Слова, слова, слова... Ми сказали один одному тисячі, десятки тисяч слів. Різних. І тих, що ріжуть немов лезом по живому, і тих, що здатні окрилити душу. І тих, якими проводжають, і тих, якими зустрічають. І тих, що переливаються блиском дорогоцінного каміння, і тих, які сповнені бруду. І тих, які дарують надію, і тих, які позбаляли її. І тих, якими відривають дверцята душі, і тих, якими їх зачиняють з гуркотом. І тих, від яких відчуваєш легкість буття, і тих, що каменем лежать на душі. І тих...

Читати далі...

Знову вибори... Невже вони щось змінять? Колись скіфського мудреця Анахарсіса в одному з грецьких місць привели на народне зібрання, щоб гордо продемонструвати силу демократії в дії. Той посміхнувся і сказав присутнім: "У вас говорять розумні, а рішення приймають дурні". З тих часів нічого не змінилось... Нам активно вішають лапшу на вуха, а ми її не менш активно споживаємо. При цьому ще робимо вигляд, наче щось розуміємо в тому, що коїться навколо. Аякже. ТВ сказало чи в газеті так...

Читати далі...

Читаючи Френсіса Фукуяму, недавно натрапив в нього на результати доволі цікавих наукових досліджень такого собі біоантрополога Річарда Ренгхема. Останній, ґрунтуючись на широкій емпіричній базі, стверджував: “Об’єднання самців мають набагато давніші біологічні корені і з’явились раніше, аніж людський вид”. Тоді логічно припустити в цьому контексті, що чоловіча дружба, незважаючи на гнів феміністок, є більш цінною в еволюційному розвитку людства, аніж жіноча або ж змішана. Слава чоловічій дружбі ...

Читати далі...

Почти сто лет назад Н. Бердяев, человек выдающегося ума, написал следующее про политику России, которую он искренне любил: "Наша политика впервые сделается истинно национальной, когда она перестанет быть насильнически и исключительно националистической... Такого рода национализм есть показатель слабости, а не силы. Он возможен или у народов, освобождающихся от рабства, или у маленьких и слабых народов, боящихся попасть в рабство. Великая мировая империя, в основе которой лежит сила, а не...

Читати далі...

Ось вже другий тиждень я знаходжусь під приємним, незважаючи на нижчевикладене, враженням від FREEFATFEST. Бо була, як то кажуть, і ложка дьогтю. Причому достатньо велика, щоб ледь не зіпсувати повністю все. Почнемо. Я, звичайно, не тішив себе думкою, що на виступі німців Jazzamor чи гості з туманного Альбіону Skye Edwards з Morcheeba людей буде аж до горизонту, але такого ігнору з боку молоді просто не очікував! Мої очі не могли не без захоплення дивитись на щиру, відкриту і аж наче сяючу...

Читати далі...

Легендарні зірки експериментальної сцени, неповторні COLDCUT були в Києві! Чесно кажучи, я до останнього моменту сумнівався, чи дійсно це станеться, бо, як на мене, прихильників музики від магів NINJA TUNE не так вже й багато. Та коли, зрештою, я побачив їх на сцені FREEFATFEST - крикам радості не було меж! Це було просто фантастично! Окрім музики, яка заряджала енергією все навколо, цікавим був і відеоряд, де виникали і зникали, то Джим Моррісон, то Run DMC, то N.W.A., то усіма &quot...

Читати далі...

З недавніх пір став відмічати для себе помітну тенденцію: чим далі, тим все більша кільксть людей несвідомо ставить знак рівності між поняттями "успіх" і "щастя". Актуальність першого в нематеріальному розумінні, як то вже звично для суспільства споживання, втратила будь-яку відчутну вагу. Адже щиро ми не будемо (вірніше, не зможемо) вважати успішним Ніко Піросмані або Ван Гога. Кому потрібні їхня слава після смерті, якщо вона не приносить прибутку за життя? Це ті, що &quot...

Читати далі...

Кузьма, тот что "Скрябин", в последнее время чего-то стал раздражать меня. Вроде и неглупый, и песни неплохие когда-то писал (взять хотя бы "Спи собі сама"). Но то, что он сейчас творит меня даже не удивляет - оно обескураживает и повергает в шок. Дело не в том, что я против его деятельности на ТВ, но ведь разница между тем, что он говорит, и тем, что он изображает, очевидна даже невооруженным глазом. Недавно смотрел его интервью на телеканале Сити: саркастично, открыто и...

Читати далі...

Вечер тихо растворяет меня в себе. Как всегда ожидаемый и неизбежный, он входит в душу тихо, без стука. Он разливается во мне приятной горечью вечернего кофе без сахара, согревая мои еще не остывшие дневные надежды и желания. Они уже по ту грань реальности, они призрачны, но все еще пытаются ухватиться за ускользающую в ночь душу. Но я-то знаю, что этот побег будет длится всего лишь ночь. Одну ночь. И с рассветом они снова восстанут из обломков прошедшего дня. Поэтому их тщетные усилия изменить ...

Читати далі...

Осколки прошлого рассыпались по серой стене памяти разноцветной мозаикой. Я перебираю в памяти воспоминания, что играют своими гранями, словно в калейдоскопе. Они уже успели остыть и затвердеть, превратившись в обычные камни, жесткие, холодные, пусть даже и наполненные цветом ушедших чувств, эмоций, переживаний. Часто все-таки что-то внутри заставляет вытягивать их из шкатулки души. Сам не знаю, что пытаюсь найти в них. Тщательно перебираю каждое ушедшее впечатление, пытаясь...

Читати далі...