Кучма назвав роботу Конституційної асамблеї безглуздою
П'ятниця, 21 червня 2013, 18:38

Версія для друку
Коментарі19

Колишній президент Леонід Кучма вважає безглуздою діяльність Конституційної асамблеї.

Про це він сказав журналістам у п'ятницю, повідомляють Українські новини.

"Ви знаєте, коли треба спустити пар, то шукають якийсь такий захід, на який би всі звертали увагу, а не на проблеми, що існують. Можна робити зміни (до Конституції) і без Конституційної асамблеї", - сказав екс-президент.

На його думку, складно очікувати, що всі рішення асамблеї будуть невідкладно втілені в життя.

"Я не думаю, що ця Конституційна асамблея щось вирішить, чи референдум щось вирішить... Все одно треба буде пройти через парламент, якщо щодо Конституції..." - зазначив Кучма.

Він вважає, що Конституцію не треба занадто часто змінювати, але при цьому висловив особисте переконання, що Україні слід повернутися до парламентсько-президентської форми правління.

Також Кучма зазначив, що в принципі не має наміру жорстко критикувати роботу Конституційної асамблеї, оскільки в ній головує його колега - колишній президент Леонід Кравчук.

Як відомо, Конституційна асамблея має намір остаточно затвердити проект концепції змін до Конституції восени 2013 року.

17 травня 2012 президент Віктор Янукович створив Конституційну асамблею як спеціальний допоміжний орган при президенті.

Вболівальники київського "Динамо" оголосили бойкот товариського об'єднаного турніру, в якому окрім киян зіграють донецький "Шахтар", московський "Спартак" і пітерський "Зеніт". Про це йдеться в заяві на офіційному сайті динамівських ультрас.

"Ця серія ігор позиціонується її організаторами як об'єднаний турнір для оцінки, зокрема, глядацького інтересу і телевізійних рейтингів до можливого об'єднаному чемпіонату України та Російської Федерації. Незважаючи на те, що Динамо Київ є найтитулованішим клубом колишнього СРСР і незалежної України, наша позиція щодо підстави об'єднаного чемпіонату, або будь-яких рухів до цього, завжди була, і є чітко негативною", - йдеться в заяві.

На думку фанатів, спроба проведення об'єднаного турніру, як і спроба створення спільного чемпіонату України та Росії є суто політичним кроком, зрадою національних інтересів громадян обох країн. "Багатомільйонні призові, які обіцяють учасникам майбутнього об'єднаного чемпіонату його організатори, будуть отримані за рахунок звичайних платників податків, за рахунок кожного громадянина Росії та України, навіть тих, хто взагалі не цікавиться футболом. Витрачати такі кошти на реанімацію давно померлого чемпіонату СРСР у новому вигляді в той час, коли в обох країнах існує багато невирішених соціальних питань - це лицемірство і образа всіх адекватних і розумних українців і росіян ", - додають ультрас.

Нагадаємо, об'єднаний турнір пройде з 27 червня по 7 липня. Кожна команда зіграє чотири матчі - по два вдома і на виїзді проти двох команд з іншої країни. В інтересах майбутнього сезону команди не гратимуть проти своїх внутрішніх конкурентів.

Хто такі козаки-характерники

Євген Луців

 

Українська історія - це дзеркало трагічної долі великого народу, який володів знаннями(навіть у побіжному порівнянні, виходячи із тих фрагментарних досліджень старовини, які дійшли до нас), що були значно вищими за знання їхніх сучасників із інших етносів. І досі навколо українців, зокрема козаків, існує такий собі ореол містичності. Містичності від того, що для нас, у ХХІ столітті, їхні знання, які заповідали пращури, залишаються загадкою. Містичності від того, що навіть на підсвідомому рівні кожен українець, читаючи свою історію, починає розуміти, що його пращури були саме тими атлантами, які штовхнули людську цивілізацію уперед. Штовхнули - і загадково зникли, розчинившись у сірому натовпі, що покірно став на коліна перед варварами-завойовниками. А може, насправді, все було не так, як нам розповідають нащадки отих завойовників, що привласнили і назву нашої країни, і наш знищений родовід?

В усякому разі, якщо ми задаємо собі це питання, якщо свідомо чи підсвідомо шукаємо на нього відповідь - значить в нас, десь всередині, просинається невідома могутня сила наших пращурів. Значить від нас має піти новий початок від тієї цивілізації, яка розтанула у глибині століть. Але до того, ми мусимо усвідомити де живемо, хто нас оточує, хто намагається нав'язати нам стереотипи нашої меншуватості разом із чужинською штучною мовою та псевдо духовними цінностями такої самої, фальшивої релігії...

Наших характерників багато чим нагадують японські ніндзя, про яких підлітки точно знають. Хоча у школах історії саме України, а не Японії, повинна бути більша увага…

Стрільців-розвідників у козацькому війську називали пластунами. На Запорозькій Січі вони створили навіть окремий Пластунівський курінь. Про них А. Чайковський пише: «Хто меткий та хитрий, вміє собі порадити, дістає від товариства прикметник характерника, якогось над чоловіка, котрого куля не бере і котрий самого чортяку вміє окульбачити і заставити собі служити». Д. Яворницький теж стверджує, що «між козаками завжди були так звані «характерники», яких ні вогонь, ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної, не брали.

Такі «характерники» могли відкривати без ключів замки, плавати на човнах по підлозі, як по морських хвилях, переходити через річку по сукняній повсті чи циновках з лози, брати в голі руки розпечені ядра, бачити за кілька верств довкола себе за допомогою особливих «верцаєл», перебувати на дні ріки, влазити і вилазити з туго зав’язаних і навіть зашитих мішків, «перекидатись» у котів, перетворювати людей у кущі, вершників на птахів, залазити у звичайне відро і плисти в ньому під водою сотні, тисячі верств». Так само і В. Голобуцький вважає, що характерники були «замовлені від кулі і шаблі».

Свій початок козаки-характерники ведуть ще від давньоукраїнських язичницьких волхвів (віщунів, чародіїв). У творах П. Куліша про походження козака-характерника читаємо:

О козаки! Зветесь ви християни,

І так шукаєте собі безпеки,

Як ваших предків хижаки погані

Навчили у віки якісь далекі.

 

В. Шевчук пише про волхвів таке: «Вони, вважалося, знали таємну силу речей, явищ і володіли своєю, виробленою в століттях, наукою і прийомами, з допомогою яких цю віру вселяли в маси. Вони займалися пророцтвом, тобто віщували про майбутнє, через що і називали їх віщунами».

На думку В. Пилата: «Після хрещення Русі, переслідувані князями та греками волхви, жерці і воїни-охоронці храмів об’єднувалися у таємні громади і у віддалених від великих міст місцях почали створювати Січі. На островах Дніпра, побережжях Бугу і Дністра, в Карпатах і  лісах України (Русі) волхви заснували чисельні школи бойового гартування і вишколу, в яких шлях воїна до вершин досконалості опирався на рідну віру, одвічні звичаї та обряди». Тут ми можемо згадати попередників козаччини XVI ст., таємничих степових бродників, вигонців галицьких та інші військові громади. Недаремно і Запорозька Січ виникла на острові Хортиця. Ще в першій половині Х ст. візантійський імператор Костянтин Багрянородний розповідав, що руси мають пристань на острові Святого Георгія (Хортиці), де біля велетенського дуба покладають свої жертви. Про те, що шанували і запорожці це місце, пише також Я. Новицький: «Легенда розповідає, що багатовіковий святий дуб був місцем, де збиралися запорожці і козацька рада для обговорення політичних та громадських питань; під дубом лунали запорозькі молитви; інколи вони бралися за зброю проти ворогів. В 1775 році, після Троїцьких свят, запорожці в останній раз віддали шану святому дубові, де вони розпили кілька бочок горілки і в останній раз відтанцювали запорозького козачка».

Доказом того, що багато хто з характерників не був християнином, було те, що «їх ніколи не ховали попи, а ховали їх запорожці по-своєму». Навіть декотрим, як розповідають легенди, забивали в груди кілок, щоб вони по смерті не вставали, а тоді засипали землею. Однак найпоширенішим похованням характерників було поховання лицем донизу. Цей звичай склався ще зі скіфських часів. Як стверджує С. Бессонова, так ховали «небезпечних людей-чаклунів, тобто осіб, чиє посмертне відродження було небажаним. Для того їх обертали обличчям вниз, щоб сонце не торкнулось їх своїм животворним промінням». Одне з таких поховань козака-характерника, як повідомляє П. Лаврів, було розкопано в 1936 році біля с. Архангельськ, Ясинуватського району, Донецької області. Козак лежав у дубовому гробі, зробленому без жодного цвяха. Коли відкрили труну, побачили останки козака в червоних шароварах і синьому жупані, підперезаному зеленим поясом. Він лежав лицем донизу, а за поясом мав горобчик горілки, запечатаний сургучем. Прості люди називали характерників чаклунами, галдовниками, а попи вважали, що в них «вселився біс».

Створюючи свою систему бойового вишколу, козаки-характерники були продовжувачами справи волхвів. Крім того, українці мали можливість ознайомитись і з бойовими мистецтвами інших народів, адже серед запорожців були представники 20 націй. Наприклад, гетьмана Предслава Лянцкоронського сучасники величали як лицаря, вишколеного в рицарській штуці сучасної Європи («пройшовши цілу Європу, побував також в Єрусалимі і різних варварських краях, і там багато навчився з воєнної штуки, і вернувшись додому, користувався тим: в воєнній штуці багато відмінив і нового завів»).

Все це дійшло до наших днів у вигляді бойових танців – гопака, метелиці, козачка. Порівнюючи багатство рухів китайської системи ушу з гопаком, І. Лебедєв дійшов висновку, що для того, щоб виконати гопак, потрібно «багато ще дечого, що виходить за рамки китайської гімнастики». На його думку, гопак є наслідком розвитку системи фізичної і психічної підготовки наших предків-воїнів.

Репутацію характерника мали деякі історичні особи. Зокрема, сучасники вважали галдовником наказного гетьмана Івана Золотаренка, який прославився в роки Визвольної війни своїми успіхами в боях з поляками. Його смерть оповита багатьма таємницями. Як оповідає автор «Історії русів», «Наказний гетьман, Золотаренко, був убитий у містечку Старий Бихів, повертаючись з військом через Білорусію. Католицький органіст Томаш із дзвінниці костьолу вразив Золотаренка пострілом із рушниці. Органіст признався добровільно, що підготовлений до цього злодійства католицькими ксьондзами, які дали йому кулю зі священної чаші, за його словами, освячену і укріплену спеціальними замовляннями… І справді, після огляду виявилась та куля незвичайною, і в ній середина була срібна з латинськими літерами! Тіло вбитого Золотаренка відвезли на батьківщину в місто Корсунь на поховання в тамтешній дерев’яній церкві, його коштом збудованій. Але коли почалось поховання в присутності багатьох людей і духовенства, то громовим ударом запалена церква, і тіло вбитого разом з церквою згоріло в попіл».

Багато чудернацьких історій розповідали про запорозького кошового Івана Сірка. За час свого отаманування з 1659 по 1680 роки Сірко брав участь у 55 битвах і скрізь виходив переможцем, не рахуючи безлічі дрібних сутичок з ворогами, не занесених до літописів і виграних ним. Тому найчастіше його з усіх інших кошових обирали запорожці на Валних (головних) Радах. За 22 роки обирали Сірка 22 рази! Вірили, що він знає наперед про те, хто з ним збирається воювати, що під час бою може перекинутися на хорта, вовка чи яструба, або заклясти вороже військо. Недаремно ж турки і татари прозвали його «урус шайтан». Татарські матері іменем Сірка лякали дітей. Турецький султан видав фірман (указ) про моління в мечетях на загибель Сірка. А. Кащенко писав про нього: «Чи зміг би простий чоловік з такою невеликою купкою товариства самостійно, без чужої допомоги відбитись від далеко більшого і краще озброєного війська турецького і татарського, і більше 30 тисяч яничарів, мов баранів, вирізати між січовими куренями? А хто ж, як не характерник, зміг би вскочити з купкою товариства у самий Крим, кубло великої орди, поруйнувати його городи, вирятувати невільників, що зігнані туди з усіх земель, і взяти велику здобич?»

Про запорозького кошового Григорія Сагайдачного говорили, що «його ні куля не брала, ні шабля не рубала. Він такий був, що із води виходив сухим, а з вогню мокрим. Він знав усі броди і чаклунські засоби. Одне слово, він був знаючим чоловіком». Славу характерника мав і фастівський полковник Семен Палій. За допомогою характерництва козака Кравчини раптово був схоплений Гнатом Голим зрадник Сава Чалий, який, вирісши у Січі, перекинувся до поляків і став найзлішим ворогом запорожців. За переказами, Голий і Кравчина, «як од’їжджали з Запорожжя, то насипали в сап’яни (чоботи) своєї землі, понабивали її коням під копита і пообтикалися терном. От вона й одводе очі, мов вони за лісами у своїй землі». Взагалі, у козаків був звичай перед походом насипати своєї землі під устілку чобіт і в шапки. Вважалося, що «хто чоботи скине, тому смерть, а хто шапку зніме, тому голову знімуть».

П. Петерсон, швед, що був у Московщині в 1608 році і написав історію заворушень на Московщині в часи боротьби претендента на московський трон Дмитра, зазначає велику роль українських козаків. «Провідником козаків, – каже П. Петерсон, – був Кореля, спритний «чорнокнижник», котрий чудодійством багато допоміг Дмитрові».  

Чимало характерників взяли участь у гайдамацькому русі. Сучасник поляк Корятович розповідав, що не один раз жовніри бачили, як гайдамаки збирали з себе кулі, які попадали їм у груди або обличчя, і кидали їх назад у ворога. Тому поляки, вирушаючи на гайдамаків, святили кулі.

Саме характерники, коли московські війська у 1775 році підійшли руйнувати Січ, на відміну від старшини і духовенства, які умовляли запорожців не проливати християнської крові, закликали вчинить ворогам опір. В одній з пісень співається, як характерник Васюта звернувся до кошового:

Дозволь, батьку отамане,

Нам на башті стати:

Москаль стане із мечами,

А ми з палашами,

Не виб’ємо палашами,

Виб’єм кулаками,

Нехай слава не поляже

Проміж козаками!..

За переказами: «Як стало військо проти запорожців, а характерники і вийшли. «Ну,– кажуть,– здаватися не будемо, бийте!» Москалі за рушниці, цілять їх, а рушниці – клац, клац, клац! – і не палять. Глянули, аж порох мокрий… «Ну,– кажуть,– вас, мабуть, і чортяка не звоює». Характерники зовсім не хотіли здаватися Катерині». Однак більшість запорожців пристало на умовляння старшини з духовенством і здалися. Але найнепокірніші, очолювані характерниками, покинули Січ і втекли за Дунай в Туреччину, де вони заснували Задунайську Січ (на території сучасної Румунії). Проявили себе характерники і на новому місці – у війні козаків з липовими (російськими козаками-некрасівцями). За переказами, характерники допомогли козакам заволодіти липовим містечком Дунаєвець.

Чимало старих характерників залишилося на Великому Лузі і після зруйнування Січі. В народних оповіданнях збереглися прізвища декого з них: Джерелівський – «сам кував рушниці і умів заговорювати їх, був великим стрільцем і мисливцем, не боявся ні хмари, ні грому», а також Канцибера, Гайдук та інші. Прожили вони більше ста років. До нас дійшли деякі географічні назви, пов’язані з ними: Джерелівське урочище, Канциберівське озеро й урочище. Характерництво, безумовно, приховує багато таємниць для істориків, лікарів, біологів, хіміків, фізиків, інженерів. Те, що нам відомо, тільки вершок айсберга, основа якого ховається в темних глибинах містики і парапсихології. На думку О. Бердника, «…характерництво було не винятком, а втаємниченим духом буття Січі Запорозької; вся Січ була «братерством Характерників».

Київська відьма Аліса про характерників. Щоденник однієї відьми

  Казаки-характерники

Український народ створив багату магічну культуру, особливе місце в якій відводиться бойовій магії. Адептами таємних бойових мистецтв були запорізькі казаки-характерники. Слово "козак" тюркського походження і означає воно - "вільна людина". В Україні козаки - воїни, національні герої, вільні, яскраві, неординарні і відчайдухи. Існує декілька версій виникнення козацтва, за однією із яких, козаки - це спадкоємці волхвів, що втекли на Хортицю від переслідувань князя Володимира. Дійсно, в багатьох історичних довідках можна знайти підтвердження тому, що козаки мали таємні магічні знання, які використовували в бою. Цілком можливо, що знання ці - спадщина українських волхвів. Козаки створили особливу техніку бою, яка дістала назву "Козачий СПАС" або «Бойовий Спас». Це вид бойової магії, заснований на замовляннях, молитвах, цілительстві і потужній психологічній дії на ворога. Козаки ті, що досконало володіють козачим Спасом називалися характерниками.

"Характерництво" пішло від сильного характеру, непохитної волі і надзвичайної даності від природи. Усі гетьмани і отамани були характерниками: Дмитро (Байда) Вишневецкий, Северин Наливайко, Петро Сагайдачний, Іван Богун, Іван Сірко, Максим Кривоніс, Самійло Кішка, Іван Підкова і інші. Характерники славилися своєю мужністю. Вони уміли зупиняти кулі, наводити на ворогів морок, перетворюватися на диких тварин, управляти стихіями і воскрешати мертвих. Вважалося, що характерники на полі бою безпосередньо спілкуються з самим Господом Богом. З самого дитинства козака готували до військового життя. З пелюшок над ними проводилися магічні ритуали. Після народження їх прагнули швидше похрестити. До настання однорічного віку мати щодня купала дитину в травах, заздалегідь намовляючи на воду вроки на здоров'я, удачу, міць; ставила обереги від хвороб, від ворогів видимих і невидимих, від куль, меча і стріл. Коли прорізався перший зуб, мати і батько несли дитину в храм і замовляли молебень Іоанну-воїнові. Потім, повернувшись додому, батько саджав сина на коня і відпускав його. Якщо дитина вхопиться за гриву і утримається в сідлі - це означало, що хлопчик стане характерником, його навчання тривало. Якщо лякався, починав плакати і падав - вважалося, що він буде убитий на полі бою.

Після довгого і важкого навчання степові лицарі проходили обов'язковий обряд посвячення. Характерники дивним чином поєднували в собі щиру богобоязливість з таким же щирим богохульством. Вони могли сьогодні молитися, стоячи на колінах перед іконою, завтра ж - лихословити, поминаючи усіх святих і бісів.

У козака-характерника завжди при собі була люлька і підкова. За допомогою підкови тренували і розслабляли м'язи. У люльці ж розкурювали цілющі трави. Наприклад, полин, який заспокоював нерви і покращував зір. Вони варили в окропі іржаві підкови, а потім пили цю воду від анемії. Настоювали трави на каменях. Рани обробляли горілкою розмішаною з порохом. Кров зупиняли землею, обмотаною в павутину.

Характерники практикували особливий вид медитації що носив назву мана. Вона була особливим ритуалом, під час якого характерники встромлювали списи в землю, сідали, утворюючи круг, і входили в особливий трансцендентний стан. Потужний егрегор, створений силою волі і духу діяв на ворогів на підсвідомому рівні. Не раз в польських і турецьких літописах згадується, що війська, які збираються напасти на українські землі, з незрозумілих причин розбігалися і йшли геть.

Атамани-характерники могли бачити результат бою, а також що відбувається в стані ворога за допомогою спеціальних дзеркал, які носили назву, - верцала. Особливістю характерників було те, що вони присягали не закохуватися в жінок, оскільки від справжньої любові характерник втрачав пильність, енергію і силу, необхідні в бою, а це призводило до неминучої загибелі. У Січі не було місця жінкам. Єдиною дружиною казака-характерника була свобода.

  Автор: Alisa – звичайна Київська відьма яка має мітлу і рижого кота

Як би Ви описали Пекло?

Гумор  

«Більшість релігій стверджує, що душі людей, які не належать їхній церкві, однозначно потрапляють в Пекло»

Реальне питання на тесті з фізики в NUI Maynooth (Kidare, Ірландія). Відповідь одного із студентів була настільки «глибокою», що професор вирішив поділитися нею в мережі.

ПИТАННЯ: - Як би Ви описали Пекло - як екзотермічну (віддає тепло), або як ендотермічну (абсорбує тепло) систему?

Більшість студентів намагалися описати Пекло за допомогою закону Бойля-Маріотта, - типу газ при розширенні охолоджується і температура при тиску падає.

Один зі студентів написав:

- Спочатку ми повинні з’ясувати, як змінюється маса Пекла з часом. Для цього потрібно знати, скільки душ прибуває в Пекло і скільки душ його покидає.

Я вважаю, що якщо душа потрапляє в Пекло, покинути вона його не може.

На питання, скільки душ прибуває в Пекло, нам допоможуть відповісти різні релігії, що існують сьогодні в світі. Більшість з цих релігій стверджує, що душі людей, які не належать їхній церкві, однозначно потрапляють в Пекло.

Оскільки людина не може належати більш ніж до однієї релігії, можна однозначно стверджувати, що ВСІ душі потрапляють в Пекло.

Взявши до уваги індекси народжуваності і смертності, можна припускати, що число душ в Пеклі росте експоненціально.

Розглянемо тепер питання зміни об’єму Пекла.
Знання - сила! «Пекло не в змозі більше приймати душі. Залишається тільки Рай - що і підтверджує наявність Бога»

Щоб в Пеклі підтримувати однакову температуру і тиск, об’єм його повинен збільшуватися пропорційно збільшенню кількості душ - згідно закону Бойля-Маріотта. Іншими словами, ми маємо 2 варіанти:

1. Якщо Пекло розширюється повільніше, ніж зростає число душ, що перебувають в ньому, то температура і тиск там будуть зростати до тих пір, поки Пекло просто не зруйнується.

2. Якщо ж Пекло розширюється швидше, тоді температура і тиск падають - Пекло замерзне.

Який з варіантів правильний? Взявши за основу вислів Анжели на першому курсі, що "в Пеклі швидше настане зима, ніж я з тобою пересплю", а так само той факт, що сьогодні ми прокинулися разом - ми прийдемо до однозначного висновку, що Пекло замерзло.

З цього випливає, що Пекло не в змозі більше приймати душі. Залишається тільки Рай - що і підтверджує наявність Бога.

Цим, мабуть, і пояснюється той факт, що Анжела всю минулу ніч кричала: "О, Боже!"

Студент отримав "відмінно" єдиним на курсі.

"Покращення" породило півмільйонну армію безробітних

Кількість офіційно зареєстрованих безробітних в Україні досягла цифри понад 500 тисяч осіб. Українці з кожним днем живуть все гірше.

Про це в ефірі каналу "Інтер" заявив народний депутат фракції УДАР Павло Розенко.

Зокрема, політик зазначив, що "покращення" життя у нашій державі відбувається лише на словах можновладців.

"Покращення" відбувається лише у заявах влади. Азаров десь побачив зменшення цін на ліки за останні чотири місяці на 13%. Янукович заявляє про якісь міфічні заробітні плати лікарів у 7 тисяч гривень, а міністр соцполітики Королевська- про ріст доходів Пенсійного фонду", - наголосив Розенко.

Водночас, за його словами, насправді українці живуть все гірше. В якості підтвердження нардеп навів дані Державного комітету статистики, згідно яких у травні цього року у центрах зайнятості країни зареєстровано на 60 тисяч більше безробітних, ніж у травні 2012 року.

"Кількість офіційно зареєстрованих безробітних в Україні досягла 534 тисяч. Всім відома ситуація, коли десять днів тому у Лисичанську на Луганщині місцеві жителі захопили міську раду через те, що за останні три місяці у місті закрили усі базові підприємства Лисичанська та навіть місцеву лікарню. Люди залишилися без роботи", - нагадав Розенко.

Він також розповів, що у Київському інституті технології і дизайну увесь викладацький склад примусили написати заяви на відпустку за власний рахунок, щоб "приховати факт заборгованостей".

Якщо цікавить, то перегляньте, склад п"ятої колони...

   http://www.pravda.com.ua/photo-video/2013/06/15/6992313/

"Эта цифра меня шокирует! Украина так влезла в долги, что без новых займов выйти из ситуации не сможет", - экс-министр финансов
Экс-министр финансов Украины, народный депутат от «Удара» Виктор Пинзеник считает, что Украина настолько влезла в долги, что без новых займов выйти из ситуации не может.
«Нельзя сейчас кавалерийской атакой разрубить кредиты, избавиться от них за один раз. Я не люблю государственных долгов, но не говорю, что от них можно избавиться одним росчерком пера. Очень важно начать их избавляться. Однако и при таких действиях значит переодалживать средства для обслуживания своих долгов. А занимать деньги для страны становится проблемой», - сказал Пинзеник.

По его словам, Украина в течение 12 месяцев надо возвращать 60 миллиардов долларов внешних долгов. «Эта цифра меня шокирует! Я удивляюсь олимпийскому спокойствию, который царит в институтах власти по проблеме. Сумма, которую нужно возвращать, нет надежных стабильных источников. Экспорт не обеспечивает потребности даже импорта. Резервы и близко не пахнут такой суммой. Да и терять их недопустимо. Значит, удержать ситуацию возможно только, заняв в течение года 60 миллиардов долларов. Это все кредиты - не только правительства, это и кредиты субъектов. Но все они имеют отношение к курсу. Это серьезная проблема. И пять лет жить с такой бомбой с заведенным механизмом - недопустимая вещь», - отметил экс-министр.

По его мнению, Украина должна стать на путь, на котором будет избавляться от зависимости от внешних кредитов и рисков, которые несет такая ситуация.

Экс-министр финансов Украины, народный депутат от «Удара» Виктор Пинзеник считает, что с начала года МВФ дважды осуществил «туристическую» поездку в Украину, поскольку эти визиты закончились безрезультатно.

Пинзеник отметил, что валютный Фонд - это специальный кредитор, и большинство стран не нуждается в его услугах. «Почему? Потому что им и так занимают. У них нет проблем с займами. Но этот специальный кредитор не дает кредитов безусловно. Он требует избавиться от проблем. А эти проблемы - украинские, а не валютного Фонда», - объяснил Пинзеник.
«Что происходило в последнее время? Два раза МВФ осуществил «туристическую» поездку в Украину. Все красиво: посмотрели, встретились, поехали. Потому что когда есть желание найти общую точку зрения, то приезд миссии заканчивается, по крайней мере, заявлением о том, о чем договорились. А то, что никаких подобных сообщений не было, является свидетельством того, что договоренности о кредите нет. А это очень нехороший сигнал», - отметил экс-министр.

Сара звертається до рабе із проханням розлучити її із Мойшею всього через місяць після одруження.

Рабе, Сарочка поясни що трапилося. Ви ж усього місяць як пожили разом. 

Сара, три причини схиляють мене до цього. 

Рабе, які ж. 

Сара, Пішли ми із Мойшею на привоз скупилися. Я прошу його віднести додому сумки.

А він мені - я не носильник. Як тріпер додому принести то він носильник, а як сумки тоні!

Ребе, а друга?

Сара, та зламався кран на кухні. Прошу його, відремонтуй! А він мені, я не майстер! Як Розі із сусіднього під"їзду трійню зробити то він майстер, а як кран полагодити то ні.

Ребе, а третя причина?

Сара, та бачте но заявив, що я його не задовольняю. Гурман теж мені знайшовся! Всю Дерибасівську задовольняю, а його ні???  

Що зробить Росія, якщо Україна підпише угоду про асоціацію з ЄС?
 Богдан Цюпин

15.06.2013
Лондон – Провідний британський аналітик закликає західні уряди більш стратегічно оцінювати зовнішньополітичні дії російської влади і враховувати, що Москва керується відмінними від Заходу пріоритетами.

Джеймс Шерр із «Королівського інституту з міжнародних справ» («Чатам Гаус») презентував у Лондоні свою нову монографію Hard Diplomacy and Soft Coercion: Russia's Influence Abroad («Жорстка дипломатія і м’який примус: вплив Росії за кордоном»).

Британський фахівець окремо вказує і на особливості російської політики щодо України.

Відносини з колишніми радянськими республіками Москва бачить не як рівноправні, а лише як «братерські»
Джеймс Шерр
«Відносини з колишніми радянськими республіками Москва бачить не як рівноправні, а лише як так звані «братерські», що передбачає значні можливості втручання Росії у внутрішні справи тих сусідніх держав» – пролунало у п’ятницю в Лондоні з вуст Джеймса Шерра.

Принципів дії таких міждержавних об’єднань, як Європейський союз, Росія не розуміє або свідомо перекручує, коли проголошує, що створює еквівалент у вигляді пропонованого Євразійського союзу, вважає фахівець.

Джеймс Шерр натякає, що європейські та американські державні діячі зараз недостатньо враховують російські реалії і російські методи, коли виробляють політику щодо Москви та стосовно інших держав, таких як Україна.

«Нам треба шукати відповіді на запитання, що Росія зробить на другий день після того, якщо, наприклад, восени у Вільнюсі Євросоюз підпише угоду про асоціацію з Україною», – каже Джеймс Шерр, стверджуючи, що між європейськими цінностями демократії, верховенства закону та свободи, і пріоритетами Кремля залишаються великі розбіжності.

Енергетичний важіль

Слово Україна лунало під час дискусії про російську зовнішню політику досить часто, наприклад, коли мова зайшла про дії Москви з метою захисту панівної позиції Росії на європейському газовому ринку.

«Білорусь вже включена в систему. З тижня на тиждень ми запитуємо себе, чи зробить Україна так само і здасть свою газотранспортну систему. Щойно в новинах були повідомлення, що і Болгарія позбулася залишків своєї гнучкості стосовно «Південного потоку», – вів далі Джеймс Шерр, вказуючи, що у той час, як вплив Росії у світі зменшується, президент Путін та його уряд зберігають здатність отримувати певні здобутки навіть з порівняно обмеженими ресурсами.

На думку фахівця, зовнішня політика часів Путіна лише незначною мірою відрізняється від того, як діяли правителі російської імперії, а згодом генеральні секретарі комуністичної партії Радянського Союзу.

Проте зараз Москва не пропагує якоїсь конкретної ідеології чи набору цінностей, як це роблять, наприклад, Сполучені Штати, чи Європейський союз.

«Всеохопне російське завдання зовнішньої політики сьогодні – це створення умов за кордоном, які би найбільше сприяли збереженню і продовженню існуючої системи правління вдома», – наголосив Джеймс Шерр.

Саме під цим кутом, на думку аналітика, з яким погоджувалися більшість учасників дискусії, Росія розглядає і питання міжнародної та конкретно своєї безпеки.

Суміш імпровізацій, звичок і погляд на світову систему як на сукупність цивілізацій та наголошування на інтересах наддержав виливається у те, що своїх сусідів Москва, на думку Джеймса Шерра, розглядає як місце, де пріоритет має не міжнародне право, як у випадку так званого «близького зарубіжжя», а саме інтереси Росії як регіональної потуги і самозваного «цивілізаційного центру».