Київ- моє улюблене місто

Живу я в Києві від самого народження. Непомітно минає рік за роком. Місто змінюється, оновлюється, розростається, особливо останніми роками. Життя кипить і вирує. Але дещо лишається незмінним, навіть слугує столиці візитною карткою. Нині важко уявити Київ без метрополітену. Завдяки йому сполучаються всі райони. Три гілки метрополітену - це величезні артерії мегаполісу! І в нашому повсякденному лексиконі слово “метро” одне з найуживаніших. Тож пропоную поглянути на рідне місто через призму метрополітену.

Спочатку зробимо невеличкий екскурс в історію…

Виник метрополітен у 1960 році і налічував всього 5 станцій: Вокзальна, Університет, Хрещатик, Арсенальна, Дніпро. У 2010 році київська підземка відзначила свій півстолітній ювілей, і в активі 49 станцій. З цієї нагоди було випущено ювілейні жетони з зображенням вищевказаних станцій. Новенькі та гарненькі, вони розкуповувалися не лише для сплати проїзду, а ще як сувеніри. Звичайно що я також собі придбала таку колекцію). Укрпошта випустила зчіпку поштових марок присвячених ювілею. А саме цікаве: було організовано проект “Історичний вагон”. Київським метрополітеном став курсувати своєрідний вагон - музей. Це вагон 1969 року випуску: з лінкрустом на стінах та дерев'яними рамами вікон. З зовні та з середини його декорували фотографіями метробудівського архіву. Наразі метрополітен налічує 52 станції.

Ми з приятелем навіть влаштували невеличке змагання: хто перший зфотографує Історичний вагон. Коротше кажучи - я програла: спочатку він мені довго не траплявся. Коли ж нарешті я на нього натрапила, то в мене не було з собою фотоапарата… Лише через тривалий час я все-таки поповнила свій фотоархів бажаними фотографіями). Як і у багатьох мешканців та гостей міста, моя життєдіяльність тісно пов'язана з метро. З часом певні станції викликають якісь спогади, деякі стають улюбленими, а деякі тісно пов'язані з історією міста. А тепер вмощуйтесь зручно в Історичному вагончику, бо ми вирушаємо у екскурсію по Києву підземкою).

Головною брамою міста вважається Центральний залізничний вокзал, оскільки сюди збігаються шляхи з усієї України і не тільки. Цілодобово прибувають - відправляються потяги. Шалений потік пасажирів: жителі, гості міста… По-сусідству з Центральним розташувався і Приміський вокзал. Будівля має вежу з годинником. Верхівка вежі прикрашена написом Київ. Пліч-опліч з Приміським вокзалом гостинно зустрічає пасажирів станція метро Вокзальна. Свого часу вона була кінцева, проте зараз від неї йдуть шляхи аж до околиць міста. Відтоді, як я захопилася подорожами, вона стала моєю улюбленою станцією метро. Береш валізу, квитки і з передсмаком нових пригод їдеш на Вокзальну. Табло з відправленнями потягів, побажання диктора : "Щасливої дороги!"… І знову потім повертаєшся додому, і Вокзальна радо зустрічає тебе з валізою, повною яскравих вражень та спогадів…

На нашому екскурсійному маршруті це не єдина "брама". Завітаємо далі до Золотих воріт. Це зразок фортифікаційної споруди часів Київської Русі. В сиву давнину тут була околиця древнього міста Києва. Золоті ворота були головною і тріумфальною брамою: сюдою до славетного міста приїздили посольські делегації, сюдою ж поверталися мужні воїни з чисельних переможних битв. Окрім арочного в'їзду вежа має надбрамну церкву Благовіщення. Нині збережена пам'ятка знаходиться в самісінькому центрі міста. Після тривалих реставраційних робіт брама-музей відкрита для відвідувачів. Прогулюючись ярусами бойової вежі, відчуваєш плин історії. В уяві постають картини з життя наших пращурів. Яскравим доповненням до такої живої історії є станція метрополітену з одноіменною назвою. Зали станції прикрашені вишуканими мозаїками. Символічним є інтер'єр, виконаний у візантійському стилі. Сусідство з історичною пам'яткою надає станції метро Золоті ворота величі. За рейтингами світових видань, станція вважається одною з найкращих у світі та Європі.

Наступна станція метро перенесе нас з вами в доісторичні часи. Як і більшість станцій київського метрополітену, метро "Університет" оздоблена мармуром. І далеко не всі знають, що саме в цих залах на зрізах мармуру добре видно амоніти. Цей вид молюсків існував на планеті Земля ще в девонський період. Подейкують, що амоніти здатні виконувати бажання ;) Досить не звичним є і те, що наземне фойє станції утворює єдиний ансамбль з центральним входом в ботанічний сад ім. О. Фоміна. Щойно виходиш з метро й одразу можна завітати в чудову оазу посеред бурхливого міста. В околиці знаходиться кілька навчальних закладів та безліч організацій. Тож під час цвітіння рослин та всіляких екзотів обідню перерву можна провести з користю)

Довгий час моя робота була пов'язана з віддаленою від центру станцією метро Мінська. Будинок, в якому я працювала, має внутрішній двір. Мабуть цікаво буде знати, що у дворі знаходиться незвичайна бойлерна. Зазирнемо туди разом…Одна з стін бойлерної розмальована чудернацькими малюнками, які складаються у гармонічне панно. І розглядати його можна довго. У цікавій стилістиці подано панораму Києва від Видубицького монастиря до Оболоні. Персонажами панно є міфічні створіння, біблійські персонажі, а також фрагменти з життя сучасних мешканців цього будинку. Знову і знову очі блукають намальованим містом, щоразу трапляються нові деталі. Здається що бачиш якесь чудернацьке місто з іншого життя: над храмом витають янголи, в річці плюскочуться русалки, поруч з авто красується єдиноріг. А створив цю красу київський художник Михайло Хіміч та присвятив своєму батьку архітектору та художнику Юрію Хімічу. Можна сказати, що на стіні звичайної бойлерної зібралась велика історія великого міста.

Далі ще один історичний осередок Києва - Поштова площа, то ж прямуємо на станцію Поштова площа. Таку назву площа отримала через те, що свого часу тут знаходилася Поштова станція, в якій займалися кореспонденцією та замінювали поштових коней. Неподалік були торжища. В наш час лишилася лише назва і з'явився Річковий вокзал. Нещодавно відбудували церкву Різдва Христова. Знана вона тим, що в ній правилася служба, коли перевозили прах Т.Г.Шевченка до Канева. Останніми роками проходить грандіозна реконструкція транспортних шляхів. Мова йде про так зване Нижнє місто. На кручі знаходиться Верхнє місто. Для зручності сполучення нижньої та верхньої частин на початку минулого століття було збудовано фунікулер. Це різновид міського транспорту. Для гостей міста це одна з атракцій столиці) Отже нижня станція фунікулеру й знаходиться поруч зі станцією метро Поштова площа. Коли до мене приїздять гості і просять показати місто, то часто я починаю екскурсію саме звідси. Чому так? - не знаю. Десь звідси починалася наша історія, історія нашого міста.

Повернемося до сучасності… Взагалі метро вважається підземним видом транспорту. Як виключення, в київському метро є наземні станції. Перша наземна станція була метро Дніпро. Хоча й наземною її назвати важко, адже знаходиться вона на мосту, одразу на виїзді з тунелю. Специфічне розташування перонів дає можливість помилуватися Дніпром та набережною. Для столичних жителів є звичним, що майже серед міста протікає річка. Та іноді в вагоні можна почути дитяче здивування:"Мама, дивись, море" ) Повертаючись з роботи погожого теплого дня, навмисне виходжу на перон метро Дніпро , насолодитися пейзажами дніпровських схилів. Коли станція функціонувала як кінцева, то вхід/вихід знаходився в кінці перону. Ці виходи збереглися і зараз, але не функціонують. Дивишся на них і думаєш: "От було б цікаво пройтись тими сходами!" Незмінною візиткою станції є дві монументальні скульптури: чоловік, що запускає супутник, і жінка з голубами. Сьогоднішній день видався теплим і ясним. Сонечко вже котиться на захід, розфарбовуючи горизонт бузково-помаранчевими фарбами. Останні прогулянкові катери причалюють до берега. Гамірне місто вщухає, час уповільнюється.

Ось і наш історичний вагончик закінчив свою невеличку екскурсію. Впевнена, що у кожного з вас теж є якісь історії, пов'язані з конкретними місцями древнього міста. Останніми роками багато подорожую Україною, скрізь є улюблені куточки. Але, як то кажуть, в гостях добре, а дома ліпше! Тож Київ назавжди є найулюбленішим містом ;)