системність життя

Як тільки я себе не відучувала бачити системність життя, як тільки не старалася не помічати закладену програму нашого буття, але ця програмність так і пре до мене. Вже думала про те, що мабуть таки треба їхати далеко в ліс, та збудувати собі хатинку на курячій лапці і жити собі на одинці з природою, та згадала казки і прийшла до висновку, що й там мене якийсь Іванко найде...
Приклад моєї системності: В мене вимкнули Інтернет, ясно чого, тут і до доктора ходити не треба. В дитини вкрали з мобільного телефону картку пам’яті. Сидимо з дитиною і дивимось мультфільм «Планета сокровищ» і тут показують як в робота вставляють загублену картку пам’яті, робот згадує, що цю карту з нього прибрали для того, щоб він не зміг попередити про пастку. Коли збіг накладається (а це буває дуже часто), в голові зразу вже спрацьовує системне мислення і видає всілякі варіанти відповідей. (Ще раз повторюсь, я стараюсь не звертати уваги на збіг, так як окрім мене, мої знайомі не помічають ніякого збігу, коли я їм пояснюю свою логіку мислення, воно виглядає якось по дурному. Але чим більше я не звертаю уваги, тим більше робиться збігів, як би в підтвердження наступного хода дій). А я, якраз таки думала про те, що в Путина є план пастки. Якщо він побачить, що наступ на Маріуполь не вдається, а прохід по суходолу до Криму йому ой як потрібний в зимовий час, Путин зробить наступ своїх військ одночасно з Луганської, Донецької областей і Криму в обхід Маріуполя. Тоді Маріуполь буде відрізаний від України.
Тепер хочу провірити, я помиляюсь в системності, чи таки вона є. Буду спостерігати.