У темряві, поміж небесних тіл,
Де мерехтять нових сузір’їв квіти,
Комети, ніби рій строкатих бджіл,
Літають від орбіти до орбіти.
Безкраїй всесвіт проживає мить,
Народжуючи сонячні системи,
Нові світи, де хоч земля дрижить,
Але все розквітають хризантеми.
Він просто є і певно завжди буде,
Не відчуваючи жалю чи самоти,
За те, що в ньому є маленькі люди,
Які не можуть одне одного знайти.
© William van Warg