Де спуск лежить і простір моря,

Смак затишку - співає чистота,

Де видно світлі, ранні хвилі,

Живе краса - мовчать вуста.

Із небом зв'язаний годинник,

І мушлі - пам'ять що, трима,

Показує момент - він свідок,

Так тихо душу обійма..

Дві стрілки знають безкінечність,

З'єдна їх небо з глибиною,

І відтепер смакують ніжність,

Зустрівшись з теплою весною.

Де ліс закінчується - йде пряма,

Така проста і чистая від бруду,

Там теплий тихий вітер обійма,

Є знак залишитись - там чудо.

Навколо діти випромінюють добро,

Наввипередки бігши просто так,

Похилий вік людей несе любов,

У їхній посмішці відчується цей смак.

Ідеш, з'єднавшись з тінню лиш вперед,

Не оглядаючись на те, що відійшло,

То не каміння, а пісок, бо слід,

Лишаєш за собою - все знайшлось.

В руках порожньо, плечі вільні,

Немає ноші, легкість і вогонь,

Всередині палає, все спокійно,

І спершу вигляда як дивний сон.

До тебе наближаються ще люди,

І в очі кожному ти дивишся, ясні,

Та відпускаєш все, що зайве, радо,

Прощаєш, хтось лишається, не всі.

Велике дерево, що квітне - підійдеш,

І сядеш поруч, притулившись лиш,

Ти там свій спокій віднайдеш,

Станцюєш, усвідомивши - не спиш..

Всім натхнення...Життя просте.

Я підіймаюсь сходами угору,

Від шуму далі, вище і повільно,

Це, ніби підкорити вперше гору,

Де на вершині почуватимешся вільно.

Та вже не впершеє  піду туди,

Хоч і змагання сумнівів бувало,

Зове той шлях напитися води-

Там досхочу та сонце зігрівало.

..Скоріш з середини, із кожним кроком,

Воно все більш світило, просто так,

І я вважала це можливим знаком ,

Та йшла наосліп, вже не перший рік.

Почався шлях важливий цей раніше,

З порожньої сторінки, білосніжна..

Вона була тонка, тендітна, інша..

Із променем надії, зовсім ніжна.

Є рішення - шляху назад немає,

Багато сходинок вже пройдено тепер,

На ній з'явилась музика, літала..

З кількох лиш нот очистився мій зір.

Із кольорами познайомилась раптово,

Що залишилися, фарбуючи її,

Частково, повністю, із часом знову,

Такі вже рідні,світлі та свої..

Я йтиму поки чую тихий голос,

Що зве ,як грає музика в душі..

Міст, що мовчить. Чи ти уже ступаєш?

І робиш крок в прозорість споглядання?

Стоїть там знак, якого ти шукаєш,

Що прийме всі твої душі зізнання.

Те дерево над ним покаже мудрість,

Що йде у поколіннях до людей,

Її пізнавши - відкривають щирість,

І повний світ смарагдових ідей.

Пройтись не займе забагато часу,

Та міст приймає чистоту сердець,

І тільки з цим отримаєш відразу,

Що бажане і прагнуть сотні лиць.

Крок, другий, відійдеш від шуму,

Від швидкості, бентежних голосів,

І в тиші цій побачиш панораму - 

Та все зійдеться - полюси плюсів.

Не будуть гойдалкою тою терези

Емоцій всіх.. - вже сяятиме сонце.

Хочеться поділитись..

***

Перед любов'ю була порожнеча.

Всередині ,після того як прощаєш людей, за весь час , за всі роки, як прощаєш себе..- залишається порожнеча. Тиха і невагома.

І тоді я звернулась до Бога..

Захотілось відчути любов. Такою яка вона є. Та перед тим як відчути, потрібно очистити серце.. Почались пошуки, не ззовні, а з середини. Була перша молитва і ясне явне бажання цього досягти. Потім був час тиші. Години тиші. Зникли всі запитання і прийшло чуття, світло, відчула Дух. Медитація дає нове розуміння. Вибір дає зміни.

Ми всі - діти Божі і всі потребуєм любові. Кожен має свою стежку і для віднайдення починати потрібно зі змін себе. Своїх думок, внутрішнього світу, бачення.

Коли темно , самотньо чи сумно потрібно Намагатись побачити хоч один промінь світла. Це і буде відповіддю. Та це вибір. Бачити його чи ні. Усвідомлений. 

Всі люди - дзеркала. А відповіді - всередині нас.

На той період мені не вистачало в житті любові. І я знайшла вислів . "Чого тобі не вистачає - віддай це, нічого не очікуй, щиро ..-і все повернеться в твоє життя". Вразило. Як це так ? Не чекаючи віддати ?

Та потім я спробувала..

І тоді все почалось.

Шлях, де я просто ділилась і мені це доставляло радість.І все , що віддавала ,його не ставало менше, а навпаки..Я зрозуміла, що це Вихід.

Тепло, що відчувалось, неможливо було описати. Це було щось нове..Зовсім нове.

Крок самий перший. Прийняти себе,такими, які Ви є, зі всім що маєте . Це необхідно .Прийняла..

 Усвідомлене прийняття і подальше розкриття змінило ставлення до себе. З'явилась спочатку повага, потім любов..Змінились звички, поведінка. Прийшло глибоке розуміння, що кожен з нас -індивідуальний, неповторний і є частиною цього прекрасного світу і може принести в нього щось хороше. Саме так - "Прекрасного". Ваше бачення теж є вибором..

Потрібно просто розкрити це. Свої вміння, талант, можливості. Кожна людина в чомусь талановита і це факт. Вірте, поставте ціль і віднайдете. Для розкриття потрібно вчитись слухати себе, довіряти, чути, бути собою , без жодної маски та страхів. Ви вже вільні..Відкиньте зайве і побачите. Будьте зараз. Живіть..

Наступний крок народжується вслід після першого. Починаєш дивитись на все по-новому, сприймаєш все навколо - як чудо, як прекрасне творіння Бога. Люди, дії, природа, все, що відчувається, рух - все це процес, в якому починаєш помічати особливу красу та більше хорошого, процес ,частиною якого  ти є.Кожен з Вас.

Все спочатку, відчуваєш вперше момент, в якому присутня. Відпустивши  минуле та очищуючи думки - це можливо ..Відчувала з кожним днем все більше, і знову ж прийшло розуміння, що життя  є лиш Тут і Зараз. Більше ніде..Ти прокидаєшся, ніби вперше .І надалі кожен день, кожен промінь, кожна посмішка стає цінністю та чудом. Закохуєшся у все. І приходить вдячність. Без неї ніяк.. Ти бачиш світло, Концентруєшся на ньому і темрява зникає. Ти обираєш світло. Приходить єдність з цим потоком..