Якось не прийнято повертатись двічі в одне й те саме місце, але саме цей будинок,один з небагатьох був удостоєний такої честі,мені навіть довго Рому не довелося вмовляти класно таки, коли друг розуміє, настільки це мені цікаво . Мова йтиме про будинок Міхельсона з комплексу його будинків на Пушкінській. Фото будуть з двох наших візитів - зважаючи на далеку відстань від будинку (він в дуууже аварійному стані і двір огороджений парканом) - не дуже якісні,і будуть фото- з мережі. 

Ті, хто періодично читають мої  походеньки, дивлячись на цю замурзану і майже зруйновану красу, наше повернення сюди зрозуміють. Ви взагалі можете уявити, ЯК  люди жили в таких будинках?В будинках, де паркетна підлога, ковані поручні на сходинкових прольотах, де масивна ліпнина по всьому периметру кімнат, де величезні розетки для люстр і різьблені дерев"яні вхідні двері...Біля таких будинків я на пару  хвилин зависаю-саме уявляючи життя там, в середині, ще в ті часи,коли будинки були живими... 

На сьогодні маємо таку картину. Будинок- на два симетричні за розташуванням і оздобленням під"їзди. Оце - *фасадна ікона* одного під"їзду,

а ось така сама, тільки ще більше пошкоджена - друга 

під"їзди чомусь були різнокольоровими, трохи не зрозуміло,але на сьогодні - то  вже байдуже(((.Ось тут  добре видно різницю в кольорі,і так само добре видно багате оздоблення ліпниною і різаною цеглою.

ось тут якось само собою  згадується  фраза, яку сказал Валера Аблец  в своєму дослідженні  http://blog.i.ua/user/2728055/1914778/  (с)  ...Кирпич этот довольно незаметен, он серый, с легким голубовато-зеленоватым или бежевым оттенком...Всмотревшись в старые стены наших домов, увидим, насколько они непросты, и насколько непроста указанная серость. Эта серость уверенно держит стены зданий уже 100-120 лет...

Будинок був перебудований  не раз, самий верхній поверх - а саме *крила* по бокам від центрального входу, надбудовано вже в радянський час, балкони *вмонтовано*  тоді ж . 

ось це фото - з мережі,  добре видно розруху зверху(((

Ми змогли пройти *за спину* будинку. Тут ще більше в очі впадає  розруха і запустіння. Пройти далі-не ризикнули -кругом провали грунту різної глибини і купи сміття......

Ці фото - з мережі))Якісь особо шустрі  хлопчики пробирались всередину будинку і зробили там пару кадрів . Провалені міжповерхові перекриття, розвалені стіни...

і залишки гіпсової розкоші на стелі і стінах...завважте!!! ліпнина по периметру стелі-тіпа *тривимірна*!

...і купа оздоблення, що не витримало випробування часом - чекає   на підлозі на зустріч з сміттєзвалищем ....

  На сьогодні будинок дочекався,коли про нього згадає влада...Прийнято рішення про його реставрацію...В світлі того,що я вам показала-погано уявляю цю реставрацію...скоріш за все буде картинка, як сталося ось тут, навпроти Миколаївського костьолу: фасадна стіна збережена,а далі-нова будова.

Але нехай вже хоч так...Приблизно ось такий вигляд матиме ця місцина через три роки, як обіцяє забудовник,це буде житловий будинок з усілякими прибамбасами,двоповерховим підземним !!! паркінгом, офісами і т.д....

Я погано уявляю реальність цієї заявки, але ...час--- покаже.

кому цікаво-пару слів , коротенько-про самого Міхельсона, про його життя та досягнення.

(с)Фрідріх Густавович народився 1840 року в повітовому містечку Вайсенштейн у Естляндії - північній частині Естонії, порівняно неподалік від нинішнього Талліна. Німець за національністю, лютеранин за віросповіданням, підприємець за покликанням, він прибув до Києва після того, як переступив рубіж 30-літнього віку. Видавалося, чужинцеві знадобиться чимало часу для того, аби освоїтися в новому для нього середовищі. Однак, Міхельсон виявив блискучу проникливість, одразу виявивши «золоту жилу» в місті над Дніпром.

У Києві, який у останній чверті ХІХ-го століття став «цукровою столицею» Російської імперії, притік капіталів стимулював бурхливий розвиток економіки і викликав характерний для таких ситуацій будівельний «бум». Підприємець збагнув, що найбільший успіх на цьому ринку можливий тоді, коли не залежати від цін на будівельні матеріали, мати самому все необхідне для будівництва і вміло фінансово маневрувати цим набутком.

Отож Міхельсон, не барячись, створив підприємства по виробництву цегли й скла, придбав на центральних вулицях земельні ділянки, де швидко вибудував комплекси прибуткових будинків, спільна вартість яких на початку ХХ століття наближалася до річного бюджету Києва.

тих, хто  прийшов до мене вперше - запрошую переглянути попередні походеньки

http://blog.i.ua/user/4574453/1761366/