Коли багаті поділяться з бідними !!!

Я не відкрию Америки, бо відповідь на це питання постійно висвітлюється в засобах масової інформації, на Інтернет-сайтах, однак для деяких непосвячених у тонкощі політичного життя людей, він є свого роду одкровенням.

Ось недавно, в процесі спілкування з ліквідаторами Чорнобильської аварії, … а вони звинувачували у всіх своїх бідах Кабінет Міністрів на чолі з Азаровим, Верховну Раду, і, що більш, ніж незграбно, Пенсійний фонд. Я на це їм відповів: «Ви дрібно копаєте!». Бо є три гілки влади: законодавча - Верховна Рада, виконавча - Президент і Кабінет Міністрів і судова влада - які впливу на добробут народу не роблять.

Стан народу залежить від грошового мішка. Поняття грошового мішка схоже на поняття мафії. Як в народі кажуть: члени мафії смертні, але сама мафія - безсмертна. Так і Грошовий Мішок не припинить свого існування, якщо знищити одного з його членів (наприклад, як у Росії - ізолювали Ходорковського).

Грошовий Мішок складається з статків олігархів, таких як: Ахметов, Новинський, Коломойський, Боголюбов, Фірташ і т.д., згідно рейтингу журналу «Фокус, найбагатших людей України 2012 року. Вони володіють МОЖЛИВІСТЮ, яка передбачає розкішну і сите життя - це власність на засоби виробництва, і право розподілу результатів суспільної праці на свою користь. Тобто, людина, щоб прогодувати себе і свою сім'ю, продає свою працю, працюючи на засобах виробництва, що надаються грошовим мішком, за що останній виплачує на свій розсуд зарплату, а левову частку, у вигляді прибутку, привласнює собі.

Найбільше Грошовий Мішок боїться втратити контроль над цією МОЖЛИВІСТЮ. З цією метою з одного грошового мішка, різними касирами створюються і фінансуються різні партії на всякий смак суспільної потреби. (Справа в тому, що створити і тим більше утримувати яку-небудь партію під силу тільки дуже заможним людям). Наприклад: Партія Регіонів, БЮТ, КПУ, Свобода, Народна Партія, Наша Україна, Удар, Україна - Вперед.

В результаті так званих «демократичних» виборів, одна з партій набирає а інакше кажучи  купує більшість у Верховній Раді, приводить до влади свого президента, призначає Кабінет Міністрів, призначає прокуратуру, суд, міліцію.

Завдання Верховної Ради полягає в тому, щоб писати закони, які будуть зберігати і примножувати власність Грошового Мішка. Завдання Кабінетів Міністрів - виконувати ці закони і створювати сприятливі умови, щоб державна власність переходила в приватну. Завдання суду - бити по руках тих, хто намагається зазіхнути на цю Істину.

Для того, щоб приховати від народу Істину, Грошовий Мішок придумує брехню, яку ділять на дві протилежні: Брехня № 1 і Брехня № 2, ставлять посередині народ і пропонують зробити вибір:

- Або українська мова повинна бути державною, або російська;
- Кращим прем'єр-міністром була Тимошенко, або зараз Азаров;
- Ющенко був кращим президентом, або Янукович;
- Буде кінець світу або не буде. І людина не думає про підвищення зарплати, пенсії. Голова забита іншим: «мовляв, скільки там залишилося жити, як-небудь, зле та бідно вже дотягну».

Вся ця брехня мусується в засобах масової інформації з однією лише метою: відвернути народ від розуміння Істини. В таких телепередачах, як «Велика політика» з Євгеном Кисельовим, «Свобода Слова» з Савіком Шустером, «Політклуб» і т.д., максимальний рівень обговорення - це прем'єр-міністри та президенти - хто з них краще.

Рівень обговорення Грошового Мішка для них табу, тому що всі ці телеканали, по яких йдуть вказані програми, і належать грошовому мішку. Я вам навіть скажу, що Катя Осадча в програмі «Світське життя» більше зуміла в цьому плані. Вона хоча б показує, як грошовим мішком по-«чесному» розподіляються результати вашої праці: «Кому суп« порожній », а кому дамська сумочка за 80 000 євро від Dolce & Gabbana».

Давайте звернемо увагу, як розподіляється національне багатство в Україні.
До 91-го року національне багатство Україні належало всьому народу України. За 20 років незалежності різними шляхами - через приватизацію, процедуру банкрутства підприємств, державна власність перейшла в приватні руки і розподіляється зараз таким ось чином: 74% національного багатства належить 3% родин і, відповідно, 26% національного багатства належить народу.

74%                                   26%
| --------------------------------------- | - |
3% сімей                  97% населення

Через призму цієї схеми подивимося на передвиборчі обіцянки наших політиків з їх рецептами поліпшення добробуту народу. Коли у пана Тігіпка запитали: «Ви плануєте забезпечити свої реформи за рахунок якого бізнесу - великого, середнього або малого?», Тігіпко відповів: «За рахунок середнього та малого бізнесу», тобто за рахунок 26% національного багатства, які в черговий раз будуть перерозподілятися між 97% населення. Я хочу звернути вашу увагу, що в ці 97% населення входить середній і малий бізнес.

Або А.Яценюк, йдучи на президентські вибори, вирішив відновити соціальну справедливість у пенсійному забезпеченні, заявивши, що у когось пенсія 3000 гривень, а у когось - 900 гривень, і він запропонував у тих, у кого 3 тисячі, забрати частину і передати їх тим, у кого пенсія 900 гривень. Є сім'ї, де, приміром, у чоловіка пенсія 3 тис. а у дружини 900 гривень. Вирішити задачу: «Що в родині зміниться, якщо у чоловіка забрати, а дружині додати?» Все це, так зване «справедливе» пере розподілення  знаходиться також в цих народних 26%. А ось на 74% грошового мішка ні Тігіпко, ні Яценюк жодним чином не зазіхають.

Давайте проаналізуємо передвиборні обіцянки Королевської, яка говорить, що ми обкладемо 15% податком всі перерахування в офшорні зони і, таким чином, на 60 млрд. грн. поповниться бюджет, і будемо по 1000 євро платити пенсії і по 3000 гривень - мінімальні зарплати. В цьому випадку пані Королевської необхідно чітко сказати, що Грошовий Мішок, який фінансує її передвиборчу кампанію, в разі приходу її сили до Верховної Ради збідніє одразу на 60 млрд. грн., Тому що, для того, щоб народу прибуло, потрібно, щоб у Грошового Мішка вибуло. З «ні звідки» пенсіонерам не те що 1000 євро, цент не візьметься.

Добробут народу залежить безпосередньо тільки від ступеня наляканості Грошового Мішка втратити власність на засоби виробництва.

Наприклад, в 2006 році, будучи Прем'єр-міністром, Ю.Тимошенко включила в список реприватизації шахту Червоноармійська-Західна. Коли власники шахти дізналися, що частина акціонерів ВАТ підтримують реприватизацію, так як все одно їм дивіденди не виплачують, вони, злякавшись втратити все, виплатили дивіденди шахтарям. Як тільки загроза реприватизації минула, більше з тих пір дивідендів ніхто не бачив.
І недавній приклад: коли підприємці з Луганська і Львова приїхали до Києва висловити свою незгоду з прийняттям нового Податкового кодексу. Одним з їхніх вимог було відібрати у Грошового Мішка засоби виробництва і повернути державі: очевидно, навіть самі не розуміючи, що копнули глибоко, вони потрапили в больову точку Грошового Мішка. Тут же на 5-му телеканалі Анна Герман стала говорити: «Ну навіщо у багатих відбирати, не потрібно відбирати, і відразу згадала слова Ющенка про те, як« Багаті поділяться з бідними ».

Тобто, скільки дозволить Грошовий Мішок Президенту, Кабінету Міністрів, Верховній Раді дати народу, стільки й дадуть, скільки дозволять з них брати на користь народу, стільки й беруть.

Тому я можу з упевненістю стверджувати, що у наших політиків перекручене уявлення про соціальну справедливість. Бо на мою думку, соціальна справедливість - це коли держава дивиться не тільки, кому в цьому житті мало, але й кому - багато, інакше звідки ще можна додати туди, де мало? Тому, перед тим, як на виборчій дільниці ставити галочку в бюлетені, необхідно визначитися, з якого боку ти харчуешься. Якщо ти вважаєш себе багатим - твій депутат той, хто тобі з бідного останню сорочку зніме, якщо вважаєш себе бідним - твій депутат той, хто тобі доточити з розкоші багатого.

Якщо підвести підсумок, то:

Щоб змінити ситуацію щодо поліпшення добробуту народу України, до парламенту потрібно обрати депутатами тих, хто знаходиться на протилежній стороні від грошового мішка, тих, хто по соціальному і матеріальному становищу ближче до народу, тих, хто буде створювати і приймати закони, за якими Грошовий Мішок повинен бути під постійною загрозою втратити засобів виробництва в разі ігнорування цих законів. І лише тоді казка стане бувальщиною: «Багаті поділяться з бідними».