Звичайна Київська відьма Аліса...

Київська відьма Аліса про характерників. Щоденник однієї відьми

  Казаки-характерники

Український народ створив багату магічну культуру, особливе місце в якій відводиться бойовій магії. Адептами таємних бойових мистецтв були запорізькі казаки-характерники. Слово "козак" тюркського походження і означає воно - "вільна людина". В Україні козаки - воїни, національні герої, вільні, яскраві, неординарні і відчайдухи. Існує декілька версій виникнення козацтва, за однією із яких, козаки - це спадкоємці волхвів, що втекли на Хортицю від переслідувань князя Володимира. Дійсно, в багатьох історичних довідках можна знайти підтвердження тому, що козаки мали таємні магічні знання, які використовували в бою. Цілком можливо, що знання ці - спадщина українських волхвів. Козаки створили особливу техніку бою, яка дістала назву "Козачий СПАС" або «Бойовий Спас». Це вид бойової магії, заснований на замовляннях, молитвах, цілительстві і потужній психологічній дії на ворога. Козаки ті, що досконало володіють козачим Спасом називалися характерниками.

"Характерництво" пішло від сильного характеру, непохитної волі і надзвичайної даності від природи. Усі гетьмани і отамани були характерниками: Дмитро (Байда) Вишневецкий, Северин Наливайко, Петро Сагайдачний, Іван Богун, Іван Сірко, Максим Кривоніс, Самійло Кішка, Іван Підкова і інші. Характерники славилися своєю мужністю. Вони уміли зупиняти кулі, наводити на ворогів морок, перетворюватися на диких тварин, управляти стихіями і воскрешати мертвих. Вважалося, що характерники на полі бою безпосередньо спілкуються з самим Господом Богом. З самого дитинства козака готували до військового життя. З пелюшок над ними проводилися магічні ритуали. Після народження їх прагнули швидше похрестити. До настання однорічного віку мати щодня купала дитину в травах, заздалегідь намовляючи на воду вроки на здоров'я, удачу, міць; ставила обереги від хвороб, від ворогів видимих і невидимих, від куль, меча і стріл. Коли прорізався перший зуб, мати і батько несли дитину в храм і замовляли молебень Іоанну-воїнові. Потім, повернувшись додому, батько саджав сина на коня і відпускав його. Якщо дитина вхопиться за гриву і утримається в сідлі - це означало, що хлопчик стане характерником, його навчання тривало. Якщо лякався, починав плакати і падав - вважалося, що він буде убитий на полі бою.

Після довгого і важкого навчання степові лицарі проходили обов'язковий обряд посвячення. Характерники дивним чином поєднували в собі щиру богобоязливість з таким же щирим богохульством. Вони могли сьогодні молитися, стоячи на колінах перед іконою, завтра ж - лихословити, поминаючи усіх святих і бісів.

У козака-характерника завжди при собі була люлька і підкова. За допомогою підкови тренували і розслабляли м'язи. У люльці ж розкурювали цілющі трави. Наприклад, полин, який заспокоював нерви і покращував зір. Вони варили в окропі іржаві підкови, а потім пили цю воду від анемії. Настоювали трави на каменях. Рани обробляли горілкою розмішаною з порохом. Кров зупиняли землею, обмотаною в павутину.

Характерники практикували особливий вид медитації що носив назву мана. Вона була особливим ритуалом, під час якого характерники встромлювали списи в землю, сідали, утворюючи круг, і входили в особливий трансцендентний стан. Потужний егрегор, створений силою волі і духу діяв на ворогів на підсвідомому рівні. Не раз в польських і турецьких літописах згадується, що війська, які збираються напасти на українські землі, з незрозумілих причин розбігалися і йшли геть.

Атамани-характерники могли бачити результат бою, а також що відбувається в стані ворога за допомогою спеціальних дзеркал, які носили назву, - верцала. Особливістю характерників було те, що вони присягали не закохуватися в жінок, оскільки від справжньої любові характерник втрачав пильність, енергію і силу, необхідні в бою, а це призводило до неминучої загибелі. У Січі не було місця жінкам. Єдиною дружиною казака-характерника була свобода.

  Автор: Alisa – звичайна Київська відьма яка має мітлу і рижого кота