Що далі? Не заснути під мантри нової влади

Степан Гавриш.       Доктор юридических наук, политик.


                                                   Спрага

24 февраля 2014, 12:52

Спробуйте знайти три відмінності у зверненнях Азірова-Януковича і вчорашнього Олександра Турчинова. Винні попередники, все в руїнах, ми наведемо порядок, ми проведемо реформи і т.д. і т.п.. По суті – нічого. Жодного обнадійливого месиджу і бодай би якогось несміливого плану. Ні слова про дочасні вибори у парламент.

У нас французька конституційна модель парламентсько-президентської форми правління. По ній у Франції після виборів президента через 45 днів обирають парламент. Зрозуміло, президент перемагає завдяки й популярності своєї партії. Піднявши свій лідерський рейтинг він забезпечує перемогу своєї партії далі на парламентських виборах. А втім і на місцевих. У виборців є невеликий час, аби надати йому повний мандат довіри або відмовити в ньому. Тоді – криза. Парламент або місцеві самоврядові органи опозиційні до президента і він працювати не може. Або досягає якогось хиткого компромісу, або приречений на відставку. Це реальна демократія. І французи точно знають, як можуть діяти. До того ж, усі ці події відбуваються в умовах існування стабільних, традиційних, перевірених часом, ціннісних ідеологічних програмам невеликої кількості політичних партій. Україна знову починає з "нуля". Із чистого листа паперу. Кожен раз після зміни політичних еліт або революційних потрясінь.

Ви не вважаєте небезпечним і дивним після масових вбивств диктатурою концентрацію в одних руках навіть на один день, всієї влади в Україні: законодавчої, виконавчої і президентської?

Які плани у нинішньої влади відносно демократії? Ні слова про це у тихому посланні Олександра Турчинова немає. Як і немає згадок про свободу слова, свободу зібрань, свободи взагалі і про верховенство права окремо. В чому справа? Хіба це не основні цінності за які повстала Україна?

Ви не вважаєте небезпечним і дивним після масових вбивств диктатурою концентрацію в одних руках, навіть тимчасово, навіть на один день, всієї, без виключення, влади в Україні: законодавчої, виконавчої і президентської? Таких повноважень у Януковича не було ніколи. Ви не вважаєте за необхідне почути, навіщо це зроблено, з якою метою, на який час і які ризики це несе для демократії? І для нас з вами? І взагалі, чи можливо це робити, навіть керуючись якоюсь нам невідомою революційною особливою доцільністю? Тим більше, в межах однієї політичної партії?

Тим більше, схоже, революція починає засинати під невпевнені мантри, які доносяться до нас з боку влади. Чому до цього часу не оголошена підозра у вчинені тяжких злочинів проти українців в довжелезному списку підозрюваних у них, дії яких чітко зафіксовані на відео, журналістськими розслідуваннями і тисячними свідками? Чому слідчий суддя до цього часу не виніс постанову про запобіжні заходи щодо всіх тих, хто оговтався, усвідомив кволість і нерішучість нової влади та збирає сили для реставрації. Не вірите? Вслухайтесь у виступи вчорашніх "оголтілих" сепаратистів, організаторів лютих походів "тітушок" та ідеологів законності диктатури і насильства. Вони вже всі на екранах телевізорів і готові вірно та віддано служити новій владі. Що трапилось? Майдан виконав свою функцію і має почути пропозицію Турчинова та розійтись?

Чому звернення до українського народу нового всевладного лідера не було виголошено на сцені Майдану? Не знаєте? Не думаєте? Вам байдуже? Але саме Майдан привів до влади всіх тих, хто сьогодні діє вже від імені влади. Якось і не дуже оглядаючись на суспільну думку. Вчора зі сцени Майдану жодного виступу від нової влади не було. Ще недавно нинішні лідери мріяли, аби їм дали слово. Без нього вони були приречені на сервільну політичну функцію. Бути представниками на паркеті біля всемогутньої Сім’ї. Чому у посланні жодного слова немає про роль і майбутнє Майдану?

Чи розуміє влада те, що на половині території України вона не просто переформатована, а так видозмінена, що не враховувати цю обставину у "рулінні" державою вже неможливо? Вся влада на місцях, без виключення, підпорядкована обласним радам. Вони не готові сьогодні віддати її центру, оскільки не довіряють йому і чекають глибоких реформ. Перш за все в розширенні прав територіальних громад шляхом проведення адмінтерреформи.
Схоже, революція починає засинати під невпевнені мантри, які доносяться до нас з боку влади


Чи віддає собі звіт влада у тому, що вона вже має очевидний, але ще без чітких контурів, конфлікт з Майданом? Ну хоча би тому, що "Автомайдан" заявив про перехід в опозицію до неї. На нього саме розраховують ті, хто щедро роздають інтерв’ю про готовність співпрацювати із владою, знаючи її ахіллесову п’яту. Коли конфлікт переросте в протистояння, на Сході і Півдні підніметься контрреволюція вже реального, а не потішного сепаратизму. Навіть прагматичний олігарх Коломойський вважав, що його друзі-сепаратисти обов’язково зустрінуться із законом, посилаючи їм іронічні "есемески", які оприлюднені в Інтернеті.

Чи влада розуміє що таке система стримувань і противаг і чи вважає вона ці механізми антиузурпації необхідними для протидії будь-якій диктатурі? Якщо не розуміє - ми пропали. Якщо розуміє, то чому для того, щоб не концентрувати владу в одних партійних руках, вона не створила контрольні органи при собі – Ради, Комісії, Асамблеї для узгодження всіх рішень та планів. Наприклад 50 на 50 з Майданом. Ми були би спокійні і впевнені, що революція не буде продана в черговий раз олігархам. Можливо, ви не знаєте, але диктатура партійної більшості більш небезпечна, аніж диктатура однієї особи, оскільки діє під прикриттям демократичних штампів. Вчорашнє послання нового лідера – суцільні штампи. Можливо, це вина спічрайтерів?
Зараз єдиний час дійти до кінця і перезаснувати державу

Так, нам необхідно якомога швидше відновити економіку та створити надійну від узурпації та корупції модель політичної системи. Але, найперше, нам треба зробити все для того, щоб унеможливити супротив політ-олігархічних кланів у боротьбі за контроль над владою. Майдан все ще наполягає на повній люстрації і забороні тих політичних рухів, які систематично демонтували демократію в Україні та організували вбивства, насильства, переслідування за демократичні погляди громадян України.  

Тепер скажіть, чи можливо буде провести реформи, якщо не здійснити це? Та й кому ці реформи будуть потрібні – олігархам, новим Сім’ям?

Зараз єдиний час дійти до кінця і перезаснувати державу. Ну хоча би тому, що вона була заснована комуністами і дисидентами в компромісі ненависті один до одного. Це породило важкі хвороби, які можливо вирішити виключно хірургічним шляхом. На жаль. Це не особлива історія для України. Це класика історичних революцій просунутих народів, що знають, яка держава їм потрібна, і жорстко визначають місце влади, як найняту компанію для управління розвитком країни. При цьому, маючи можливість у будь-який час цю компанію вигнати і замінити на більш ефективну. Зрозуміло шляхом виборів. Це традиційна демократія.

Хто це має робити? Люди? Виборці? Майдани як нові інститути прямої демократії? Коли, зібравшись в Києві, можуть відправити у відставку президента, уряд, Верховну Раду? Комусь буде смішно, хтось буде звинувачувати у надмірному радикалізмі і відступі від радянських підручників, але переважна більшість будуть на стороні народу. На Майдані Незалежності в Києві, він показав що мудріший від політиків, сильніший від диктаторів і єдиний готовий взяти на себе відповідальність за долю країни. Навіть ціною великої крові і беззбройним наступом на лютий бойовим вогнем спецназ. Коли політики ведуть перемовини у теплих і захищених спецназом кабінетах. Вони завжди шукають компроміс між зрадою і відданістю ідеалам.

Спрага до життя – сильніша від спраги до влади.

Джерело:     http://obozrevatel.com/author-column/41965-spraga.htm

Тарас Возняк:
Звертаю увагу на статтю Тараса Стецьківа "Рухати революцію вперед". Зупинятися не можна. Погоджуюсь. Хоча вважаю, що Верховну раду потрібно перезагрузити раніше. Ющенко не перезавантажив і через кілька місяців дістав регіональну фронду. Не робім тих самих помилок. І не можна вкотре дозволити вкрасти революцію у народу.         

Отож:           Тарас Стецьків:

                                                           Рухати революцію вперед

24 лютого 2014, 23:13 

"Завершився тільки перший етап антикримінальної революції в Україні. Втеча Януковича і його найближчих прибічників – це ще далеко не вся перемога. По-перше, ні він, ні Пшонка, Клюєв, Захарченко, Клименко, керівники внутрішніх військ, "Альфи", командири "Беркуту" не затримані і не заарештовані. По-друге, зберігається значна, підтримувана Росією фронда, що засіла в органах влади в Криму, Луганській, Донецькій та Харківській областях. По-третє, ще не взято під контроль багато життєво важливих для безпеки та функціонування України інститутів.

Майдан як ключовий орган революції, має зараз сформулювати програму подальших дій та вимог.

На найближчих засіданнях Верховної Ради слід негайно створити авторитетну Комісію з розслідування злочинів проти людяності в Україні з повноважним міжнародним представництвом. Вона збере докази злочинів, які ляжуть в основу судового обвинувачення усіх винних. Ратифікувати Римський статут міжнародного кримінального суду в Гаазі.

Хочу застерегти: є реальна небезпека, що на заміну бандитському сходняку, який народ усунув, до влади може прийти колективний олігархат. Всі парламентські партії тією чи іншою мірою перебувають під впливом олігархів. Останні схочуть сформувати новий уряд під себе.

Не для того на повстання піднялися мільйони українців і на вівтар свободи були принесені сотні жертв, щоб хтось спробував приватизувати результати народної перемоги.

Величезною небезпекою є спроба колишніх діячів режиму відкупитися від переслідування, знайшовши тих, у новій владі, кому можна дати відкупне. Це в свій час убило перемогу Помаранчевої революції. За цим всі маємо щоденно слідкувати і виявляти будь-яку спробу.

Тому головною вимогою Майдану щодо нового уряду має бути не створення політичного (коаліційного уряду), а формування позапартійного (технічного) перехідного уряду, у який увійдуть галузеві фахівці, технократи, а не партійні популісти. І прем'єр також має бути рівновіддаленим від політичних сил і не претендувати на президентську посаду.

Необхідність цього полягає в тому, що завданням перехідного уряду буде робити непопулярні кроки, врятувати країну від дефолту і підписати угоду з ЄС. Діючі політичні діячі ніколи не зможуть цього зробити на міністерських посадах, оскільки будуть думати про свої рейтинги і політичну кар'єру.

Одразу після формування перехідного уряду необхідно здійснити серію наступних кроків. Послідовність хай визначають самі депутати.

1. Демонополізація і розукрупнення власності олігархів. Запровадження механізму оцінки приватизованої власності і доплати в державний бюджет.

2. Повна люстрація суддів, прокурорів, міліції, податкової адміністрації і виконавчих органів. Через прийняття спеціального закону і створення люстраційних комісій по кожній категорії. Включення представників Майдану в люстраційні комісії.

3. Скликання через прийняття окремого закону Установчих Зборів для прийняття нової Конституції України. Діюча Верховна Рада ніколи не прийме доброї Конституції. Діючі політики завжди будуть прагнути писати правила під себе, а не для країни.

4. До кінця року – дострокові вибори до парламенту за новим виборчим законом. Не можна думати, що ті, хто ще місць тому приймали драконівські закони 16 січня, а зараз, рятуючи себе, перебігли у більшість, будуть надійною опорою для законодавчого перезавантаження країни.

Майдан, який не розійдеться, має бути надійним гарантом виконання цих кроків. Майдан має постійно тиснути на Верховну Раду, щоб ці вимоги виконувалися. Основа Майдану: сотні Самооборони, Правий сектор, Афганці, Автомайдан, Демальянс та інші мають велику місію рухати революцію вперед. Завтра їх представники зайдуть у велику політику і кардинально її змінять."

http://blogs.pravda.com.ua/authors/voznyak/530bb60cd15a0/