Женщина-врач не может заснуть — в ней спорят совесть и разум.
Совесть:
"Нельзя спокойно спать после того, как изменила мужу!"
Разум: "Это
смотря какому! Если муж вечно занят, на секс у него не хватает времени —
тут и святая изменит. Правильно, что изменила... баю-баюшки-баю..."
Совесть:
"Измена измене рознь! Совокупляться с пациентом — нарушение врачебной
этики!"
Разум: "Да, но вспомни Иванову из 25-й поликлиники. Она
регулярно занимается сексом с пациентами — все довольны, всем хорошо".
Совесть
умолкает. Женщина проваливается в сон... и вдруг — совесть едким
шепотком:
"Да, но Иванова-то — не ветеринар..

У виробництві майонезів та соусів використовують два способи приготування: холодний і гарячий (іноді його називають напівгарячим).
Холодний спосіб полягає у змішуванні рецептурних компонентів при кімнатній температурі. Такий метод використовують для виробництва висококалорійних майонезів. При виробництві середньокалорійних і низькокалорійних майонезів необхідно строго витримувати кислотність продукту, дозування солі та цукру для отримання оптимального вмісту сухих речовин і додатково вводити консервант для збільшення терміну використання готового продукту.
Недоліком даного способу є необхідність створення високої кислотності продукту, внесення консервантів і необхідність використання тільки водорозчинних гідроколоїдів і модифікованих крохмалів.
При напівгарячому способі виробництва майонезної продукції всі компоненти додаються у воду температурою до 95°С, при цьому відбувається пастеризація. Потім пастеризовану масу охолоджують до температури не вище 65°С і вводять емульгатори та олію. Цей метод дає можливість уникнути недоліків, властивих холодному способу. Але при використанні нативних, а іноді і модифікованих крохмалів, згущення суміші відбувається занадто рано і при проходженні через гомогенізатор емульсія руйнується, продукт виходить рідким і нестійким при зберіганні.
Для запобігання цього, готовий згущувач необхідно охолодити і змішати з іншими компонентами.
Майонез можна виготовляти як періодичним, так і безперервним способом.
При періодичному способі всі процеси проходять в одній виробничій ємності, оснащеній нагрівними елементами, системою рециркуляції і перемішуючим пристроєм. Найчастіше цей метод використовують при холодному способі виробництва майонезів.
На сьогодні найбільше розповсюдження має саме періодичний спосіб виробництва майонезів з використанням різноманітних гомогенізаторів.
Технологічний процес виробництва майонезів періодичним способом включає наступні операції:
• підготовка рецептурних компонентів,
• приготування майонезної пасти,
• приготування майонезної емульсії,
• гомогенізація, фасування та упаковка.
Перевагами періодичного способу є відносно низька вартість обладнання, малі виробничі площі, а також гнучкість і стабільність невеликого виробництва.
Гарячий спосіб приготування майонезу дає широкі можливості для організації безперервного виробництва великої потужності. Найчастіше його використовують у технологіях середньо- і низькокалорійних емульсій, що вимагають проведення ряду підготовчих операцій перед основним процесом емульгування.
Залежно від різних схем виробництва обладнання для виробництва майонезів підрозділяється на високопродуктивні лінії безперервної або напівбезперервної дії, у яких різні стадії процесу здійснюються в різних апаратах, розташованих послідовно, і невеликі агрегати періодичної дії для проведення всіх операцій в одній ємності, продуктивність яких змінюється в широких межах (від 50 до 6000 л/год).
Отже, технологія виробництва майонезної продукції вимагає розуміння процесів, що впливають на якість готової продукції та грамотного використання сучасних харчових добавок при розробці рецептури.

Найбільш широкого застосування отримали камеді рослинного походження (камедь гуара Е 412, камедь тара Е 417, камедь рожкового дерева Е 410) та мікробіологічного камедь ксантан Е 415.
Камедь гуара ( англ. guar gum ) отримують з насіння ового дерева Cyamopsis tetragonoloba (L) Taub., що росте в Індії та Пакистані. В’язкість 1,0 % розчину становить 3000-7000 спз і майже не змінюється при додаванні солей і кислот. Організмом людини не засвоюється.
Камедь рожкового дерева (англ.. locust bean gum ) отримують з бобів вічнозеленого ріжкового дерева Ceratonia siliqua (L) Taub., що росте на узбережжі Середземного моря. В’язкість 1,0 % розчину становить 3000-3500 спз. При використанні разом з іншими камедями значно підвищує в’язкість водних розчинів. Організмом людини не засвоюється.
Камедь тари за властивостями близька до камеді рожкового дерева.
Камедь ксантану ( англ. xanthan gum ) отримують аеробною ферментацією культур Xanthomonas campestris на цукровмісних субстратах з наступним осадженням камеді з відфільтрованих субстратів етанолом або ізопропанолом. Організмом людини не засвоюється. В’язкість 1,0 % розчину становить 1300-1800 спз.
Розчини камеді ксантану проявляють псевдопластичні властивості. При збільшенні напруги зсуву відбувається втрата в’язкості, а після зняття зусиль початкова в’язкість відновлюється майже миттєво.
Для створення в’язкої стабільної гелеподібної структури низько- та среднекалорійних майонезів із збільшеним вмістом водної фази в рецептуру додають загущувачі-структуратори. При використанні загущувача дисперсійне середовище емульсії перетворюється в гель, додатково перешкоджаючи розшаруванню емульсій з відносно низьким вмістом жирової фази.
В якості загусників широко використовуються крохмалі, переважно модифіковані хімічними методами. Процес модифікації полягає у структуруванні крохмалю та наданню нових властивостей. Всі крохмалі складаються з фракцій амілози та амілопектину кількісне співвідношення між якими залежить від походження крохмалю. Функціональні властивості крохмалів можуть бути змінені хімічною модифікацією, причому, крохмалі завдяки фізичним та хімічним властивостям надають необмежені можливості для модифікацій. Це дозволяє отримати похідні продукти з надзвичайно різними властивостями, що не мають нативні крохмалі.
В останній час у зв’язку з широким впровадженням генних технологій у різні галузі та технології дуже актуально постає питання контролю наявності в продукції генетично модифікованих організмів (ГМО), тому хотілося відмітити, що в технології виробництва майонезів не використовується сировина та компоненти, що можуть бути генетично модифіковані.
 

Давайте розглянемо, що необхідно для виробництва якісного майонезу з наукової точки зору.
Емульсія – це насамперед гетерогенна система, що складається з двох нерозчинних або малорозчинних одна в одній рідин, при цьому одна рідина (дисперсна фаза) розподілена в іншій (дисперсійному середовищу) у вигляді безлічі дрібних крапельок. У випадку майонезів емульсія являє собою суміш рослинної олії та водної фази.
Майонезні емульсії відносяться до емульсій першого роду (або прямого типу), оскільки в них неполярна рідина знаходиться в полярній рідині або «олія у воді» (на відміну від них емульсії другого роду або зворотні називають «вода в олії»).
Емульсії можуть бути моно- і полідисперсними, тобто містять крапельки дисперсної фази одного або різних розмірів. За концентрацією дисперсної фази емульсії поділяють на розведені, концентровані та висококонцентровані. Розведені емульсії містять до 0,1% дисперсної фази. Вони є високодисперсними, діаметр крапельок у них становить порядка 100 нм, а самі крапельки мають правильну сферичну форму.
До концентрованих відносять емульсії з вмістом дисперсної фази до 74%. Це максимально можливий вміст недеформованих сферичних часток у монодисперсній (із крапельками одного розміру) системі. При такій концентрації емульсії стійкі тільки в присутності емульгатора, оскільки краплі дисперсної фази перебувають у контакті та можуть зливатися.
Висококонцентровані емульсії (з концентрацією дисперсної фази більше 74%) мають деформовані краплі, а дисперсійне середовище в них часто перетворюється в тонкі прошарки - емульсійні плівки.
Крім того, харчові емульсії, як правило, характеризуються багатокомпонентністю і являють собою складні системи.
Емульсія це фізично нестійка система, що прагне до розшарування. Для надання емульсіям стійкості використають емульгатори - речовини, що мають дифільну будову молекули та здатні обмежено розчинятися як у олії, так і у воді, зв'язуючи ці компоненти один з одним.
В якості основного емульгуючого компоненту майонезу використовуються яйцепродукти: сухий яєчний порошок або яєчний жовток, або пастеризовані яєчні жовтки.
Основними показниками якості, що визначають можливість використання яйце продуктів є емульгуюча здатність, розчинність та показники мікробіологічної чистоти.
Для одержання емульсій типу «олія у воді» використовують гідрофільні емульгатори, що краще розчинні у воді, ніж у олії.
Емульгатори адсорбуються на межі розділу фаз і знижують міжфазний поверхневий натяг, сприяючи диспергуванню.
Емульгатори мають подвійний механізм дії:
- адсорбуючись на поверхні розділу фаз, емульгатор знижує поверхневий натяг;
- орієнтування молекул емульгатора на поверхні крапельок дисперсної фази надає їм електричний заряд, що сприяє відштовхуванню.
Таким чином, емульгатор полегшує диспергування та надає майонезній емульсії стійкість. Однак проблему тривалої стабільності емульсій емульгатори не вирішують.
Стійкість дрібнодисперсних емульсій можна підвищити, збільшивши в'язкість дисперсійного середовища. Для цього використовуються стабілізатори. Ці речовини повинні розчинятися тільки у водній фазі та підвищувати її в'язкість шляхом утворення колоїдних розчинів.
Маючи довголанцюгову структуру, стабілізатори обволікають частки дисперсної фази, не проникаючи як емульгатори всередину структури, підсилюють електричні заряди (зміцнюють сольватні оболонки) і, таким чином, підвищують стійкість системи. Макромолекулярні гідрофільні стабілізатори, у якості яких найчастіше використовуються гідроколоїди, що утворюють в’язкі розчини, перешкоджаючи руйнуванню емульсії.

     Майонез є одним з найбільш улюбленим продуктом для споживачів - практично продуктом повсякденного вжитку. Він застосовується як приправа для поліпшення смаку та засвоюваності їжі, а також як добавка при приготуванні різних блюд.
         Майонези являють собою сметаноподібну дрібнодисперсну емульсію типу «жир у воді», приготовлену з рафінованої, дезодорованої рослинної олії з додаванням емульгаторів, стабілізаторів, загущувачів, смакових добавок і пряностей.
    Соусоподібні приправи здавна відомі практично в усьому світі, однак їх прийнято вважати винаходом французьких кулінарів. Як видно, це пов'язане з тим різноманіттям (основу їх становлять близько 3000 різних соусів) і популярністю, якими славляться французькі соуси. За традицією їх називають іменами авторів, знаменитостей або по назвах тих місць, де найбільш популярні ці продукти, з яких приготовлений соус. В історії кулінарії створення майонезу зв'язують із ім'ям полководця XVIII ст. герцога Луї Крильонского, першого герцога Магона. В 1782 році іспанці під його командуванням завоювали в англійців острів Менорку, що в Середземному морі. Після бою в столиці острова місті Маон на бенкеті, на честь переможців, страви вперше були подані під соусом, виготовленим із продуктів, якими славився острів: маслинової олії, яєць індички, лимонного соку та червоного перцю. Соус назвали маонским, що французькою звучить як майонез (mayonnaise).
    Згодом майонез став настільки популярним, що його назва трансформувалася в ім'я загальне, котрим часто користуються для позначення цілої гами соусних продуктів, що містять рослинну олію, яйця та оцет (або лимонний сік).

Попытки правительства отменить обязательную маркировку продукции отметкой «без ГМО» является как минимум проявлением безответственности власти.

«Безусловно, членство Украины во Всемирной торговой организации предусматривает большую открытость, однако государство не имеет права снимать с себя обязанность по защите граждан от некачественных продуктов и товаров, которые угрожают жизни людей. Как минимум - оно должно следить за тем, чтобы граждане имели исчерпывающую информацию, каким есть тот или иной продукт», – подчеркивает А.Кинах.

«Отмена маркировки продукции отметкой «без ГМО» абсолютно недопустима, – говорит он. - Ведь эта информация является дополнительным стимулом для производителя и методом контроля для защиты здоровья граждан, как настоящего, так и будущих поколений».

 

В течение каждой минуты в организме мужчины вырабатывается 50 000 сперматозоидов.

В течение каждого часа его яички вырабатывают 3 000 000 сперматозоидов.

В течение каждого дня -- 72 000 000 сперматозоидов.

Это усредненные данные: вы можете прибавить или отнять несколько миллионов от нормы дневной выработки. Этот удивительный процесс в сочетании с невероятной производительностью начинается в период полового созревания и продолжается до самой смерти. Сравните его с созреванием в течение 28 дней, то есть раз в месяц, яйцеклетки в организме женщины (да и то до климактерического периода).

Однако благодаря размерам сперматозоидов количество выделяемой спермы совсем не так велико. Если собрать вместе все сперматозоиды, благодаря которым произошли зачатие всех когда-либо живших и ныне здравствующих людей, то их хватило бы только на то, чтобы наполнить наперсток. Произведенные мужчиной в течение дня сперматозоиды, собранные вместе, не отличались бы от песчинки. Естественно, их не видно невооруженным глазом, а изучить их строение можно только при помощи электронного микроскопа.

Процесс созревания одного сперматозоида занимает 74 дня. Для этого необходимы:

• извитой каналец, где происходит созревание сперматозоида
• участие клеток Сертоли
• высокая местная концентрация гормона тестостерона
• температура яичек на 2 градуса ниже, чем температура тела

Подвижность сперматозоиды приобретают проходя придаток яичка. Этот процесс занимает около 2-6 дней.

Средняя скорость движения сперматозоида - 3 мм/мин., максимальная - до 40 мм/мин.

Подвижность сперматозоида сохраняется в течении 48 часов.

Основным источником энергии, метаболизма и поддержания подвижности сперматозоидов служит фруктоза, которая образуется в семенных пузырьках.

Итак, все мы с детства знаем, что женщины беременеют от попадания спермы в их организм. Причем носителями мужской генетической информации являются сперматозоиды, которые созревают в яичках. Это известно мировой биологической науке лет 300. Надо сказать, что по объему сперматозоидов в эякуляте не так уж и много. Когда в лабораторных условиях сперму центрифугируют и сперматозоиды выпадают в осадок, их объем составляет процентов 5 от всего объема спермы. Остальное - секрет семенных пузырьков, предстательной железы, бульбоуретральных желез. Там содержатся масса высоко и низкомолекулярных веществ, обеспечивающих сперматозоидам нормальные условия существования, источники энергии, защиту от кислой среды влагалища и от иммунологической атаки женского организма, вещества для дозревания и пригодности к оплодотворению.

Жизнь сперматозоида в мужском организме.

Сперматозоид созревает 72 – 74 дня. Первые этапы – это многочисленные деления (вначале митозом, потом 2 деления мейоза) в канальцах яичка. Так, мужская половая клетка, называемая на данном этапе развития сперматидой, получает характерный для нее половинный набор хромосом. И, в принципе, пригодна к оплодотворению, если кто-то (эмбриолог, например) заставит ее проникнуть в яйцеклетку. Чтобы зачатие произошло естественным способом, мужская половая клетка должна обладать 3 свойствами. Во-первых, способностью добраться до яйцеклетки, во-вторых, проникнуть через оболочки яйцеклетки и, при всем при том сохранить в целости и сохранности бесценный отцовский генетический материал. Все эти свойства сперматиды приобретают при прохождении через придаток яичка. У них отрастает хвост, формируется моторный аппарат, уменьшается головка, созревает головная шапочка – акросома с набором ферментов для разъедания оболочек яйцеклетки, поплотнее компонуется ДНК для сохранности в чужеродном женском организме. Получаются зрелые сперматозоиды. Однако в придатке яичка они живут тихо, как мышки: почти не шевелятся, мало дышат, берегут себя до попадания к женщине. Если сперматозоиды засидятся слишком долго в мужском организме, они состарятся и будут непригодны к оплодотворению.

Весь покрытый зеленью -
Абсолютно весь -
Остров Невезения
В океане есть.
Остров Невезения
В океане есть.
Весь покрытый зеленью -
Абсолютно весь.

Там живут несчастные
Люди-дикари,
На лицо ужасные,
Добрые внутри.
На лицо ужасные,
Добрые внутри,
Там живут несчастные
Люди-дикари.

Что они ни делают
Не идут дела:
Видно в понедельник
Их мама родила.
Видно в понедельник
Их мама родила:
Что они ни делают
Не идут дела.

Крокодил не ловится,
Не растёт кокос,
Плачут, богу молятся,
Не жалея слёз,
Плачут, богу молятся,
Не жалея слёз -
Крокодил не ловится,
Не растёт кокос!

Вроде не бездельники,
И могли бы жить,
Им бы понедельники
Взять и отменить.
Им бы понедельники
Взять и отменить!
Вроде не бездельники
И могли бы жить.

Как назло на острове
Нет календаря.
Ребятня и взрослые
Пропадают зря.
Ребятня и взрослые
Пропадают зря:
На проклятом острове
Нет календаря.

По такому случаю
Ночи до зари
Плачут невезучие
Люди-дикари
И рыдают бедные
И клянут беду
В день какой неведомо
В никаком году.

И рыдают бедные
И клянут беду
В день какой неведомо
В никаком году.