Аполітичність – загроза націй!

На дворі ХХІ століття. Кожна держава в світі проходила свої етапи розвитку, та етапи падіння. В історії кожної нації були перемоги, поразки, революції, еволюції, деградації, винищення… Мільйони народів та націй так і не дожили до сучасності.
Земля зазнала за 5000 років панування людства на планеті дуже великих змін: зникли певні види тварин, рослин; змінився клімат та екологічна ситуація в цілому; через звірячий видобуток природних ресурсів в ХХ столітті витратилося близько 67% від всіх природних ресурсів та інше.
Але давайте розберемося з причинами цих всіх діянь. По-перше мотиви влади, що домагаються, аби їхня держава була найбільш розвиненою поміж інших. По-друге вічні суперечки націй, як зовнішні так і внутрішні. По-третє – людська аполітичність.
Саме аполітичність відіграє провідну роль в загибелі держав і цілих націй. Аполітичність – це невизначеність в політичних поглядах, що веде за собою відсутність визначеності громадянства, патріотизму, байдужість до долі свого народу, близьких, нащадків. Аполітичні люди не мають чіткості майбутнього, не намагаються змінити світ, стихійно «існують», в залежності від внутрішніх, миттєвих змін стану держави.
Аполітичність на теренах України почала розвиватися з початку 2005-2006 року в арифметичній прогресії.
В основному аполітичною є молодь, яка не цікавиться політичним життям держави. Молодь не цікавиться тим, як буде проходити дитинство їх дітей, внуків, як буде протікати життя їх самих, та їх близьких. Більшість молодих людей мріє про виїзд за кордон, початок нового життя на «новій землі», але є одна істина: кожен із нас – сам собі країна! Молодь не розуміє, що виїзд за кордон нічого не змінить; дуже часто вони від’їжджають за кордон і працюють чорно робочими, так і не отримавши паспорта держави, про яку вони мріяли, й вони так і залишаються емігрантами.
Звичайно, наша політична система потребує усунення недоробок, ряду нових реформ, доповнень до конституції, перегляду законів та прав людини, або ж навіть прийти до соціальної революції, щоб хоч трохи наблизитися до омріяного «Європейського» рівня. Всі шляхи є схвалені. Але кожен з нас мусить зрозуміти, що ми можемо щось змінити в своїй державі, і мусимо змінювати. Ніхто заради нас цього не зробить. Якщо ж ми хочемо щось змінити, потрібно не тільки дивитися в теперішнє, але й прямувати до майбутнього.