Крутосхил

Цей крутосхил - лиш плід моїх ілюзій,

Та ми на ньому схожі на Богів.

Немов птахи литим на виднокрузі,

Та упадемо в світ міських вогнів.

Минає час, загоюються рани,

Міцніший вже юнацький романтизм.

Та все ж як разом... що стається з нами?

Водночас відчуваємо той шалений тиск.

Є миті, коли не хочу воювати,

В ті миті, що дає любов...

В ті ж миті треба мов в вісні кохати,

В ті миті, як по венам біжить кров.

І зараз так… хоча ти вже не поруч,

Це показав минулорічний пил.

Про що я мрію? Прийди і сядь праворуч,

На цей омріяний, юнацький крутосхил.