Вкраплення минулого.
- 16.01.23, 00:00
Звичайна для минулих часів їдальня була побудована на краю невеликого села біля дороги місцевого значення. Зал в ній був майже завжди порожній, але готували там чудово. Інколи проїжджаючи тією дорогою, я не втрачав нагоди смачно там поїсти. Мабуть через свою нерентабельність їдальня була закрита ще в ті далекі часи, а зараз там була тільки купа битої цегли. Уже в зрілому віці інколи проїжджаючи повз те місце, я з теплотою згадував їдальню з моєї далекої юності. Ось і цього року мені довелося там побувати. А на передодні, переглядаючи бабусині речі, я взяв собі грошову купюру номіналом в 10 карбованців і, сам не знаю чому, поклав її до кишені.
Так ось, проїжджаючи повз те місце, де колись стояла їдальня, я з великим подивом побачив, що на місці старих руїн знову стоїть та сама їдальня. Вона була відбудована у старому стилі. І я з подивом зайшов всередину. Внутрішній інтер'єр був витриманий у старому стилі, і навіть сучасних пакунків з продуктами на вітрині не було. Та й меню було взяте з тих далеких часів. Я замовив собі борщ, шніцель, склянку чаю та поклав на прилавок сучасну купюру в гривнях. Але у відповідь почув гнівну фразу: «Що ви мені даєте, чоловіче?» І тут мене ніби вдарило струмом від здогадки, що я перебуваю не у відбудованій їдальні, а в тій, з далекого минулого часу! Містика якась, та й годі.
І тут я згадав про бабусину десятку і поклав її на прилавок. Жінка осудливо похитала головою, мовляв, жартівник, і дала здачу в карбованцях. Все замовлене я їв, знаходячись у повному трансі, і тільки дійшовши до чаю, трохи прийшов до тями. Тоді я вирішив і собі пограти з часом. Підійшовши до прилавка, я поклав сучасну гривневу купюру і промовив: «Візьміть ці гроші, вони, як і я, з далекого майбутнього». І не чекаючи на реакцію жінки, пішов собі геть.
Через пару днів мені знову довелося проїжджати повз те саме місце, але реальність нікуди не подіти – там знову була тільки купа битої цегли. Я вже подумав, що напередодні їдальня мені привиділася. Але засунувши руку в глибоку кишеню, я дістав звідтіля ту саму здачу в карбованцях…
Епілог.
Старі люди кажуть, що у тому селі, де стояла їдальня, жила дивна жінка, яка розповідає історію про відвідувача з майбутнього, і в підтвердження своїх слів показувала всім дивну купюру. Але їй ніхто не вірив.
9
Коментарі
NoTaRь
116.01.23, 00:15
Побачивши Мазепу на купюрі далекого майбутнього, жінка навряд би зберегла розум
Мне обещали
216.01.23, 03:51
У вас как всегда ….
Так закручено , переплетено и в то же время все по полочкам …
Не к чему придраться …
Сегодняшний текст прочитала на одном дыхании
ЙожеГФТуманэ
316.01.23, 11:44
дякую
nasinynka
416.01.23, 14:55
ajnbybz
516.01.23, 21:37
Гарний сон
ТНЕ*
617.01.23, 04:16
Чудова розповідь, але вона в тебе видумана и дуже гарно написана, а в мене була реальна історія. Я залишилась щ немовлям сама, чоловіка забрали до армії, отримувала я з воєнкомату 12 карбованців і все, 30 карбованців мені платили тоді згідно з законом до року дитині. Приносить мені свекруха 10 карбованців, я на радостях побігла на базар, купила курині патроха, дитині на суп, забігла в молочний магазин, та в хлібний. У мене залишилось десь три рублі і куча копійок. Занесла продукти на кухню і вирішила порахувати, що залишилось. Я до карману, а там 10 карбованців і ніяких копійок. Я взяла їх в руку і пішла на кухню, стою і плачу. В руках 10 карбованців, а на столі і хліб, і курина печінка, картопля, кефір і ще щось. Як таке сталось, так і не зрозуміла. Кому не розповідала, ніхто не вірив.
Микола Казкар
717.01.23, 08:17Відповідь на 1 від NoTaRь
Цілком можливо
Микола Казкар
817.01.23, 08:17Відповідь на 2 від Мне обещали
Щиро дякую. Приємно
.
Микола Казкар
917.01.23, 08:18Відповідь на 3 від ЙожеГФТуманэ
Навзаєм
.
Микола Казкар
1017.01.23, 08:19Відповідь на 4 від nasinynka
Гарного дня
.