АртАкадемія. Випуск №1.

Попри холоднечу на вулиці, арт-простір столиці зігріває PinchukArtCentre. На разі там представлено перші в Східній Європі персональні виставки  канадського художника Джеффа Волла та британського художника Гарі Х’юма. Експозиції будуть відкриті для відвідувачів з 4 лютого до 1 квітня 2012 року. 

Виставка Джеффа Волла під назвою «Фотографія: у світлі, чорна, кольорова, біла і темна» складається з 17 фоторобіт та 7 лайт-боксів, які були відібрані для експозиції самим автором. Ці роботи у кожній залі вибудовують делікатний зв'язок між природою, предметами та молодими людьми на межі юності і зрілості. Виставка об'єднує в собі останні роботи Волла та його більш ранні твори. Зокрема, тут представлені такі знакові полотна, як «Гра у війну» (2007), а також лайт-бокси і нові кольорові фотографії, серед яких монументальна «Група і натовп» - одна з найбільших робіт художника.

Характеризуючи дану експозицію, Екхард Шнайдер, Генеральний директор PinchukArtCentre зауважив: «Джефф Волл – це творець полотен, який розповідає нам про багатство світу в захопливих деталях».

Творчість Джеффа Волла може здатися тотальним захопленням масштабними живописними полотнами - картинами, які окремо розташовуються на стіні і розкривають перед нами щось унікальне і важливе. Волл протягом останніх тридцяти років привносить властивості живописних полотен у фотографію, тим самим створюючи композиції, які відображають сучасне життя в манері, яка колись вважалася притаманною виключно живопису.

Народився Джефф Волл в 1946 р. у Ванкувері, Канада. Став відомий у мистецькому середовищі завдяки своїм фотографічним зображенням, підсвіченим у лайт-боксах. Його теми варіюються від «майже документальних» побіжних поглядів на міське і приміське повсякдення до детально розроблених, штучно сконструйованих зображень.

Роботи митця були представлені на багатьох міжнародних персональних виставках, включно з ICA, Лондон (1984), Irish Museum of Modern Art, Дублін (1993), Whitechapel Gallery, Лондон (2001), Kunstmuseum Wolfsburg (2001), HasselbladCenter, Гетеборг (2002), Astrup Fearnley Museum, Осло (2004) і ретроспективи в Schaulager, Базель (2005), Tate Modern, Лондон (2005), Deutsche Guggenheim, Берлін (2007) і Museum of Modern Art, Нью-Йорк (2007).

У 2002 році Волл був удостоєний премії Хассельблада (Hasselblad Award).

Інша виставка Гарі Х’юма під назвою «Краса» включає в себе більше 60 картин і скульптур. Експозиція пропонує цілісний погляд на Гарі Х’юма як художника, який знаходиться в напруженому силовому полі між красою і концептуальністю. У рамках експозиції об'єднані знакові роботи раннього періоду з нещодавно створеними групами творів, такими як «Веселка», «Тривога і кінь», а також нові картини і скульптури, зокрема, серія «Бікіні», які раніше ніде не експонувалися.

Екхард Шнайдер охарактеризував творчість митця наступним чином: «Гарі Хьюм – це  художник, який відображає Красу найчуттєвішим способом, наділяючи людину і природу барвами і формами. Його виставка - чудовий погляд на новий світ». 

Живопис Гарі Х’юма часто спокушає своєю красою. Х’юм почав свою художню практику зі знаменитих "door paintings" («картини на дверях»), що являють собою лікарняні двері в натуральну величину, над якими він працював з 1980-х до 1993 року. Пізніше художник зайнявся дослідженням теми людського тіла, портрета, природи, птахів, квітів і т.д. За допомогою глянцевої побутової фарби на алюмінієвих листах він створює прохолодні і гладкі кольорові поля з виразною поверхнею. В цілому, для творчості Х’юма характерний унікальний вибір матеріалів, а також стратегія, яка полягає в тому, що художник відштовхується від конкретного зображення, яке після закінчення тривалого процесу перетворення в абстрактну форму, рідко простежується у закінченій роботі.

Сьогодні Гарі Х’юм (народився у м. Тентерден, Великобританія, у 1962 році) - провідний британський художник, який живе то в Лондоні, то в північній частині штату Нью-Йорк, США. Його твори в 1997 році були включені до числа робіт мандрівної виставки «Sensation» колекції Saatchi, яка була представлена в Лондоні, Берліні та Нью-Йорку. Х’юм номінувався на премію Тернера в 1996 році, а також представляв Великобританію на Венеціанській бієнале у 1999 році. У 2001 році він став членом Королівської академії мистецтв. Його персональні виставки були представлені на Бієнале в Сан-Пауло (1996), Венеціанської бієнале (1999), Whitechapel Art Gallery, Лондон (1999), The National Galleries of Scotland, Единбург (1999), Fundao La Caixa, Барселона (2000), Irish Museum of Modern Art, Дублін (2003), Kunsthaus Bregenz (2004) та Kestnergesellschaft, Ганновер (2004).

Ще однією прикрасою Центру наразі є виставка українського художника Миколи Маценка. Експозиція під назвою «Неофольк» - це п'ятий проект PAC-UA - простору призначеного для демонстрації нових робіт провідних українських художників у контексті «Колекційної платформи». Виставка відкрита для огляду  по березень 2012 року.

У рамках проекту «Неофольк» Маценко продовжує досліджувати найабстрактніші форми своєї творчості, вводить їх в концептуально окреслений простір, примушуючи глядача сприймати чуттєві повторення, колірні рішення і форми. Художник представляє українську традицію, фольклор та історію за допомогою абстракції. Ця експозиція - унікальний проект, в якому автор випробовує межі можливого в живописі, представляючи 46 робіт, створених спеціально для цієї виставки.

Микола Маценко, народився в селі Прутівка, Івано-Франківської області в 1960 році. Освіта: Республіканська художня школа ім. Т. Шевченка, Київ (1972-1979), Львівська державна академія мистецтв (1979-1984). Живе і працює в Черкасах і Києві.

Говорячи про проект, Микола Маценко зазначив: «Це єдиний проект у моєму житті, де лінія йде не від голови, а від серця. Це рефлексія про килим з мого дитинства. З одного боку, я зробив з цього вправу з кольорознавства, а з іншого - це дуже духовна, емоційна і єдина ірраціональна робота в моїй творчій діяльності».

Щодо колірних рішень проекту, художник підкреслив: «Бувають періоди, коли я використовую контрастні кольори, влітку, наприклад, потім, ближче до осені, вони стають монохромними, стриманими».

З цього приводу Бйорн Гельдхоф, арт-менеджер PinchukArtCentre зазначив: «Це найабстрактніший, найконцептуальніший твір Маценко, в якому присутнє не тільки дослідження орнаменту, а й дослідження ідеї повторення, кольору і живописної традиції».