Та що ж це насправді? Для мене це...

Радість зустрічати новий день, споглядати все, що навколо... Від гомону людей до співу пташки. Це прийняття всього що є і відчуття вдячності, повна відсутність комусь щось доводити. Це прийняття себе і всіх, хто тебе оточує, такими якими є.. Бажання дарувати, ділитись, не очікуючи нічого взамін. Віднайдення своєї справи, того, що надихає. 

Безумовно, щастя - це чистота думок  та помислів, чистота серця, що вільне від очікувань та образ. Це смачна кава зранку, сміх дитини чи перехожого, зустріч друзів, відчуття любові, це взаємодопомога чи звичайна прогулянка по парку..

Не шукайте щастя в складному і не сприймайте його таким, бо воно просте.. і криється в простому..

Щастя - бачити усміхненими своїх рідних та близьких, зробити те, чого боїшся і пишатись собою, що зроблено наступний крок. Це відкрити своє серце знову, навіть якщо вже робили боляче.. це поплакати під романтичний фільм, який торкає за душу чи поїхати туди, де ще ніколи не були..

Думаю і відчуваю, що щастя - це коли ти вчиш щось нове для себе і коли маєш змогу поділитись своєю творчістю, мудрістю, коли з'являється надія, на яку вже й не чекаєш.. Це коли жінка стає матір'ю, а чоловік - батьком, коли створюється сім'я чи святкується її 40-ва річниця . Щастя - це коли ти маєш міцне здоров'я. Коли присутня любов до життя, до кожної хвилини. Коли злість перетворюється на милість, а втрата - на нову знахідку. Це коли тобі дається новий шанс..

А ще..щастя безмежне, коли є з ким його розділити..Це твій вибір. Бути щасливим. Так - це вибір. Зроби його...і ти побачиш...

Бар'єри всі зрушились вчасно,

Стіна величезна зламалась,

І в погляді все стало ясно,

Собі я у цьому призналась.

Розкішно, тривожно, важливо,

Рушати знов у невідоме,

Так дивно, моментом, можливо..

Це все вже бувало знайоме.. ?

Питаю ще раз чи щаслива,

Свідомо дивившись на правду,

Що вчить усіх жити сміливо,

Та чесно.. у цюю секунду.

Я відповідь маю кінцеву,

Створивши свій простір, маяк,

Що тихо шепоче, в розмові,

Пробуджує ясність і смак.

Так..все нас навчає простому,

Трава, небо, квіти, туман,

І сонце..веде нас додому,

Де тихий, спокійний лиман.

Твій вибір робить крок,

Вперід, назад, увись,

Твій розум вкаже знак,

І має ключ, свій час.

На сцені ти..моменти,

І гомін, що вщухає,

Німі аплодисменти,

І очі, що не знають.

Чи вийдеш за ті грані?

Що проганяють хмари,

Удосвіта, так рано,

І серце..-ніби море..

Тобі не тісно? Чуєш?

Чи маєш ти повітря?

На сцені ж заночуєш..

Не день.. Жива молитва?

"Танцюй", допоки смішно,

Допоки віра кличе,

Щодня! І це не грішно,

А Дух свободи хоче..

Тож відпускай птахів,

Бо клітка - не той хід,

Там нещасливий спів,

Лиш в небі є політ.. .

Не витрачай на зайве час,

Це все - так швидко..скажу, мушу,
Що лиш мине, моментом, враз.

Зустрівши сміхом перешкоди,

Ти обезсилюєш їх значно,
Лаштуй в думках свою погоду,

А в серці - віру, там безпечно.

Любов пізнаєш у підтримці,

У діях, слові, зовсім тихо,

У трішки дивній поведінці,

Від рідних, близьких - знайдеш втіху.

Смарагди знову лиш засяють,

В очах, без остраху піднявшись,

Вони про себе нагадають,

Як ти почнеш все, не боявшись.

Життя - не іграшки, мій друже,

Та і серйозність ні до чого,

Роби, що любиш, дій, все зможеш!

Ти не минеш, і з Богом, свого.

Не прячь себя, лицо и нравы,

Откройся. Страшно ? - Ничего!

Не все живущие есть правы,

Не все находят то..  свое.

А что терять ? В пол шага жизнь..

Планируй так же и любовь,

Не стой как выбывшая тень,

Очнись от ложных тех оков.

О, сколько счастья! Присмотрись..

Твой страх ничтожен, очень слаб,

В глаза судьбе лишь улыбнись,

Ты - повелитель, нет не раб!

Открывшись, чувствуешь свободу,

Какая разница на нравы,

Ты сам себе несешь погоду,

Те, кто очнулся, так же правы.

Лети! Отбрось свои сомненья,

Ведь жизнь " в пол шага", поспеши.. 

Емоції чи сміх, гаряче серце,

І розумом не осягнеш життя,

Вкусивши солоду і перцю.

Смагарди не дарують щастя,

Лиш ті, що відбиваються в очах,

І люди, що шукають місця..

Де спокій - перейдуть поріг.

Мелодія, що чується тобі,

Є вибором твоїм, свідомо,

Чи може ні, нагадуєш собі?

Коли збираєшся іти додому.

Слова то, грають суперечки,

Коли не думавши, мовляв,

А потім падають у річку,

Що є життям - вони ж не зна.

Секунди зупиняються, о так,

І видих - можеш запустити,

Годинник, віру, дії, смак,

Що дозволяють вільно жити.