустелю разом з двома учнями , де вони побудували стовп , на якому преподобний Даниїл провів 33 роки. До стовпу стікалися люди , нещасні і хворі , і всі отримували від преподобного Данила допомогу та зцілення . Молитов святого подвижника просили візантійські імператори.

З численних пророкувань преподобного найбільш значним було пророцтво про сильну пожежу в Константинополі. Преподобний Даніїл володів ще й даром благодатного слова . Він наставляв багатьох на шлях виправлення життя.

Преподобний преставився у 80 років.

Мученики Мина, Ермоген и Евграф Александрийские

Святые мученики Мина, Ермоген и Евграф пострадали за веру во Христа при императоре Максимине (305 - 313).

Святой Мина был послан императором из Афин в Александрию для подавления смут, возникших между христианами и язычниками. Обладая даром красноречия, Мина открыто стал проповедовать христианскую веру и обратил ко Христу многих язычников. Узнав об этом, Максимин направил в Александрию епарха Ермогена для суда над святым, а также приказал очистить город от христиан. Ермоген, хотя и был язычником, но отличался благочестием. Пораженный долготерпением святого Мины при истязаниях и его чудесным исцелением после страшных пыток, он сам уверовал в Истинного Бога. Тогда Максимин сам прибыл в Александрию. Но ни поразительная стойкость при истязаниях, которым были подвергнуты святые Мина и Ермоген, ни чудеса, явленные Богом в те дни в городе, не смягчили императора, но еще более ожесточили его. Император собственноручно изрубил святого Евграфа, секретаря святого Мины, а святым мученикам Мине и Ермогену приказал отрубить головы.

Мощи святых мучеников, брошенные в железном ящике в море, были впоследствии обретены (17 февраля) и перенесены в Константинополь. Император Юстиниан построил храм во имя святого мученика Мины Александрийского. Святой Иосиф ПеснописецЖитие.. Преподобный Иосиф ПеснописецИкона. Преподобный Иосиф ПеснописецХрам иконы Божией Матери (память 4 апреля) составил канон в честь святых мучеников

Вифлеємський Вогонь

До України прибув Вифлеємський Вогонь

Символічне значення Вогню

Вифлеємський Вогонь Миру як світло тепла, миру, злагоди і сподівання мандрує світом, долаючи кордони і єднаючи християн у переддень Різдва Христового. Ідея Вогню і його простий символізм — мир, радість і братерство — прихильно сприйнялися українською громадою продовж останніх років, становлячи для багатьох з нас доповнення під час святкування Різдва.

Вифлеємський Вогонь Миру постійно горить у Вифлеємі, на місці народження Ісуса Христа. Не слід плутати його з Єрусалимським вогнем, що запалюється на Великдень. Цей вогонь є спомином про прихід на землю Ісуса Христа, котрий є символом любові та миру, визволенням від гріхів. Він визволяє людей з розпачу і дає силу, сподівання та надію.

В скаутському поясненні палаючий вогник символізує очікування в період посту та повну жертовність. Світло є символом випромінювання добра, душевного спокою, любові до людей і до світу. Рівночасно, цей промінчик — це солідарність зі всіма, хто є далеко. Солідарність з убогими, поєднання з Христом, котрий народився в убогості. У XII столітті один учасник Хрестових походів привіз це світло з Вифлеєму як дар для своєї родини і близьких, як символ найбільшого добра. І через століття саме з рук в руки, від одного скаутського осередку до іншого, творячи «скаутську естафету» та єднаючи скаутів світу, Вифлеємський Вогонь долає безліч кордонів і потрапляє до всіх, хто чекає на світло тепла, спокою та віри.

Вогнем з Вифлеєму люди можуть запалити свічки вдома на Святу Вечерю. Крім того, Вогонь заносять до сиротинців, лікарень, щоб ті, котрі перебувають далеко від своїх родин, могли відчути тепло Вифлеємської зірки. Традиційно Вогонь зберігається в церкві до Йордану — до 19 січня. Потім його можна погасити. Люди можуть брати Вогонь на кожну Святу Вечерю або гасити раз запалену від Вогню свічку — за твердженням священиків, від цього святість Вогню не втрачається.

ГОДИНА ЛАСК ДО МАТЕРІ БОЖОЇ

За задосить учинених Матері Божій зневаг, за униження її єретиками, на прибільшення її слави, любови і подяки, за її сльози і всі ласки, що зливає на людство, в Своїм імені і цілого світу. Для упрошення ласк для себе і цілого людства, її Всемогучої опіки і благословення Божого, що Матері Божій є дуже милою ця Годинна молитва, то подаємо тут приклад: «У 1892 р. в монастирі Св. Йосифа одна монахиня відправляла це набоженство. Коли часом була дуже перемучена, клалася на відпочинок, якась невидима сила її розбуджувала і змушувала до відмовлення цих молитов (11-12 год.). Найсвятіша Діва її нагородила надзвичайними ласками.

1. Свята смерть в присутності Матері Божої.

2. По смерті така була гарна, як за дівицтва і молодості, крім цього одержала невисказану вічну нагороду.

Відправляти цю годину можна з перервами, якщо хтось має великі перешкоди, перед вівтарем або образом Матері Божої в церкві чи вдома, зачинаючи вервицю до Полум'я Любови Непорочного Серця Марії, щоб завжди осліплювала сатану.

АКТ ВІДДАННЯ СЕБЕ МАТЕРІ БОЖІЙ
Мати Божа, Непорочна Маріє. Тобі посвячую тіло і душу мою, всі молитви і працю, радість і терпіння, все чим я є і що посідаю. Щирим, охотним Серцем, віддаюся Тобі в неволю любови. Оставляю Тобі повну свободу послуговуватись нами для спасення людства і помочі Святій Соборній Апостольській Католицькій Церкві, якої Ти є Матір'ю. Бажаю зараз все робити з Тобою через Тебе і для Тебе. Знаю, що власною силою, нічого не зроблю. Ти все можеш, що є волею Твойого Сина і завсігди побідиш. Вчини, Спомагателько вірних, щоби я, моя родина, батьківщина (і цілий світ) були Царством Твого Сина і Твоїм. Амінь.

Молитва
Будь прославлена і вивищена від всього сотворіння Царице і Владичице наша. Виблагай нам мужність, спокій і любов в житті, ласки повного навернення і остаточну ласку спасення для мене, моєї родини, кревних, знайомих і для конаючих в тій хвилині доби (і до кінця віків). Очікую з рук Твоїх тріумфуючої слави, я й ціла Соборна Апостольська Католицька Церква Свята. Дай щоби ми всі Тобі вірно служили і прославляли, а ревним відмовлянням цих прославлень одержали всі ласки і привілеї, обіцяні через Тебе вірним Твоїм почитателям. Скільки букв викажу в молитвах до Тебе, і з них сплітаю корону для Тебе, скільки разів жертвую Тобі, Найдорожча Мати, молитву, славу, возвеличення, любови, подяки, терпіння і жертви всіх Святих, що зложили, живучи на землі, всіх душ на цій долині сліз).

Всі заслуги Твого Сина, Твої і Св. Йосифа, весь скарб Церкви святої, - те все жертвую Тобі, найдорожча Мати, враз з цею годиною через Заслуги Господа нашого Ісуса Христа на помноження Твоєї слави, радости і почести у всіх намірах і прошеннях, уміщених в цих молитвах прославлення Твого.

Година ласк (з 12 по 13 год.)

1. Прославляємо, Маріє, Твій перший привілей — Непорочне Зачаття.

Через цей привілей благаємо Тебе, Мати: очисти наше серце, тіло і душу і зволь нам виєднати дар Святого Духа — любов до Бога і до ближнього.

Свята Маріє, Мати Божа і Мати наша, молися за нами грішними тепер і в годині нашої смерти.
Амінь.

2. Прославляємо Твій другий привілей — що Ти від моменту Свого Зачаття була повна Божої благодати.

Через цей привілей, о Мати, виєднай нам Божі дари і ласки, які Твоє Материнське Серце визнає за найпотрібніші для нас, а також дар Святого Духа — радість у Дусі Божому.

Свята Маріє...

3. Прославляємо Твій третій привілей — Твою мудрість.

Через цей привілей вчини, о Маріє, щоб Божа мудрість керувала кожною моєю думкою, словом і ділом. Виблагай мені дар Святого Духа — мир і спокій душі.

Свята Маріє...

4. Прославляємо Твій четвертий привілей — Твоє дівицтво.

Ще з дитячих літ Ти зрозуміла неоціненну вартість дівицтва і посвятила Себе цілковито Богу. О Пречиста Діво, дай, щоб я завжди сповняв обіти, складені мною перед Богом на Св. Хрещенні. Зволь виблагати мені дар Святого Духа — терпеливість.

Свята Маріє...

5. Прославляємо Твій п'ятий привілей — збереження дівицтва.

Бо ставши Матір'ю Ти не втратила дівичої чистоти. Через цей привілей зволь нам випросити дар Святого Духа — правдиву побожність.

Свята Маріє...

6. Прославляємо Твій шостий привілей — що Ти стала Матір'ю Спасителя світу.

Від втілення Божого Слова аж до Його народження Ти носила під Своїм Серцем Спасителя світу. Через цей привілей зволь, о Ласкава Мати, випросити для нас ласку завжди гідно приймати Св. Тайни і одержати дар Святого Духа — доброту.

Свята Маріє...

7. Прославляємо Твій сьомий привілей — примноження Божої благодати.

В тій хвилі, як Слово Боже сталося тілом, Ти ще тісніше з'єдналася зі Своїм Господом. Через цей привілей, о Маріє, зволь нам виблагати примноження Божих ласк з кожним днем і дар Святого Духа — ласкавість.

Свята Маріє...

8. Прославляємо Твій восьмий привілей — що Ти стала сосудом Божих ласк .

Через Тебе Господь Бог зливає ласки на всіх людей. О Мати, зволь випросити нам поступ у чеснотах, щоб таким чином ми могли спричинитися до освячення наших ближніх. Випроси нам дар Святого Духа — тихість.

Свята Маріє...

9. Прославляємо Твій дев'ятий привілей — захоронення від первородного гріха.

Зволь, о Пречиста Мати, виблагати нам, щоб Господь Бог назавжди захоронив нас і наших ближніх від найменшого добровільного гріха, випроси нам дар Святого Духа — живу і непохитну віру.

Свята Маріє...

10. Прославляємо Твій десятий привілей — що Ти стала Співвідкупителькою людського роду.

Ти Своїм життям і терпінням заслужила ласку бути Співвідкупителькою людського роду. Випроси нам вірність Господу Богу і співділання з Божою ласкою, щоб ми помогли Христу спасти якнайбільше душ і принесли стократний овоч з талантів, які ми отримали. Виблагай нам дар Святого Духа — скромність.

Свята Маріє...

11. Прославляємо Твій одинадцятий привілей — Святе Успення.

Бувши вільною від терпінь смерти, Ти уснула в Божій любові. О Мати! Благаємо Тебе, не покидай нас в годину нашої смерти і захорони від диявольських спокус. Випроси для нас дар Святого Духа — повздержливість у всьому.

Свята Маріє...

12. Прославляємо Твій дванадцятий привілей — Святе Внебовзяття.

Ти була з тілом і душею взята до неба. Тож випроси нам, Милосердна Мати, щоб ми удостоїлися стати по правиці Божій і царювати з Тобою на віки в небі, а тут на землі виблагай нам дар Святого Духа — чистоту душі і тіла .

Свята Маріє...

13. Прославляємо Твій тринадцятий привілей — те, що Ти здобула перемогу над пеклом.

Витай, прекрасна Зірко Рання, Маріє! Ти принесла світу радість, небу — розвеселення, пеклу — страх. Прославляємо Твоє народження і Твої дитячі роки. Будь завжди при нас. Випроси нам у Бога серце чисте, наново сотворене і відновлене в Святому Дусі і в правді Божій, щоб Бог простив нам усі наші гріхи, невірності, недосконалості, хиби, помилки, спомагав нашу душу ласками так, щоби ми стали милим помешканням Божим.

Свята Маріє...

14. Прославляємо Тебе, Маріє, і відновлюємо у Твоєму Серці радість, що наповнила Твою душу в часі Благовіщення, коли Ти сказала: "Ото Я, слуга Господня, хай буде Мені по слову Твоєму" і з довір'ям здалася на волю Божу. Через цю радість благаємо Тебе: вчини, щоб ми були вірні всім натхненням Святого Духа і завжди виконували волю Божу з повним відданням Господу Богу. Дай, щоб ми завжди приносили радість Пресвятій Тройці і Тобі, наша Мати.

Відмовляємо Богородице Діво (1 раз). Свята Маріє...

15. Прославляємо і відновлюємо у Твоєму Серці радість при відвідуванні св. Єлисавети.

Через цю радість благаємо Тебе: випроси нам перемогу над ворогом наших душ.

Свята Маріє...

16. Прославляємо і відновлюємо у Твоєму Серці радість, яку Ти відчула під час народження Ісуса.

Благаємо Тебе: зволь разом із Твоїм Сином благословити нас і замешкати назавжди в наших серцях. Просимо Тебе про осіб, нам дорогих, і тих, що поручилися нашим молитвам.

Свята Маріє...

17. Прославляємо і відновлюємо у Твоєму Серці радість, що її Ти відчула з приходом трьох царів до Вифлеєму, які зложили поклін і дари Божому Дитятку.

Через цю радість благаємо Тебе, Маріє: зволь нас взяти під Твою опіку. Дай, щоб ми у кожній хвилині життя примножували Богу славу, Тобі радість, а собі — заслужили примноження щастя і слави у небі.

Свята Маріє...

18. Прославляємо і відновлюємо у Твоєму Серці радість, яку Ти відчула з віднайденням Твого Сина в Єрусалимській Святині.

Через цю радість просимо Тебе про ласку досконалого жалю за гріхи, сердечної скрухи при кожній Св. Сповіді, а особливо в годині смерти, а тепер ласку совершенної поправи нашого життя.

Свята Маріє...

19. Прославляємо і відновлюємо у Твоєму Серці радість, яку Ти відчула в день Воскресіння Господа Ісуса Христа.

Через цю радість випроси нам і всім дорогим нашому серцю особам постійно перебувати у ласці Божій, щоб ми йшли дорогою до спасіння, пам'ятаючи про останні речі: Смерть, Суд, Небо, Пекло.

Свята Маріє...

20. Прославляємо і відновлюємо у Твоєму Серці радість, що наповнила Твою душу в день Твого преславного Внебовзяття.

Через цю радість просимо Тебе, Мати: виблагай нам відірвання наших сердець від земних і марних речей. Дай, щоб Господь Бог був нашою любов'ю і нагородою, а кожна наша думка, слово і діло були злучені з Богом так, щоб Бог став нашим єдиним скарбом, нині і присно і во віки віков. Амінь.

Свята Маріє...

21. Прославлена Царице Ангелів! Щоб винагородити Тобі за всі зневаги, богохульства, що їх Ти зазнаєш від людей, жертвуємо Тобі любов, честь, подяку, жертви і весь скарб Святої Церкви, який всі Святі, Ангельські хори і праведні на землі дотепер зложили.

Свята Маріє...

22. Від себе і від усього світу складаємо Тобі, о Маріє Діво, поклін, честь і любов, подяку за ласки, що сплили через Твої молитви на св. Йосифа; за вибір Його на Свого Обручника, котрого Ти по Божій волі на землі найчистішою, невинною любов'ю найбільше любила.

Свята Маріє...

23. Найсвятіша Діво Маріє, прибіжище грішників!

Ти своїми молитвами вирвала з пекла найбільше душ. Захорони нас і наших ближніх від розпуки, до якої сатана і його слуги насильно нас довести хочуть. Рятуй бідних грішників, що через свої гріхи заслуговують на прокляття. Спасай їх Своїм милосердям, заступися за ними у хвилині Божого суду. Спомагай нас, грішних, і зволь нам і всім побожним душам виблагати ласку витривання в доброму аж до смерти.

Свята Маріє...

24. Просимо Тебе, о Милосердна Мати, рятуй нас у годині смерти.

Тобі поручаємо себе і всіх конаючих грішників.

Покрий нас Твоїм покровом, очисти Кров'ю Спасителя, випроси совершенний жаль за гріхи, скруху серця і прощення на Божому суді. Приодінь нас Своїми заслугами, наповни Твоїми чеснотами і сама зволь нас представити Пресвятій Тройці, щоб ми могли оглядати і прославляти Бога в небі зі святими во віки віков. Амінь.

Свята Маріє...

25. "О Мати Неустанної Помочі, борони нас, спомагай у кожній хвилині нашого життя".

Не опускай нас ні на секунду і не залиши на власні сили. Тобі поручаємо все своє життя і хвилину смерти. Коли наша душа буде розлучатися з тілом, зволь, найдорожча Мати, виблагати нам привернення первісної невинности. Обмий нас у Крові Спасителя. Приодінь нас Його заслугами і Твоїми чеснотами, візьми нас до неба. Про ці самі ласки просимо Тебе, Мати наша, для дорогих нам осіб і для всіх членів Святої Церкви.

Свята Маріє...

26. Мати Милосердя, згадай, що Тебе Бог вивищив і полюбив понад усі сотворіння.

У покорі припадаємо до Твоїх стіп, зі сльозами благаємо спасіння. Віддаємося у Твої Материнські руки навіки. Змилосердися над усіма конаючими грішниками. Віддаємо себе і всіх людей через Твоє Непорочне Серце Ісусовому Серцю. Мати Милосердя, виблагай для нас Божого Милосердя.

Свята Маріє...

27. Заступися перед Богом за душі священиків і монахів, дай, щоб у них процвітали послух і дисципліна, щоб вони зростали в чеснотах любови і згоди. А всі їх чесноти щоб стали причиною радости Ісусового Серця. Покрий Своїм Покровом всі душі, посвячені Богу. Захорони їх могутньою опікою від всіх ворожих нападів, безнастанно заступайся за ними та випроси їм ласки освячення і спасіння.

Свята Маріє...

28. О Мати наша, Ти на Землі вибрала багато місць Своїх об'явлень. Твоя слава шириться по всьому світу. Твоє милосердя і могутність безнастанно спомагають всіх, що Тебе просять. Ти даєш нам докази Своєї любови, обсипаєш Своїми ласками, засвідчуєш Материнську любов нашому народові і всьому світові. Хай буде Тобі за це по всі віки нескінченна подяка. Ми, Твої діти, пригнічені терпіннями і горем, прибігаємо до Твоїх стіп, складаємо Тобі честь, славу, подяку, відданість і любов. Прагнемо слухати Тебе завжди, виконувати волю Твого Сина, жити згідно з Заповідями Божими. Допоможи нам це виконувати, наша улюблена єдина Мати. О Владичице наша, благаємо Тебе: пробач нам остиглість і великі невірности в службі Тобі. Оточи народ Божий Своєю могутньою опікою. Скріпи нас, щоб ми повстали з наших упадків. Розжени хмари зла, темноти наших сердець і розуму. Дай світло, просвіти і оздорови всі людські серця і розум кожного, примножуй у нас чесноти, прикраси всі душі Божою ласкою. Дай, щоб усі душі прийшли до Твого Материнського Серця і служили Тобі навіки. Владичице наша, дай, щоб усі стали Твоїми улюбленими дітьми. Благослови всіх, провадь, виєднай нам освячення і спасення і дай, щоб ми, наша родина, Батьківщина і цілий світ під Твоїм проводом з'єдналися в одне Христове стадо. Амінь.

Свята Маріє...

29. Витай, Богородице Маріє, Непорочна Діво!

Прославляємо і почитаємо щирим серцем найвищу Твою гідність — Боже Материнство.

Свята Маріє...

30. Згадай, всемилостива Діво Маріє, що від віків не чувано, щоби Ти залишила того, хто під Твою опіку прибігав, у Тебе помочі благав, Твоєго заступництва просив. Оживлений таким довір'ям, приходжу до Тебе і припадаю як грішник і, каючись з моїх гріхів, прошу Тебе: о Мати Предвічного Слова, не погорди моїми словами, але послухай їх ласкаво і вислухай. Амінь.

Умилосердися, Найліпша Мати, над тими, що відпали від Святої Католицької Церкви, і виєднай їм ласку навернення.

Амінь.

(300 днів відпусту. Св. Папа Пій X).

Свята Маріє...

31. О Діво наша, о Мати наша! Тобі жертвуємося, щоб засвідчити нашу побожність до Тебе. Посвячуємо Тобі сьогодні наші очі, наші уста, наші серця і нас усіх назавжди. Пам'ятай, що ми — Твої, о добра Мати. Просимо: стережи нас і борони нас, як Свою приналежність і власність.

Амінь.

(100 днів відпусту. Св. Папа Пій IX).

Свята Маріє...

32. Помічнице душ терплячих у чистилищі!

Неси осолоду і полегшу душам, терплячим у чистилищі. Просимо Тебе звільнити душі з чистилища: Н.Н., наших рідних, знайомих і всіх тих, що поручилися нашим молитвам. Жертвуй за них Найсвятішу Кров Твого Сина і весь скарб Святої Церкви, дай, щоб вони якнайшвидше могли оглядати в небі Боже лице.

Свята Маріє...

33. Співстраждаємо з Тобою, Страждальна Мати, задля смутку, що наповнив Твоє Непорочне Серце в хвилі пророцтва св. старця Симеона. О Мати улюблена! Через Твоє Серце, болем зранене, благаємо Тебе: випроси нам чесноту покори і дар страху Божого!

Свята Маріє...

34. Співстраждаємо з Тобою, Страждальна Мати, через тривогу, що наповнила Твоє Серце під час утечі з малим Ісусом до Єгипту і в часі перебування в цьому чужому краї. О Мати улюблена! Через Твоє Непорочне Серце, болем зранене, благаємо Тебе: випроси нам чесноту щедрости до убогих, а також дар правдивої побожности.

Свята Маріє...

35. Співстраждаємо з Тобою, Маріє, через невимовну тугу Твого Найсвятішого Серця в часі, коли загубила Ісуса в Єрусалимі. О Мати улюблена! Через Твоє Серце, болями стиснене, благаємо Тебе: випроси нам чесноту чистоти і дар знання.

Свята Маріє...

36. Співстраждаємо з Тобою, Страждальна Мати, через жаль і біль, який відчувало Твоє Материнське Серце на Хресній Дорозі при зустрічі з Твоїм улюбленим Сином. О Мати Страждальна! О Мати Печальна! Задля любови і болю Твого Серця, благаємо Тебе: випроси нам чесноту терпеливости.

Свята Маріє...

37. Співстраждаємо з Тобою, Маріє, Мати мучеників, через біль, що його відчувало Твоє мужнє Серце, коли Ти дивилася на розп'яття і конання Твого Сина на Хресті. О Милосердна Мати! Через Твоє Непорочне Серце благаємо Тебе: випроси нам чесноту умертвлення і дар доброї ради.

Свята Маріє...

38. Співстраждаємо з Тобою, Страждальна Мати, через меч, що прошив Твоє Серце під час пробиття копієм Христового Серця. О Пречиста Мати! Через Твоє Непорочне Серце благаємо Тебе: випроси нам чесноту любови до ближнього і дар второпности.

Свята Маріє...

39. Співстраждаємо з Тобою, Страждальна Мати, через удар і муки, що їх витерпіло Твоє Непорочне Серце під час похорону Ісуса. О Найсвятіша Діво Маріє! Через Твоє Серце, що було так дуже зранене, благаємо Тебе: випроси нам чесноти ревности у християнському житті і дар мудрости.

Свята Маріє...

40. Господи наш і Боже, складаємо Тобі подяку за те, що Ти захоронив Пречисту Діву Марію від первородного гріха і зволив дати Її нам за Царицю. Дай, о Милосердний Боже, щоб ми Її гідно почитали і вихваляли на землі і в небі во віки віков.

Амінь.

Свята Маріє...

ПОДЯКА
Подяку складаємо Тобі, Сину Божий, що зволив вибрати Пречисту Діву Собі за Матір. Подяку складаємо Тобі, Ісусе, за всі ласки і дари, що ними Ти обдарував Свою любу Неньку, а нам, негідним, дав Її за Матір. Приодінь нас, Ісусе, чеснотами, котрі мала Пречиста Діва Марія; хай наше серце наповниться дитинним довір'ям до Неї, а також любов'ю і надією на Її поміч.

Святий Духу, складаємо Тобі подяку за те, що Ти захоронив Свою Обручницю, не порушуючи Її дівицтва, так що справедливо Свята Церква величає Її Приснодівою.

Дякуємо Тобі, Милосердний Боже, що Ти дав нам, грішним, Пречисту Діву за Посередницю і Заступницю перед Твоїм Всемогутнім і Справедливим Маєстатом.

Святий Духу, наповни наші душі Твоїми Дарами і вчини, щоб ми завжди були вірні Твоїм святим натхненням. Подяку складаємо Тобі, Пресвята Тройце, від усіх сотворінь за славу, привілеї, ласки і дари, що ними Ти увінчала Пречисту Діву Марію.

Слава... І нині...

22 грудня - Зачаття Пресвятої Богородиці

непорочне зачаття Пресвятої Богородиці22 грудня ми відзначаємо Торжество Непорочного зачаття Пресвятої Богородиці.
Це свято широко відзначалося на сході вже у восьмому столітті. У дев'ятому столітті ця традиція прийшла на Захід. 8 грудня 1854 року Папа Пій IX чітко визначив і подав вірним істину про непорочне за Пресвятої Діви Марії як догмат.

11 лютого 1858 відбулося явлення Богородиці, яке підтвердило вірність цього догмату. Діва Марія з'явилася маленькій дівчинці Бернадетті Субіру в Люрді. На питання дівчинки хто вона, Богородиця відповіла «Immaculata conceptio». На латині це означає «Непорочне зачаття». Це було настільки дивно і складно, що неграмотна дівчинка просто не могла придумати таке. Вона по пам'яті передала почуте священикові.

Непорочне зачаття означає, що Пресвята Богородиця була з самого моменту зачаття позбавлена від первородного гріха. Вона була зачата звичайним чином своїми батьками Іоакимом та Анною. Але свята Анна прийняла Марію у своє лоно, збережену від усякого гріха. Таким чином Господь готував пришестя у світ Ісуса Христа, зачатого в найчистішому лоні Своєї Пресвятої Матері.

Не варто плутати Непорочне зачаття Марії з зачаттям Ісуса. Пресвята Богородиця зачала Ісуса Христа від Духа Святого, зберігши своє дівоцтво. У Неї не було звичайної подружньої близькості.

Невинність Марії є для нас прообразом нашого звільнення від гріха. Прообразом нашої мети - повної святості в Ісусі Христі. У Хрещенні Бог починає наше освячення. І Він хоче зробити це освячення до кінця. І ми будемо непорочні, і ми будемо без гріхів, і ми будемо подібні до Марії.

Марія є для нас одночасно і прикладом. Прикладом прямування за Христом і прикладом перепоручення свого життя в руки Бога. Прикладом того, як ми повинні сказати Богові своє «Так», своє «так буде мені по слову Твоєму».

Преподобный Патапий Фивский, Константинопольский

Святой Патапий родился в египетском городе Фивы, вероятно, в V–VI веках и был воспитан в благочестивой семье. Возжелав всем сердцем достигнуть совершенства, он решил оставить родителей, богатства и все, что привязывало его к миру, и поселиться в пустыне, дабы там беседовать наедине с Богом.

Со временем слава о пустынножителе, много лет избегавшем людей, несмотря на все старания Патапия, стала распространяться, подобно неудержимому свету горящего светильника. Желая избавиться от множества посетителей, отвлекавших его от молитв и размышлений, святой покинул те края и поселился в Константинополе, близ Влахернской церкви. Здесь ему легче было затеряться среди незнакомой разноликой толпы, чтобы всецело предаться скрытому от посторонних глаз духовному подвигу.

Постепенно через непрестанную духовную брань, сопряженную с богоугодной молитвой и размышлением, святой Патапий достиг совершенства, подобного ангельскому. Уподобляясь небесному воинству, он ни днем, ни ночью не переставал славить Господа, Который по достоинству наделил Своего раба даром чудотворения[2]. Именем Христовым преподобный вернул зрение слепому от рождения, с верой припавшему к его стопам; исцелил человека, все тело которого раздулось от водянки, осенив его крестным знамением и помазав елеем из церковной лампады; изгнал бесов из одержимого юноши, как некогда делал Сам Господь. По мере того как Патапий все более преуспевал в соблюдении заповедей Христовых и возрастал духовно, он получал от Господа дар творения тех самых чудес, о которых говорит нам святое Евангелие. По этой причине верующие во множестве стекались к жилищу отшельника, даже вопреки его желанию.

Сделавшись по воле Божией живым наставлением для всех верных и чудесами утвердив в вере многие души, святой Патапий почил в Господе, оплакиваемый монахами из окрестных обителей, которые пришли к его одру. Тело преподобного было погребено в монастыре Египтян, расположенном недалеко от его отшельнической кельи.

Этот монастырь носит с тех пор имя святого Патапия. И у его раки по-прежнему совершаются многочисленные чудеса. Много веков спустя после кончины святого его мощи были обретены нетленными во время работ в церкви небольшого монастыря, стоящего на горе Герания, расположенной на возвышенности Лутраки, примерно в четырех километрах от Коринфа[3].

Существует мнение, что он жил в начале V в., ранее основания храма Богородицы во Влахернах, когда этот квартал столицы еще не был заселен. Св. Иоанн Мавропод указывает, однако же, что св. Патапий прибыл из Египта между 475 и 518 гг. вместе с двумя другими известными аскетами: св. Варой, основателем монастыря Петра, и св. Раввулой, основавшим монастырь, названный его именем. Впрочем, поскольку из других источников известно, что св. Раввула был по происхождению сирийцем, достоверность этих сведений может быть поставлена под сомнение.

Св. Андрей Критский посвятил св. Патапию три похвальных слова (PG 97, 1205–1253), которые приурочил к празднованию его памяти в монастыре Египтян. В них рассказывается о нескольких чудесах, произошедших от мощей преподобного.

Существует гипотеза, согласно которой примерно в год падения Константинополя в 1453 г. Ангелис Нотара, племянник Мануила II Палеолога и родоначальник знатной фамилии Нотара, перевез в окрестности Коринфа часть ценностей, хранившихся в монастыре Петра, в том числе мощи св. Патапия. В таком случае становится понятным, почему в крипте, где несколько веков спустя были обнаружены мощи святого, рядом с ними находилась также икона св. Ипомонии (в переводе с греч. – «терпение»). Так в монашестве звали Елену Палеолог (Драгаш) и, предположительно, на иконе изображена сама Елена († 1450), супруга императора Мануила II Палеолога и дочь деспота Сербии Константина Драгаша. Ее прах покоился в монастыре Петра, поэтому обитель получила от этой семьи многочисленные вклады. После перенесения из обители мощи прп. Патапия, по-видимому, были спрятаны в крипте от турецких набегов.

http://vk.com/zarvanycia?z=video167930286_166906151%2F57ac1a820fae5cdcfc

20 грудня - день пам'яті святителя Амвросія, єпископа Медіоланського (397).

Святий Амвросій народився в 340 році у північній Італії в багатій і знатній римській сім'ї. Здобувши прекрасну юридичну освіту, він з 370 року обійняв посаду консульського профекта (правителя) провінцій Лігурії і Емілії. Одного разу в Медіолані (сучасному Мілані), головному місті Лігурії, відбувалося обрання єпископа, і між православними і аріанами йшли гарячі суперечки. Амвросій з'явився в храм для впровадження порядку, і раптом якийсь голос, наче дитячий, пролунав: «Амвросій – єпископ». Народ і сам імператор Валентин побачили в цьому Боже обрання. Амвросій, який був тоді ще в числі оголошених, відмовлявся і навіть втік з Мілана. Але згодом він змушений був погодитися на обрання, прийняв хрещення, і протягом восьми днів пройшов всі церковні ступені і був висвячений в єпископа (374 р.).

Одразу після рукопокладення він роздав бідним своє майно. Потім почав старанно вивчати Священне Писання і творіння отців східної Церкви. Тільки після цього він розпочав активне єпископське служіння.

Святий Амвросій мужньо боровся проти аріанської єресі, яку підтримувала імператриця Юстина. В пам'ять перемоги над аріанством він склав гімн «Тебе Бога хвалимо», який до цих пір співається на подячних богослужіннях. Саме його стараннями було вилучено з імператорського титулу язичницьке звання верховного священика (pontifex maximus), жерці і ідольські капища були позбавлені підтримки, був погашений так званий священний вогонь весталок і винесена з сенату статуя Перемоги.

Святий Амвросій явив приклад пастирської твердості та мужності, коли наважився не пустити до храму імператора Феодосія, після кривавого побиття фесалонікійців, які повстали проти нього. Амвросій сказав імператору: «Людина, яка пролила стільки крові, не може бути в храмі Бога миру». Імператор заперечив: «І Давид згрішив, але не позбувся милості Божої». На що Амвросій відповів: «Ти наслідував Давида в злочині, наслідуй же його і в розкаянні», і наклав на нього епітимію для примирення з Богом і Церквою.

У 387 р. під впливом його проповідей увірував і прийняв хрещення блаженний Августин, який став потім єпископом і одним з найбільших богословів Західної Церкви.

Останні роки життя Амвросій провів в постійній молитві, спокійно очікуючи своєї кончини, яка наступила у 397 році. Святий Амвросій шанується в числі найбільших богословів і отців Церкви. Він відомий також, як упорядник церковного співу: він ввів розмірний такт, правильні ритми і різноманітні мелодії в співі. Багато текстів пісень він запозичив у святого Єфрема Сиріна і у Іларія, але і сам написав близько 30 гімнів.

Преподобный Савва Освященный

Преподобный Савва Освященный родился в V веке, в Каппадокии в благочестивой христианской семье Иоанна и Софии. Его отец был военачальником. Уехав по делам службы в Александрию, он взял с собой жену, а пятилетнего сына оставил на попечение дяди. Когда мальчику шел восьмой год, он поступил в находившийся поблизости монастырь святой Флавианы. Одаренный ребенок скоро научился читать и хорошо изучил Священное Писание. Напрасно родители уговаривали святого Савву вернуться в мир и вступить в брак.

В 17 лет он принял монашеский постриг и так преуспел в посте и молитвах, что был удостоен дара чудотворений. Проведя десять лет в обители Флавианы, преподобный отправился в Иерусалим, а оттуда в обитель преподобного Евфимия ВеликогоЖитие.. Преподобный Евфимий ВеликийИкона. Евфимий ВеликийМолитвы. Но преподобный Евфимий (память 20 января) направил святого Савву к авве Феоктисту, настоятелю близлежащего монастыря со строгим общежительным уставом. В той обители пробыл преподобный Савва послушником до 30-летнего возраста.

После смерти старца Феоктиста, его преемник благословил преподобного Савву затвориться в пещере: лишь в субботу святой покидал затвор и приходил в обитель, участвовал в Богослужении и принимал пищу. Через некоторое время преподобному разрешили совсем не оставлять затвора, и святой Савва подвизался в пещере в течение 5 лет.

Преподобный Евфимий внимательно следил за жизнью юного инока и, видя, как он духовно возрос, стал брать его с собой в пустыню Рув (у Мертвого моря). Они выходили 14 января и пребывали в ней до Недели ВаийО празднике.. Вход Господень в ИерусалимИкона. Вход Господень в ИерусалимМолитвыХрамы. Преподобный Евфимий называл святого Савву отроком-старцем и заботливо воспитывал его в высших иноческих добродетелях.

Когда преподобный Евфимий отошел ко Господу (+ 473), святой Савва ушел из Лавры и поселился в пещере близ обители преподобного Герасима ИорданскогоЖитие.. Преподобный Герасим ИорданскийИкона. Преподобный Герасим Иорданский (+ 475; память 4 марта) Через несколько лет к преподобному Савве стали собираться ученики - все, кто хотел иноческой жизни. Так возникла Великая Лавра. По указанию свыше (через огненный столп) иноки устроили в пещере церковь.

Преподобный Савва основал еще несколько обителей. Многие чудеса были явлены по молитвам преподобного Саввы: среди Лавры забил источник, во время засухи пролился обильный дождь, происходили исцеления больных и бесноватых. Преподобный Савва написал первый устав церковных служб, так называемый "Иерусалимский", принятый всеми Палестинскими монастырями. Святой мирно преставился к Богу в 532 году.

Святий Іван Дамаскин

          Мудрий знає, як чинити навіть там,
де він не має жодного досвіду,
а нерозумний помиляється навіть
у тому, чому його навчено…

Св. Іоан Дамаскин

Якщо оцінювати в цілому, то про життя преподобного Івана Дамаскина ми володіємо скупими та доволі часто непідтвердженими відомостями. Головне джерело цих відомостей — життєпис цього святого, написаний аж через триста років після його смерті. Спершу панівною була думка, що цей життєпис хронологічно більш давній і, зрештою, що саме він оригінальний. Автором цієї праці прийнято вважати Єрусалимського Патріарха Іоана ( 970). Проте у 1912 році чернець (чину Василіан) Константин Ал-Баха у храмі Спасителя (неподалік Сидону) знайшов арабський рукопис житія святого Івана, датований 1085 роком. У вступних заувагах цього рукопису сказано, що автором є якийсь Михаїл, чернець монастиря святого Симеона, що знаходиться біля Антіохії. Сам Костянтин Ал-Баха, а слідом за ним й інші дослідники прийшли до висновку, що саме цей арабський рукопис (з розміщеним у ньому життєписом святого Ііана Дамаскина) і є оригіналом, а грецький — це лише хронологічно пізніший переклад, який, загалом, доволі вдало узгоджується з оригіналом і здійснений якимось невідомим автором наприкінці IX століття. Сучасні дослідники намагаються всіляко перевіряти достовірність розповіді монаха Михаїла про житіє святого Ііана за допомогою інших історичних свідчень та на підставі біографічних даних, які знаходяться у творах святого. Саме така «перевірка» вказує, що пізніший життєпис преподобного Іоана Дамаскина насправді містить чимало суперечливих фактів, які (принаймні, поки що) не знайшли свого історичного підтвердження, однак, на загал, вірно зображають тогочасні історичні реалії.

Святий Іоан народився в Дамаску (звідси і походить його ім’я, з яким він увійшов до історії Церкви — «Дамаскин», ) наприкінці VII століття, в час коли місто уже кілька десятиліть знаходилось під владою арабів, які саме тут і влаштували (на той час) столицю своєї держави.

Батько святого — Сергій (Саргун, Серджун, Ібн-Серджун) Мансур  — займав високу (ймовірно, керівну) посаду при дворі халіфа. Існує версія, що основним з його посадових обов’язків було збирання податків з християн міста на користь арабської влади.

Вихованням святого Івана (та його зведеного брата Косьми Молодшого — «Солодкоспівця», згодом єпископа Маюмського, автора канонів) займався освічений сицилійський монах Косьма Старший, якого святий купив на ринку рабів у м. Дамаск (за іншою версією — цього Косьму Старшого Сергій випросив для себе у халіфа в якості «подарунка»). За свідченням біографа, Іоан вже у цьому становищі виступив як богослов-письменник і ревнитель іконошанування. Розповідається про те, що коли імператор Лев III Ісавр3 видав у 725 році указ, згідно з яким наказувалось нищити ікони, та розпочались гоніння тих християн, які шанували святі ікони, святий Іоан вже тоді написав (хоча це не підтверджено історично) свій перший апологетичний твір «Проти тих, що зневажають святі ікони» (цілісна апологетична концепція християнського іконошанування). У короткому часі за цим першим твором, ймовірно, (хронологічно це можливо) з’явилися й інші два твори, в яких святий мужньо і рішуче обороняв святі ікони перед імператором (який, на той час, не зжалився навіть над 90-річним патріархом Германом і усунув його з кафедри 730 року).

Не маючи змоги вплинути на Івана (оскільки той перебував під владою халіфа), Лев III Ісавр вдався до наклепів та інтриг. З цією метою було підготовлено підробку — лист, який, начебто, написав Іоан, адресувавши його імператору. Суть цього листа зводилась до того, що арабська оборона сирійських міст в цілому є дуже слабкою і візантійський імператор без жодних труднощів може ці міста захопити, потіснивши цим арабський халіфат з території Близького Сходу. Цього фальшивого листа Лев III (в знак, начебто, доброї волі та з метою покращення добросусідських стосунків) надсилає до халіфа, долучивши до нього власного листа, в якому цілковито «викривав» заледве чи не «найбільшого ворога халіфа» — Івана. Мета такої нескладної «операції» очевидна — усунути Івана за допомогою самого халіфа і зробити це найпростішим та найвірнішим способом — звинуватити у державній зраді.

Інтриги при дворі візантійських імператорів завжди були звичною справою, і тому не дивно, що й така справа «викриття заколоту» увінчалася успіхом. Халіф, повіривши наклепу, наказує привселюдно відтяти Іоану праву руку, оминаючи всіляке слідство у справі. Іоан зумів випросити у халіфа, щоб йому повернули відтяту руку. Після цього у своїй кімнаті він гаряче молився до Пречистої Діви Богородиці про своє зцілення. Коли ж він після довгої молитви заснув, то уві сні йому з’явилася Божа Мати і потішила святого, що його молитва буде вислухана. Святий Іоан прокинувся вже зі здоровою рукою. Сам халіф, переконаний у власній неправоті таким очевидним чудом, щиро розкаявся та просив прошення у святого. Саме цього моменту з життя святого належить поява ікони Божої Матері «Троєручиця».

Проте зі змісту творів святого Іоана, які присвячені проблемі іконошанування, ми бачимо, що вони написані тоді, коли він вже не був придворним халіфа. Ймовірно, біограф «переніс» час першого виступу святого Іоана на тему іконошанування на час його світської служби саме з огляду на цю розповідь про чудесне зцілення. Найбільш вірогідно, що Іоан залишив світську кар“єру значно раніше. Причина цій зміні в особистому житі святого Іоана теж очевидна. З часом арабські правителі все більше і більше погіршували своє особисте ставлення до християн, що, природно, поставило Іоана перед значним особистим моральним вибором: служити Богу чи земним правителям. Святий не лише не став віровідступником, але й вирішив цілковито присвятити себе для служіння Христу.

Спільно зі своїм зведеним братом Косьмою Іван іде в монастир святого Савви (що знаходиться на околиці Єрусалиму), де й провів решту свого життя, віддаючись лише двом справам — молитві та науці. Єрусалимський Патріарх Іоан V ( 735) неодноразово звертав увагу насельників і відвідувачів обителі на вченість і побожність святого. А тому цей ієрарх у 726 році висвячує його у сан пресвітера.

Саме в цей час Іоан як ієромонах, який певною мірою виконував функції «офіційного речника» свого Патріарха, офіційно виступає зі своїми трьома посланнями на захист ікон. Саме тут, у Лаврі святого Савви, де святий подвизався і молився, займався наукою і вчителював, він мирно відійшов до Господа у 749 році. Тіло святого похоронили у монастирській церкві, звідки у XIV столітті (вже як святі мощі) його було перенесено до Константинополя. Варто зазначити, що (як у історичній, так і в агіографічній літературі) наявна доволі поширена думка про те, що святий упокоївся значно пізніше (датою його смерті іноді називають період 750-759 роки) не має під собою жодного історичного підґрунтя, адже Константинопольський собор 754 р. засудив його, святого Германа та Георгія Кіпрського вже як спочилих («…“Н Т …»). Анафему, яку наклав цей іконоборчий собор (висловивши її чотири рази) на трьох основних захисників ікон, згодом з них зняв VII Вселенський Собор (787 р.), вказавши також на особливі заслуги, які належать у справі захисту іконошанування святому Іоану Дамаскину.

Святий Іван Дамаскин був надзвичайно талановитим філософом, богословом і поетом. Свою високу світську освіту, яка відповідала його статусу при дворі халіфа, святий гідно доповнив богословськими знаннями та духовним зростанням вже у монастирі. Він особливо захоплювався творами отців-каппадокійців, а також творами Діонісія Ареопагіта, Леонтія Візантійського, Максима Сповідника та Анастасія Синаїта. Збираючи богословські погляди отців Церкви у певну систему богословських знань з того чи іншого питання, він, у жодному разі, не обмежувався винятково компілятивним підходом, але отримані свідчення по-новому переосмислював, упорядковував та викладав у вигляді чітких понять та категорій. Остаточна форма, яку він надав богословській спадщині отців «золотої доби», залишилася загальноприйнятою богословською системою у патрологічних питаннях для всієї Православної Церкви. Визнаючи видатну роль святого Іоана в історії всього Християнства, папа Лев XIII у 1890 році надав йому почесне звання Вчитель Церкви (Doctor ессlеsіае).

Івана Дамаскина, порівняно, дуже рано почали шанувати як святого і, як наслідок, його життя почало «огортатись» великою кількістю легенд та домислів. Таку «популярність» у широких верствах населення, швидше за все, спричинив той факт, що святий змінив особисте високе владне становище на чернече життя, а також завдяки своїй чіткій позиції у питанні іконошанування та великій кількості авторських піснеспівів, які увійшли до богослужбового вжитку. Як свідчить хронограф Феофан (IX ст.), ім’я Іоана Дамаскина стало настільки відомим і славним, що його було названо «Золотоструйним» (), по аналогії до славного Іоана Золотоустого. Золотостуйним його було названо тому, що «…неначе золото світили блискучі дари Духа з його вчення та з його життя…»