Не шукатиму привід, щоб міцно обійняти,Кольорові шкарпетки для тебе купувати,Подаровані квіти радітимуть у горшиках,Думки і мрії більше не ховатиму у зошитах.В день велосипедами кататимось по місту,Вночі грітись у ліжку ховаючись від світу,Звичайно будуть сірі, можливо злістні дні,Казки, знаєш сама, джерела не надійні.Достатньо навіть посмішки із самого ранку,Що вже казати про дію поцілунку?І миттю все розчиниться у світлих почуттях,От тільки ми й досі знаходимось у пошуках…

- Как тебя зовут? - Зачем тебе это? - Нужно же знать, как к тебе обращаться! - Разве это так важно? В нашей ситуации можно обойтись и без этого. - Но нам, ехать вместе ещё очень долго, по-моему, было бы правильно познакомиться, поговорить, о чём нибудь. - Я люблю поговорить, и готова это делать всю дорогу. Но прошу тебя, давай без имён. Ведь все эмоции при общении с человеком, позже связываешь с его именем. Ты можешь любить или ненавидеть его. Но чтоб делать это, нужно знать имя или ...

Читати далі...