Навчання ВМФ Росії завершились повним провалом

19 вересня в Авачинську бухту камчатські військові буксири притягнули плавказарму, яка служила мішенню на навчаннях і її повинні були потопити масовим пуском крилатих ракет з наземних комплексів, підводних човнів і надводних кораблів. Але жодна ракета до цілі не долетіла, а атомний підводний човен взагалі осоромився, оскільки три ракети, приготовані для успішного ураження цілі підводники навіть не змогли ввести в режим передстартової підготовки. Морські піхотинці висаджувалися на пляж і бойова техніка (26 БТР-80, МТЛБВ, 3 самохідних порома на базі танка Т-64 і ін.) ганебно застрягала в піску, багато 8-колісних машин глухнули ще на воді, деякі не могли виїхати на пляж і подолати невеличкий підйом.

560 морських десантників висаджували на вузькій смужці пляжу яку обороняли 67 бійців. У бойових умовах їх би покришили з кулеметів і автоматів. Надто щільно наступали.Ті, що обороняються навіть полінувалися викопати окопи в повний профіль. У бойових умовах якби в кожного був гранатомет, техніку з десантом перестріляли б ще на воді під час висадки. І це при тому, що на березі не було ніяких протитанкових перешкод. А якщо в реальних умовах доведеться брати пляжі як у 1944 під час операції «Оверлорд», або як американці штурмували Іводзіму.  Зате в Інтернеті ви можете почитати браві репортажі як кораблі ТОФ успішно провели бойові стрільби біля берегів Камчатки.

Дійсно до берегів півострова з усього Далекого Сходу стягнули максимальну кількість всіляких кораблів. Багато хто насилу відірвав свої корпуси від пірсів оскільки їх днища густо обросли черепашками від довгого стояння на прив'язі. Деякі не змогли дійти до Камчатки і по дорозі зламалися. Ті, які дійшли, — нещодавно були в ремонтах. Серед них гордо виділявся своєю назвою ракетний крейсер «Варяг». Приблизно до середини 90-х він базувався на Камчатці під назвою «Червона Україна» але потім Росія засоромилася цього імені і перейменувала корабель. «Варяг» двічі пуляв комплексом «Форт» (С-300). Одна ракета впала у воду, відлетівши від корабля кілометра два. Друга пішла за горизонт, чи вразила вона хоч якусь ціль — таємниця. По ідеї вона повинна була самоліквідуватися, але вибуху ніхто не чув. ПКЗ-35 (плавказарму) відтягнули від берега на 200 км. По цій мішені 17 вересня повинні були дати залп берегові ракетні комплекси, підводний човен і надводні кораблі. Але ніхто не влучив. Таке і раніше траплялося, що зрідка ракети не долітали і падали недалеко або далеко від берега, але такого конфузу давно не було. Крилата ракета з комплексу «Рубіж» вилетіла з пускової з дивним рохкаючим звуком о 21.40. І з неї посипалися болти, гайки, заклепки. Журналістів  відвели подалі від позицій на той випадок, що якщо ракета рвоне на старті. Адже ракети — повне дрантя. Проте, вона відлетіла і військові говорять, що ця ракета, що ледь не розпалася на запчастині у польоті, потопила ближню мішень (списаний корабель) який був у 90 км. від берега. А от по дальній мішені на відстані 200 км. не влучила жодна ракета комплексу «Утьос» (всі комплекси розроблені у 60–70-і роки). Де вони падали, невідомо. За плавмішенню спостерігали з літака Іл-38, але потім льотчики доповіли, що через темряву вони вже не бачать — чи потоплена мішень. А хіба не могли побачити по радарах? Виявляється — не могли. Чи то РЛС зламані, чи то немає фахівців, хто міг би сидіти за пультом радарів. І лише в неділю 18  вересня буксири знайшли в океані мішень цілою і неушкодженою і притягнули її 19 вересня в Авачинську бухту. Тобто всі ракети схибили.

Джерело: Політклуб