Нынче в моде китайский символизм в названии года.
Год свиньи скоро сменится годом крысы. И тут самое время вспомнить о культурных контекстах.



Как известно, в Китае крыс едят. Причем блюда из крыс подают даже в ресторанах.
Для желающих приготовить стильное новогоднее блюдо, приводим краткое описание технологического процесса.

Собственно, сначала берем крысу:



Понятное дело, что берут для еды не обычных пацюков, живущих где попало, а специально выращиваемых для этого крыс. Лабораторные тоже годятся :)
Вот фрагмент разговора с официантом в китайском ресторане:
-- Какую крысу вы желаете: большую или маленькую?
-- А в чем разница?
-- Большие питаются травяными стеблями, а маленькие -- фруктами.
-- А какая вкуснее?
-- Оба вида вкусны, каждый по-своему.
-- Круто! Дайте две! :)


Понятное дело, что крысу надо сначала приготовить. Для начала, помыть:



...потом разделать:



...добавить различные ингредиенты и замочить в специальном соусе (для особых гурманов):



...после чего подержать в духовке, добавить приправ и подать к столу:



Кстати, очень вкусно. Тут главное -- избавится от традиционных представлений о пище :)

Всех с наступающим!
И чтобы крыс мы ели только в китайских ресторанах, а не у себя дома в качестве повседневной еды! :)

"Ступінь прокляття тієї чи іншої країни можна вимірювати інтенсивністю, з якою з цієї країни відїжджають молоді дівчата"

"Рамонес" розпочали в 70-х, граючи легкі рок-н-роли, але з кожним роком звучання робилося більш важким, і невідомо, чим би все скінчилося, якби вони не розпалися.
"Brain Drain" (англ. -- "дренаж мозку") -- це останній альбом, який "Рамонес" записали в оригінальному складі. Останній альбом, в якому приймав участь басист Ді Ді Рамон. На вершині слави, вщент виснажений гастролями та наркотиками, Ді Ді покинув гурт в 1990, однак кілька його пісень увійшли і до наступного альбому групи.
Після остаточного розпаду групи, Джей Рамон казав: "У нас завжди було визнання, але ніколи не було успіху". Незважаючи на те, що вони завжди грали невибагливі пост-панкові пісеньки, їх шлях був важким і тернистим, наче шлях запеклих альтернативників. Взагалі-то, вони такими й були -- культова група; музиканти, справжні імена яких ніхто не знав; люди, що віддали свою долю демону рок-н-ролу; такі, що за всю свою історію не зіграли жодної повільної пісні, жодного гітарного соло; ті, що розпалися в зеніті слави і не дожили до 50-ти; псевдо-брати, псевдо-бунтівники. І все ж таки, прекрасні рок-н-рольні недоумки в косухах та драних джинсах -- справжня рок-група!

(Джерело -- "Музыкальная газета", Минск
переклад українською -- Dmytro_V)

"Прекрасный дилетант" в исполнении Электрических партизан (слова -- БГ, музыка -- "ЭП")

Психоделічний пост-панк, витончений та художній.
Дуже цікава музика, рекомендую.

Дуже неприємно бачити явну деградацію. Можна багато розмовляти, робити якісь презентації, співати патріотичні футбольні пісні, але в спорті результат все скаже краще за будь-якого футбольного функціонера. А результати гри, м'яко кажучи, дуже погані. За останні кілька років вони стрімко погіршуються, не зважаючи на великі гроші, що крутятся в цьому виді спорті.

В чому ж проблема? Чому в країні, де живе більше 40 мільонів людей, неможливо знайти пару десятків нормальних футболістів?

А тому, що насправді це нікому не треба. Результат нікому не потрібен. Бо на результат треба працювати, а не лише співати пафосні гімни команді, яка давно, як кажуть в народі,  "пасе задніх".

Для того, щоб був результат, треба виховувати майбутніх футболістів з 6-річного року. А для цього потрібна серйозна державна програма. 

Набагато легше купити на футбольному розпродажу кілька чорножопих іноземних легіонерів (від яких відмовились серйозні західні команди) і казати з умним виглядом на прес-конференції про "досягнення європейського рівня".

Про досягнення якогось рівня може казати лише результат, а не самореклама.      

Як ви вважаєте -- якщо українські рок-музиканти (про попсу зараз мова не йде) починають співати ВСІ нові пісні лише російською, то це:

 

Як ви вважаєте -- якщо український чи російський рок-музикант починає співати англійською, то це:

Одружилися Оксана (українка) та Серожа (Росія), живуть в Росії. На різдвяні свята, Оксана вмовила коханого поїхати до свого села, що в Карпатах, відпочити, показати свої традиції, фольклор.

Та цей Серожа - боїться відходити далеко від хати. Йому ж на родіне казали, що «бандеровци тібя уб'ют»!
Оксана нервує, каже: от тобі пляшка горілки, пампушки, сало, іди в село, до людей, скажеш Христос народився, і все буде гаразд. Дурні ці твої друзі, що таке тобі розповідали, в нас тут нормальні хлопці, ніхто тебе не чіпатиме, послухаєш як колядують, може й з ними спробуєш!

Наледве відправила. Проходить пів години, той Серожа як вривається до хати як навіжений, двері на замок, очі великі, слина з писка, шапку загубив.
- Та що ж таке сталося, любий, невже вовки знову до села підійшли?
- Да я... к нім.... с откритой душой! Пріхожу, бутилку ставлю на стол, ґоворю ім, как ти учіла. "- Христос нараділся!!!" А оні, всє хором, как заорут "- Славімо його!!!" А хрен ви мєня словіте!...

Вчора був на концерті "Еклектики". Приємно вражений!
Треба сказати, що до цього концерту я взагалі нічого не знав про існування цієї команди, яка, виявляється, існує вже 5 років.
По-перше, я не знав, що нинішні студенти можуть грати справді цікаву музику, яка зовсім несхожа на те синтетичне лайно, що крутять нам по українському (і російському) ТВ.
По-друге, я не знав, що хтось в провінційному Житомирі може класно поєднувати електричні інструменти з українськими сопілками, південно-американськими "трубами дощу" та ще кількома хитрими штуковинами, внаслідок чого виходить прикольна нова музика.
По-третє, вивляється, люди не забули, як писати хороші тексти ;)
Ну і нарешті, я остаточно зрозумів, що мені набагато приємніше слухати музику в малих залах, де переважно всі свої.
Так що рекомендую вам "Еклектику", шукайте в своєму місті, концерти будуть.