Сьогодні
- 14.04.14, 22:11
- Клуб української поезії
Смердить невмитая росія
брудного лаптя дикий кат
запхав у хату свого брата
і не натішиться ніяк
ломати долі і топтати,
впиватись кровію дітей
бо не свої... й своїх не шкода
для пана, ірода, царя
і плакать буде та земля
де лапоть ступить...
Вироджуєшся супостате?
Шукаєш нової землі
з живою кровю? Не своєю
Своя загнила, зацвіла.
Смердить не тліном, - падиною,
а там де розум, - купа гною
в кремлі засіла.
Потече, заплаче мати над синами
і Україна стане нами,
а вам тут гибіль...
